10 грудня 2008 р.
№ 1/1395-НМ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Дунаєвської Н.Г.,
Суддів :
Михайлюка М.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги ТОВ "Компанія С.Р.К.", ТОВ "Газова компанія "Альянс"
на рішення
господарського суду Житомирської області від 13.03.2008 року
у справі
№ 1/1395-НМ господарського суду Житомирської області
за позовом
ТОВ "Альфасевтранс"
до
Приватного підприємства "Самсон"
третя особа:
Приватне підприємство "Таврія-скло"
про
визнання права власності на частку нерухомого майна,
та за позовом
Приватного підприємства "Таврія-скло"
до
Приватного підприємства "Самсон"
про
визнання права власності на частку нерухомого майна,
за участю представників сторін :
скаржника 1
скаржника 2
позивача
не з'явились,
Костенок А.М.,
Власенко С.Я.,
відповідача
не з'явились,
третьої особи
Власенко С.Я.,
Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.03.2008 р. у справі № 1/1395-НМ (суддя Сичова О.П.) позов задоволено: визнано за позивачем право власності на частину будівлі автомобільної газонаповнювальної компресорної станції у розмірі 70%. Позов третьої особи з самостійними вимогами Приватного підприємства "Таврія-скло" задоволено: визнано за третьою особою право власності на частину будівлі автомобільної газонаповнювальної компресорної станції у розмірі 5%. Стягнуто з відповідача 170 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, особи, які не були залучені до участі у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія С.Р.К." та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Альянс" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять його скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що господарським судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
З аналізу зазначеної норми матеріального права вбачається, що особа, яку не було залучено до участі у справі, може подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили та постанову апеляційного господарського суду лише у тому випадку, якщо вказані судові акти безпосередньо стосуються прав та обов'язків цієї особи, тобто у них розглядається і вирішується питання про право у правовідносинах, учасником яких є така особа, або міститься судження про права та обов'язки вказаної особи у відповідних правовідносинах.
Таким чином, рішення або постанова господарських судів є такими, що прийняті про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у них розглянуто і вирішено питання про право у правовідносинах, учасником яких є така особа, або якщо в їх описовій або мотивувальній частині містяться висновки або судження про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині господарський суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи.
Як встановив господарський суд, 14.12.2004 р. позивач, відповідач та третя особа уклали договір про сумісну діяльність щодо спільного інвестування в будівництво автомобільної газонаповнювальної компресорної станції з подальшою її здачею в експлуатацію, реєстрацією на праві власності в частковому співвідношенні згідно умов договору в Житомирському БТІ та з подальшою сумісною експлуатацією станції з метою одержання прибутку та його розподілом згідно умов договору.
Згідно п.п. 1.4, 3.2, 3.6 договору, відповідач зобов'язався передати відповідну частину автомобільної газонаповнювальної компресорної станції позивачу та третій особі на підставі актів прийому-передачі після здачі об'єкта в експлуатацію.
При цьому, згідно умов договору сторони реєструють за собою право власності на майно у Житомирському БТІ як спільну власність з розподілом часток без виділу у натурі після передачі відповідачем відповідних частин станції.
Місцевий господарський суд зазначив, що обставини щодо належного виконання позивачем зобов'язань за договором встановлено постановою Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 13/12-ПД-07 між тими ж самими сторонами у справі, а тому, в силу ст. 35 ГПК України, є преюдиціальним фактом та доказуванню не підлягає.
Судом також встановлено, що всупереч умовам договору, відповідач свої зобов'язання з передачі частини об'єкту сумісного будівництва не виконав та право власності на спірний об'єкт зареєстрував тільки за собою.
Задовольняючи позови про визнання права власності на частину спірного нерухомого майна, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та позов не оспорив.
Предметом позову у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірним, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Водночас, висновку про наявність підстав для задоволення позову суд першої інстанції дійшов без усебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, чим порушив вимоги ст. 43 ГПК України.
Відповідно до вимог ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. (у редакції, що була чинною на момент виникнення спору) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності.
Разом з цим, незважаючи на те, що в матеріалах даної справи відсутні докази того, що відповідач у встановленому законом порядку набув право власності на спірне майно, суд розглянув справу лише за участі позивача та третьої особи, та прийняв рішення виходячи з того, що відповідач позов не оспорив. При цьому суд не дослідив питання про правовий режим спірного майна та, в порушення статті 38 ГПК України, не витребував визначені законом правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності ПП "Самсон" на це майно на час розгляду спору у даній справі, поклавши в основу свого рішення лише встановлений ним факт порушення відповідачем зобов'язань за договором про сумісну діяльність.
Таким чином, суду належало перевірити чи дійсно відповідач набув права власності на спірне майно.
Окрім того, з матеріалів справи та з касаційних скарг і приєднаних до неї матеріалів вбачається, що 20.09.2007 р. відповідач в особі ліквідатора банкрута Арбітражного керуючого Лященка М.Є. (продавець) та ТОВ "Газова компанія "Альянс" (покупець) уклали Договір купівлі-продажу нерухомості на біржових торгах, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця спірне нерухоме майно -будівлю автомобільної газонаповнювальної компресорної станції.
З матеріалів, приєднаних до касаційних скарг, також вбачається, що 25.01.2008 р. відповідач та ТОВ "Газова компанія "Альянс" уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірного майна. В підтвердження переходу права приватної власності на спірне майно до ТОВ "Газова компанія "Альянс" скаржник надає копії витягу з Державного реєстру правочинів №5342832 від 25.01.2008 р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17561518 від 30.01.2008 р.
За таких обставин, місцевий господарський суд, приймаючи рішення про визнання права власності за позивачем та третьою особою на частину спірного нерухомого майна, не з'ясував, що відповідач на час розгляду справи вже не був власником майна, і, як наслідок, не вирішив питання про залучення зацікавлених осіб, зокрема, дійсного власника спірного майна, до участі у даній справі. Отже, вирішення судом заявленого позову зачіпало права і законні інтереси скаржників, однак їх до участі у справі залучено не було, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Виходячи з викладеного, місцевий суд дійшов передчасного висновку про визнання за позивачем та третьою особою права власності на частину спірного майна на підставі договору про сумісну діяльність від 14.12.2004 р.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, з'ясувати повне коло осіб, які підлягають залученню до участі у справі, у визначеному законом порядку забезпечити можливість такої участі, дати належну правову оцінку вищезазначеному договору купівлі-продажу спірного майна від 25.01.2008 р. та договору купівлі-продажу спірного майна від 22.04.2008 р., укладеному між ТОВ "Газова компанія "Альянс" (продавець) та ТОВ "Компанія "С.Р.К." (покупець), згідно якого право власності на це майно перейшло до ТОВ "Компанія "С.Р.К.", про що свідчать надані копії витягу Державного реєстру правочинів № 5832060 від 22.04.2008 р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18696223 від 05.05.2008 р.
Колегія суддів касаційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що при встановленні правових підстав набуття права власності на спірне майно слід врахувати результат розгляду справи № 49/177-б, порушеного за заявою ТОВ "Компанія "Акцент" про банкрутство ПП "Самсон" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2008 р. у справі № 49/177-б скасовано постанову господарського суду міста Києва від 02.08.2007 р. у даній справі, якою ПП "Самсон" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.
Отже, господарському суду при новому розгляді справи належить на підставі всіх наданих по справі доказів встановити її фактичні обставини і в залежності від встановленого, прийняти відповідне обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги ТОВ "Компанія С.Р.К." та ТОВ "Газова компанія "Альянс" задовольнити.
Рішення господарського суду Житомирської області від 13.03.2008 р. у справі № 1/1395-НМ скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
Головуючий, суддя
Н. Дунаєвська
Судді:
М. Михайлюк
Н. Мележик