16 грудня 2008 р.
№ 10/88
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненські торгівельні мережі" на рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2008р.
у справі №10/88 господарського суду Рівненської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
"Рівненські торгівельні мережі"
про стягнення 53 118,60грн.
за участю представників:
ТОВ "Фреш" -не з'явилися;
ТОВ "Рівненські торгівельні мережі" - не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фреш" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненські торгівельні мережі" 53 118,60грн., у т.ч. 51 312,81грн. основної заборгованості, 1 590,70грн. збитків від інфляції та 215,09грн. процентів.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав в установлений чинним законодавством строк взяті на себе зобов'язання з оплати товару, поставленого у період з червня 2007р. по 21.02.2008р., не зважаючи на звернення до нього з вимогою про оплату (т.1 а.с.2).
Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненські торгівельні мережі" до прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов не надав.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.07.2008р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з ТОВ "Рівненські торгівельні мережі" на користь ТОВ "Фреш" стягнуто 51 312,81грн. основної заборгованості, 215,09грн. процентів та 1 590,70грн. збитків від інфляції, які нараховані у період з 11.04.2008р. по 01.06.2008р. (т.3 а.с.201-202).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- позивачем відповідачу у період з 22.06.2007р. по 21.02.2008р. поставлений товар, який оплачений відповідачем лише частково;
- відповідач не виконав зобов'язання з оплати поставленого йому товару у семиденний строк з дня направлення йому вимоги про виконання;
-як особа, що порушила грошове зобов'язання, відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів річних.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2008р. рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2008р. залишено без змін (т.3 а.с.220-222).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Рівненські торгівельні мережі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (т.4 а.с.3-5).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час вирішення спору у даній справі судом першої інстанції та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, встановлено, що позивачем у період з 22.06.2007р. по 21.02.2008р. поставлявся товар в асортименті, кількості та цінах, зазначених у накладних. Всього, як встановили суди, відповідачу поставлено товар на суму 135 061,81грн. При цьому, частково ТОВ "Рівненські торгівельні мережі" розрахувалось за поставлений товар у сумі 83 749грн.; заборгованість на момент звернення до суду з даним позовом становила 51 312,81грн.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати переданого товару у встановлений чинним законодавством строк.
Вирішуючи спір у даній справі по суті, суд першої інстанції не встановив, що між сторонами щодо поставки такого товару був укладений договір у письмовій формі.
Разом з тим, ч.2 ст.180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу ч.1 ст.208 ЦК України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.
Однак, згідно ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Факт існування між сторонами відносин з поставки товару підтверджений наданими позивачем письмовими доказами, зокрема: видатковими накладними з підписами та печаткою відповідача про отримання товару; виписками з рахунку; фактом часткової оплати відповідачем поставленого товару з посиланням у платіжних документах на номер та дату видаткових накладних та іншими, зібраними судами у справі письмовими доказами.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про існування між сторонами відносин з поставки товару.
Виконання зобов'язань з оплати поставленого товару згідно доданих до матеріалів справи накладних є предметом спору у даній справі.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судами встановлено, що відповідач не виконав зобов'язання з оплати поставленого йому товару у встановлений строк з дня пред'явлення йому позивачем вимоги від 03.04.2008р. про оплату поставленого товару.
Заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем товар на момент прийняття рішення у даній справі, що встановлено судами, становить 51312,81грн.
В силу ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Здійснюючи перегляд, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи встановлені обставини та положення вищевказаних норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 51 312,81грн. і такий висновок суду вірно підтриманий апеляційною інстанцією.
Також, колегія суддів погоджується з правильністю висновків судів щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних.
Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суди дійшли правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів та збитків від інфляції.
Посилання скаржника у поданій касаційній скарзі на порушення судами його процесуальних прав, що полягає у розгляді спору судом першої інстанції та перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за відсутності його повноважного представника, не заслуговують на увагу з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали господарського суду Рівненської області від 24.06.2008р. про відкладення розгляду справи на 08.07.2008р. отримана відповідачем 26.06.2008р. (т.3 а.с.169, повідомлення про вручення поштового відправлення). Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.
До початку розгляду справи, 07.07.2008р. ТОВ "Рівненські торгівельні мережі" до господарського суду Рівненської області подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника, який перебуває у відрядженні.
Разом з тим, в порушення вимог ч.1 ст.33 ГПК України, яка визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини, на які відповідач посилався, мотивуючи відповідне клопотання, не підтверджені ним відповідними доказами.
Крім того, у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у суді першої інстанції.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно відхилив подане клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув спір по суті заявлених вимог.
Про призначення розгляду апеляційної скарги на рішення у даній справі на 23.09.2008р. о 14.год. 15 хв. Львівським апеляційним господарським судом відповідачу було відомо, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення заздалегідь -08.08.2008р. (т.3 а.с.208). Між тим, ТОВ "Рівненські торгівельні мережі" не скористався своїм процесуальним правом брати участь у засіданні суду та не направив свого повноважного представника. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо поважності причин такої неявки та подання клопотання про відкладення розгляду скарги.
Таким чином, є безпідставними твердження скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій його процесуальних прав.
Також не є обґрунтованими твердження відповідача про те, що судами допущені порушення норм процесуального права, у зв'язку з вирішенням спору у даній справі виключно на підставі наданих позивачем доказів.
Так, ухвала про порушення провадження у даній справі від 10.06.2008р. направлена скаржнику ще 13.06.2008р. При цьому, на вимогу відповідача, суд першої інстанції ухвалою від 24.06.2008р. зобов'язав позивача направити відповідачу повторно копію позовної заяви та доданих до неї документів за іншою адресою, що виконано позивачем та надано в підтвердження відповідні докази (т.3 а.с.173). Разом з тим, до вирішення спору по суті відповідачем не спростовані доводи позивача, викладені в обґрунтування заявлених вимог, ним не надано жодних доказів та відзиву на позов. Отже, відповідач не скористався наданими йому ГПК України процесуальними правами.
В силу ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Не надані відповідачем і будь-які докази під час перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, як і не вказано ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі жодних обставин, з яких відповідачем спростовуються або заперечуються по суті заявлені позовні вимоги.
Враховуючи зазначене, судові акти у цій справі прийняті з дотримання норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.ю2008р. у справі №10/88 господарського суду Рівненської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненські торгівельні мережі"-без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.