10 грудня 2008 р.
№ 10/727-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів
Барицької Т.Л.
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроцентр ХХІ"
на постанову
від
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
23.04.2008
у справі
№ 10/727-07
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроцентр ХХІ"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод"
про
стягнення 123 536,06 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача
Бойко А.А.;
- відповідача
Савічев В.Л.
У листопаді 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроцентр ХХІ" (далі -позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" (далі -відповідач) про стягнення 110 082,34 грн. основної заборгованості, 2 126,25 грн. відсотків річних, 11 327,47 грн. збитків від інфляції, 1 235,36 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, подавши відповідну заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача 110 082,34 грн. збитків, решта позовних вимог залишається незмінною.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2008 у справі № 10/727-07 (суддя Тищенко О.В.) позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 110 082,34 грн. збитків, а також судові витрати: 1 100,82 грн. державного мита та 105,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2008 у справі № 10/727-07 (колегія суддів у складі: Агрикова О.В. -головуючий суддя, судді Писана Т.О., Жук Г.А.) апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Київської області від 29.01.2008 задоволено повністю; рішення господарського суду Київської області від 29.01.2008 у справі № 10/727-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроцентр ХХІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" про стягнення 123 536,06 грн. скасовано повністю; прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроцентр ХХІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" про стягнення 123 536,06 грн. відмовлено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроцентр ХХІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" 617,00 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2008, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 29.01.2008 у справі № 10/727-07.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: положень ч. 2. ст. 207, ч. 1 ст. 837, ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 34, 43 ГПК України.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом під час здійснення розгляду справи встановлені наступні обставини справи та зроблені такі висновки:
- 25.04.2006 між ТОВ "Енерговимірювання" (перейменовано у ТОВ "Євроцентр ХХІ") та ТОВ "Інструментальний завод" укладено договір підряду № 25/04-01 на виконання робіт по виготовленню прес-форм, за умов якого позивач, за договором замовник) доручає, а відповідач, за договором підрядник, зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності до умов договору роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її;
- відповідно до рішення загальних зборів учасників № 01-08-07/01 від 01.08.2007 ТОВ "Енерговимірювання" (ідентифікаційний номер 32663979) перейменоване в ТОВ "Євроцентр ХХІ" (ідентифікаційний номер 32663979), про що зазначено в статуті Товариства;
- пунктом 4.2 договору № 25/04-01 передбачено, що замовник протягом двох робочих днів з моменту підписання договору надає підряднику зразки, а також необхідні документи для виконання робіт, комплект конструкторської документації на прес-форми;
- згідно із п. 6 договору № 25/04-01 замовник оплачує роботи за даним договором у два етапи:
1) передоплата в розмірі 50% від загальної вартості продукції;
2) остаточний розрахунок за продукцію -50% від її загальної вартості замовник сплачує впродовж п'яти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі продукції;
- пунктом 7 договору № 25/04-01 сторонами погоджено, що підрядник (відповідач) зобов'язується розпочати виконання робіт протягом п'яти календарних днів з моменту надання зразків та передоплати грошових коштів згідно з п. 6.1.1 даного договору;
- згідно із п. 7.2 договору № 25/04-01 строк виконання робіт -в термін 90 календарних днів після передоплати з правом дострокового їх виконання; днем виконання робіт рахується день підписання акту приймання-передачі продукції;
- загальна вартість робіт по договору визначена в Специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору, і складає 113 650,80 грн., в тому числі ПДВ 18 941,80 грн.;
- 15 та 26 травня 2006 року на виконання пунктів 6.1 та 7.1 договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти в якості попередньої оплати в розмірі 59 046,72 грн., що підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку позивача від 15.05.2006 на суму 48 000,00 грн. та від 26.05.2006 на суму 11 046,72 грн.;
- крім того, 30.08.2006 позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 51 035,62 грн., що підтверджується банківською випискою з поточного рахунку позивача від 30.08.2006;
- тобто, станом на 30.08.2006 позивачем на виконання умов договору сплачено відповідачу 110 082,34 грн.;
- в свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором в установлений строк не виконав, оскільки 30.11.2006 відповідач передав позивачу для випробування дві з чотирьох замовлених та оплачених прес-форм, а саме: И 0605-6004.00.000 та И 0602-6004.00.000 на загальну суму 43 542,33 грн. (без ПДВ), що підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 30.11.2006, але в результаті проведених випробувань роботи по виготовленню зазначених прес-форм прийняті не були через виявлені істотні недоліки, про що сторонами складено двосторонній акт № 2 від 04.12.2006; вказані прес-форми були відправлені для доробки підряднику, про що складено акт № 3 від 04.12.2006;
- враховуючи положення розділів 6, 7 договору, останнім днем належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань було 29.08.2006;
- 26.03.2007 позивач направив відповідачу претензію вих. № 36-03-07/ЕН від 22.03.2007, в якій заявив відмову від договору підряду та про вимогу повернути перераховані кошти через прострочення виконання договірних зобов'язань та втрату інтересу з урахуванням пені за час прострочення виконання робіт;
- таким чином, місцевий господарський суд, встановивши факт перерахування позивачем грошових коштів відповідачу на виконання умов договору підряду та факт невиконання відповідачем зобов'язань по вказаному договору, та керуючись положеннями ст. 193 ГК України, ст. ст. 22, 526, 611, ч. 1 та ч. 3 ст. 612, 623, п. 2 ст. 625, ч. 2 ст. 849 ЦК України, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 110 082,34 грн., відмовивши при цьому в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення у даній справі, апеляційний господарський суд виходив з наступного:
- сторонами не надано суду доказів на підтвердження передачі позивачем або отримання відповідачем зразків продукції та конструкторської документації як-то передбачено положеннями пункту 4.2 договору № 25/04-01, тобто, визначити час отримання відповідачем зразків продукції та комплекту конструкторської документації неможливо; однак, враховуючи те, що сторони приступили до виконання умов договору, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивачем було виконано умови п. 4.2 договору № 25/04-01, оскільки приймання-передача зразків продукції та конструкторської документації передує фактичному виготовленню продукції;
- як встановлено місцевим господарським судом у прийнятих позивачем за актом № 1 від 30.11.2006 прес-форм у кількості двох штук були виявлені недоліки, у зв'язку із чим 04.12.2006 згідно з актом № 3 позивач повернув відповідачу дану продукцію для усунення недоліків, водночас ані умовами договору, ані актом про виявлення недоліків № 2 від 04.12.2006 сторонами не встановлено строків усунення недоліків;
- актами від 18.01.2007, 15.02.2007, 22.03.2007 та від 12.04.2007 сторонами було внесено зміни до креслень на виготовлення продукції (а.с. 40-43);
- задовольняючи вимоги позивача, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач порушив умови п 7.1 договору та не виконав у передбачений строк -в термін 90 календарних днів після передоплати взяті на себе зобов'язання, проте, матеріали справи свідчать, що позивач (замовник) прийняв виконану відповідачем (підрядником) роботу, що була виконана останнім з простроченням, тобто позивач своєчасно (до моменту приймання-передачі продукції) не скористався правом відмови від договору підряду, наданим йому ч. 2 ст. 849 ЦК України, а отже погодився на продовження строків виконання робіт;
- крім цього, апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи містять акти (а.с. 40-43), в яких позивач (замовник) вносив зміни до креслень, що підтверджує його згоду на продовження строків виконання робіт підрядником; одночасно, в матеріалах справи є лист відповідача (а.с. 45), в якому останній просить позивача направити уповноважених осіб для прийняття продукції, яка передбачена договором, що свідчить про намагання відповідача виконати умови договору; при цьому, пунктом 8.4 договору передбачено, що доставка продукції здійснюється за рахунок замовника (позивача) самовивозом;
- вищевикладені обставини справи, дали підстави суду апеляційної інстанції зробити висновок про неповне з'ясування судом першої інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що застосування ч. 2 ст. 849 ЦК України неможливе до даних правовідносин сторін;
- визнавши за позивачем право на відмову від договору та на стягнення у зв'язку з цим збитків, суд першої інстанції в порушення приписів ч. 4 ст. 849 ЦК України позбавив іншу сторону за договором права на отримання справедливої плати за виконану частину роботи.
Вищий господарський суд України не може погодитися із висновками ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій, оскільки дані висновки є передчасними та не ґрунтуються на повному дослідженні всіх обставин справи, враховуючи таке.
Встановлюючи сторін договірного зобов'язання, місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ "Енерговимірювання", яке зазначено стороною договору підряду № 25/04-01, директор якого і підписував зазначений договір зі скріпленням свого підпису печаткою даної юридичної особи, було перейменовано у ТОВ "Євроцентр ХХІ" відповідно до рішення загальних зборів учасників № 01-08-07/01 від 01.08.2007 ТОВ "Енерговимірювання", про що зазначено в статуті Товариства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що господарським судом першої інстанції не досліджувались та не витребовувались від позивача, який і повинен підтвердити в даному випадку, що саме він є договірною стороною за договором підряду № 25/04-01 від 25.04.2006, належні тому докази, як-то: належним чином засвідчена копія примірника оригіналу установчих документів у старій редакції з відмітками державного реєстратора про проведення державної реєстрації змін до установчих документів; копія свідоцтва, яке було замінено з відміткою про видачу нового свідоцтва; нове свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи -ТОВ "Євроцентр ХХІ" з відміткою в графі "Підстава (підстави) заміни свідоцтва про державну реєстрацію" - зміна найменування юридичної особи, або інші належні докази в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Лише після дослідження та надання на вимогу суду позивачем вказаних документів, можна було б прийти до беззаперечного висновку, що юридична особа, зобов'язана за договором підряду № 25/04-01 від 25.04.2006, - ТОВ "Енерговимірювання" була перейменована в ТОВ "Євроцентр ХХІ" - юридичну особу, яка звернулась до суду за захистом свої порушених прав, які випливають із договору підряду № 25/04-01 від 25.04.2006.
Натомість, місцевим господарським судом прийнято в якості доказу статут ТОВ "Євроцентр ХХІ" в новій редакції, затвердженій загальними зборами учасників (протокол № 01-08-07/01 від 01.08.2007), в якому начебто зазначено про перейменування ТОВ "Енерговимірювання" у ТОВ "Євроцентр ХХІ", однак, не наведено конкретний пункт статуту, в якому зазначена дана інформація, в матеріалах справи відсутній протокол загальних зборів учасників.
В свою чергу, апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду, взагалі не досліджував дане питання.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що із досліджених судами попередніх судових інстанцій та наявних у матеріалах справи документів, не можна встановити факт порушення відповідачем, за договором підрядником, строків виконання підрядних робіт з виготовлення обумовленої сторонами договору продукції.
Дійсно, як вірно встановлено судами попередніх судових інстанцій, сторони погодили умову, відповідно до якої замовник протягом двох днів з моменту підписання даного договору надає підряднику зразки, а також інші необхідні документи для виконання робіт, комплект конструкторської документації на прес-форми (пункт 4.2 договору).
Проте місцевий господарський суд, здійснюючи розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення збитків, не досліджував питання того чи надавались замовником зразки продукції підряднику на виконання вимог пункту 4.2 договору підряду № 25/04-01 з витребування належних доказів від сторони договору, на яку покладено такий безпосередній обов'язок.
В свою чергу, апеляційний господарський суд, встановивши, що сторонами не надано суду доказів на підтвердження передачі позивачем або отримання відповідачем зразків продукції та конструкторської документації, як-то передбачено положеннями пункту 4.2 договору № 25/04-01, в той же час прийшов до висновку, що оскільки сторони приступили до виконання умов договору, є достатні підстави вважати, що позивачем було виконано даний пункт договору, враховуючи те, що приймання-передача зразків продукції та конструкторської документації передує фактичному її виготовленню.
Вищий господарський суд України не може погодитися із даним висновком апеляційного господарського суду, оскільки сторони, вступивши у договірні відносини підряду, чітко встановили, що матеріалізованим результатом здійсненої підрядником роботи є створення індивідуально-визначених речей -прес-форм, тому приступити до виконання роботи без попереднього отримання від замовника зразків продукції, яку необхідно виготовити (конкретного спектру робіт з обумовленням вимог, необхідних для створення саме такої речі, та вимог до її якості), може унеможливити взагалі початок виконання робіт підрядником з виготовлення продукції в обумовлені договором строки або викликати труднощі для підрядника щодо дотримання строків виконання договірних зобов'язань та вплинути на якісну сторону виконуваної роботи.
Саме з метою попередження виникнення в майбутньому суперечностей, сторони, скориставшись принципом свободи договору, закріпили в ньому умову, відповідно до якої початок виконання робіт підрядником ставиться в залежність від надання замовником зразків продукції, яку необхідно виготовити (пункт 7.1 договору).
Перерахування замовником частини грошових коштів у рахунок оплати підрядних робіт, що і було встановлено місцевим господарським судом, не може вважатись початком перебігу обумовленого договором строку виконання підрядних робіт.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином, місцевим господарським судом взагалі не досліджувалось питання належного виконання замовником зобов'язання, що випливає з положень п. 4.2 договору підряду № 25/04-01, в той час, як апеляційним господарським судом зроблені юридично неспроможні висновки, які нівелюють сутність підрядного зобов'язання та порушують гарантії прав підрядника на отримання чітко обумовленого завдання на виконання підрядних робіт.
Вищий господарський суд України також вважає необґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про вчинення замовником дій на підтвердження його згоди на продовження строків виконання робіт підрядником, свідченням чого є внесення змін до креслень.
Так, в основу даного висновку судом апеляційної інстанції покладено наявні в матеріалах справи документи -акти внесення змін до креслень, а саме: № 1 від 18.01.2008, № 2 від 15.02.2007, № 3 від 22.03.2007 та № 4 від 12.04.2007, однак, при дослідженні даних доказів та їх аналізу, судом апеляційної інстанції не враховано, що дані документи не відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України, оскільки не є належним чином засвідченими стороною, яка подає їх для залучення до матеріалів справи.
При цьому, судом апеляційної інстанції не перевірено повноважень особи, якою були підписані дані акти від імені замовника, а також не з'ясовано питання часу підписання даних актів з боку замовника.
Крім того, поза увагою та правовим дослідженням судів обох інстанцій залишилась накладна № 30 від 25.04.2007 (а.с. 47), в той час, як суди повинні були встановити чи отримував замовник (ким, коли, за якою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей) зазначений в ній товар в рахунок виконання підрядником зобов'язань за договором підряду № 25/04-01, чи не повертався в подальшому зазначений у накладній товар підряднику (витребувати відповідні докази).
Тільки після встановлення вищезазначеного, можна буде прийти до висновку про виникнення у замовника за договором підряду № 25/04-01 від 25.04.2006 права на відшкодування з підрядника збитків на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України у заявленому до стягнення розмірі.
Суд касаційної інстанції відмічає, що право замовника на стягнення збитків, обумовлених ч. 2 ст. 849 ЦК України, можливо лише за наявності певних, передбачених законом умов, а саме: наявність збитків в майновій сфері кредитора; протиправна поведінка, виражена в прострочені виконання підрядником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправною поведінкою підрядника і збитками. Протиправна поведінка підрядника, що порушує зобов'язання, виражається в його протиправній дії або бездіяльності.
Норма ч. 2 ст. 849 ЦК України встановлює протиправну поведінку підрядника у вигляді його прострочення виконання взятих на себе зобов'язань. При цьому, саме на замовника покладається обов'язок в силу вимог ст. ст. 33, 34, 54 ГПК України, ст. ст. 612, 623 ЦК України довести наявність причинного зв'язку між діями підрядника щодо прострочення виконання зобов'язання та завданими цим збитками.
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.
Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроцентр ХХІ" задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Київської області від 29.01.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2008 у справі № 10/727-07.
Справу № 10/727-07 направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
О.А. ПОДОЛЯК