09 грудня 2008 р.
№ 22/74
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"ЛУК АВІА ОЙЛ"
на рішення господарського суду Полтавської області від 04.07.2008р. та
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 02.09.2008р.
у справі №22/74
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ"
до Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Укртатнафта"
про стягнення 11 592,85 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Скиртач І.О. -довіреність у справі,
від відповідача: Дряхлов Є.О. -довіреність у справі,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Укртатнафта" і просило суд стягнути з останнього 11 592,85 грн. вартості нестачі товару.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.07.2008р. (суддя Георгієвський В.Д.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.09.2008р. (головуючий, суддя Тарасенко К.В., судді Ільєнок Т.В., Шкурдова Л.М.), у задоволені позову відмовлено у зв'язку з недоведеністю позивачем факту нестачі нафтопродуктів через порушення встановленого чинним законодавством порядку приймання нафтопродуктів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, судами двох інстанцій встановлено, що між позивачем та ЗАТ транснаціональною фінансово-промисловою нафтовою компанією "Укртатнафта" було укладено договір №771/2/2118 від 02.04.2007р. на поставку палива для реактивних двигунів марки ТС-1. Вказаним договором передбачено, що поставка товару залізничним транспортом здійснюється через вантажовідправника -ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" (відповідача).
На виконання умов договору №2570/10 від 01.07.1999р., укладеного між відповідачем та АТ "Укртатнафта", предметом якого є надання послуг по оформленню прийманню, відвантаженню вантажів за договорами замовника (АТ "Укртатнафта) з третіми особами по території України, відповідач уклав від свого імені з Південною залізницею договір перевезення нафтопродуктів у вагоно-цистернах, що підтверджується залізничними накладними та квитанціями про приймання вантажу. Залізничні накладні підтверджують укладення договору перевезення вантажів (п.2 ст.307 ГК України, п.2 ст.909 ЦК України).
Відповідно до п.2.2. вказаного договору, ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" (відповідач) вважається таким, що належним чином виконало свої обов'язки в частині надання послуг по оформленню і відвантаженню нафтопродуктів з моменту прийняття вантажу до перевезення. Момент приймання вантажу визначається відміткою залізниці в квитанції про приймання вантажу. Судами встановлено належне виконання відповідачем своїх зобов'язань, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу.
За умовами договору №2570/10 від 01.07.1999р. АТ "Укртатнафта" здійснює передачу нафтопродукту відповідачу шляхом завантаження в залізничні цистерни. Судами встановлено факт відповідності маси палива, зазначеного в перевізних документах, масі фактично завантаженій АТ "Укртатнафта" у вагоно-цистерни.
В силу п.5.4. договору відповідач не несе відповідальності за недостачу вантажу, яка виникла після передачі транспортній організації (перевізнику), тобто залізниці.
Також судами з'ясовано, що відповідач відвантажив та передав перевізнику нафтопродукти в тій кількості, яка вказана в перевізних документах; передав перевізнику вагоно-цистерни, а останній -прийняв вантаж до перевезення за залізничними накладними без жодних зауважень щодо маси вантажу.
Крім того, єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій на час розгляду справи встановлювався Інструкцією, затвердженою Наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України 02.04.99 №81/38/101/235/122, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за №685/3978. Вона застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням.
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.
Пунктом 4.1.3.19. цієї Інструкції встановлено, що на всі нафтопродукти, що надійшли, складається "Акт приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою №5-НП (додаток 5). При цьому в разі приймання нафтопродукту, що надійшов в одній цистерні, заповнюється п.12.1, при прийманні кількох цистерн заповнюється п.12.2 цього додатка.
Акт складається у день надходження нафтопродуктів і затверджується керівництвом вантажоодержувача не пізніше наступного дня після його складання. Якщо приймання здійснюється у вихідний або святковий день, акт приймання повинен бути затверджений у перший робочий день після вихідного або святкового дня. Акт підписується особами, які брали участь у прийманні нафтопродуктів. Особи, що підписують акт, мають бути попереджені про відповідальність за достовірність даних, викладених у ньому.
Відповідно до п.4.1.3.21. Інструкції, у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта.
Керівник підприємства повинен призначити комісію з осіб, представників громадськості, які затверджені наказом по підприємству та рішенням профкому для виконання робіт з приймання нафтопродуктів.
Представник громадськості вантажоодержувача або представник стороннього підприємства може брати участь у прийманні нафтопродуктів на даному підприємстві не більше двох разів на місяць, маючи при цьому разове посвідчення за підписом керівника підприємства.
Судами двох інстанцій встановлено, що наданий позивачем Акт приймання нафтопродуктів №19 від 10.04.2007р. складений з порушенням вимог названої Інструкції (а.с.15).
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В супереч приписам названих статей позивач не довів належними доказами, що нестача нафтопродуктів сталася з вини відповідача. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами двох інстанцій саме позивач не дотримався обумовленого Інструкцією порядку приймання нафтопродуктів за кількістю, чим позбавив себе можливості надати суду докази, що мали засвідчити наявність нестачі нафтопродуктів.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови.
У своїй касаційній скарзі позивач стверджуючи, що недоліки в оформленні Акту не можуть бути підставою недоведеності факту нестачі нафтопродуктів, посилається на пункт 4.1.3.2 Інструкції, відповідно до якого, у разі виявлення при прийманні нафти і нафтопродуктів нестачі, що перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань, а також у випадку виявлення надлишків вантажовідправнику виставляється претензія або направляється повідомлення щодо оприбуткованих надлишків. До претензії щодо виявлення нестачі додаються: копії супровідних документів або порівнювальні відомості, тобто відомості звірки фактичної наявності нафтопродуктів з даними, що зазначені в документах відправника; пакувальні ярлики, укладені в кожну тару; квитанції станції (пристані, порту) відправлення для підтвердження приймання вантажу до перевезення; пломби від тари, у якій виявлена нестача; оригінали транспортного документа (накладна, коносамент), а у випадку виставлення одержувачем претензії до органу транспорту, пов'язаних з цим документом, - його копії; документ, що засвідчує повноваження представника, який братиме участь у прийманні; документ, що має дані щодо проведених вимірювань.
Проте такі заперечення є безпідставними з огляду на те, що пунктом 4.1.3.20 Інструкції встановлено, що Акт складається у двох примірниках, а за виявлення нестачі і необхідності пред'явлення претензії постачальнику - у трьох примірниках.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. При цьому, заперечення скаржника, викладені у касаційній скарзі відносно Акта приймання нафтопродуктів за кількістю №19 від 10.04.2007р., були предметом розгляду судами двох інстанцій, і їм дана вичерпна правова оцінка з урахуванням положень ст.ст.33, 34 ГПК України щодо оцінки доказів.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУК АВІА ОЙЛ" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.09.2008р. у справі №22/74 -без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій