09 грудня 2008 р.
№ 28/260-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Стратегія"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.09.2008р.
у справі №28/260-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратегія"
до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія
"Дніпрообленерго"
3-тя особа Відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат"
про визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів,
за участю представників:
від позивача: Левченко М.В. -довіреність у справі,
від відповідача: Козак Т.В. -довіреність у справі,
від 3-тьої особи: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стратегія" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" і просило суд визнати недійсною укладену між сторонами угоду №457/04 від 07.04.2004р. про уступку права вимоги.
Відповідно до заяви від 23.06.2008р. №23/06-02 (а.с.81-83 т.4) позивач просить суд визнати оспорювану угоду недійсною з тих підстав, що відповідач, укладаючи угоду, діяв під впливом помилки, а також просить суд застосувати наслідки недійсності угоди та стягнути з відповідача 921 516,60 грн., сплачених позивачем за уступлене право вимоги.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2007р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" та призначено судово-бухгалтерську експертизу (а.с.130 т.3).
ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" у своїх поясненнях зазначив про відсутність у нього заборгованості перед відповідачем, оскільки борг у розмірі 921 516,0 грн., який є предметом спірної угоди про уступку права вимоги, і був частиною заборгованості комбінату перед відповідачем, стягнутої за рішенням господарським судом Дніпропетровської області від 11.09.2003р. у справі №20/276 на користь відповідача, погашений боржником (а.с.1 т.4).
Дніпропетровський НДІ судових експертиз повідомив суд про неможливість проведення судово-бухгалтерської експертизи через відсутність необхідних документів (а.с.46-48 т.4).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2008р. (суддя Манько Г.В.) позов задоволено частково: визнано недійсною угоду №457/04 від 07.04.2004р. про уступку права вимоги та застосовано правові наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача 921 516,0 грн. за недійсною угодою №457/04 від 07.04.2004р. У задоволенні позову про стягнення 0,60 грн. відмовлено.
Вказане рішення мотивовано відсутністю доказів наявності у відповідача на момент укладення спірної угоди дійсного права вимоги до ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" за основним договором №105-Ц від 01.01.2002 у розмірі 921 516,0 грн. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, укладаючи спірну угоду помилився щодо розміру та підстав виникнення уступленого за угодою права вимоги. Відомості щодо розміру та підстав виникнення уступленого права вимоги, зазначені відповідачем в угоді №457/04 від 07.04.2004р., не відповідають дійсності та не підтверджуються будь-якими належними доказами.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2008р. (головуючий, суддя Кузнецова І.Л., судді Верхогляд Т.А., Чимбар Л.О.) рішення суду першої інстанції скасовано частково. Згідно постанови визнано недійсною угоду №457/04 від 07.04.2004р. про уступку права вимоги, укладену між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" та ТОВ "Стратегія". В іншій частині позову відмовлено.
Погодившись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсною угоди №457/04 від 07.04.2004р. про уступку права вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновку суду про необхідність повернення позивачу 921 516,0 грн., оскільки останнім не було здійснено фактичної передачі відповідачу вказаної суми. Позивач сплатив її шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог і він не позбавлений можливості відновити первісне становище шляхом визнання недійсною угоди про залік.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що між сторонами укладено угоду №457/04 від 07.04.2004р. про уступку права вимоги за умовами якої, відповідач (первісний кредитор) уступає, а позивач (новий кредитор)-приймає на себе право вимоги, належне відповідачу, і стає кредитором за договором про постачання електричної енергії №105-Ц від 01.01.2002р., укладеним між відповідачем та ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (боржником).
За вказаною угодою позивач одержує право замість відповідача вимагати від боржника сплати грошової суми за перетоки реактивної електроенергії у розмірі 921 516,0 грн.
Пунктом 3.2. угоди передбачено, що з моменту підписання цієї угоди незалежно від виконання зобов'язання боржником новому кредитору (позивачу) у первісного кредитора (відповідача) виникає право вимоги до позивача у 921 516,0 грн., а останній зобов'язаний виконати зобов'язання перед відповідачем протягом 90 календарних днів із дня набуття чинності цією угодою.
Згідно пунктів 5.1., 5.2 угоди, відповідач зобов'язаний передати позивачу документи, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язання боржником позивачу, протягом трьох робочих днів з дня набуття чинності цією угодою. Відповідач протягом 90 робочих днів з дня набуття чинності цією угодою зобов'язаний письмово сповістити боржника про уступку права вимоги за цією угодою.
Судами встановлено, що позивач своє зобов'язання перед відповідачем щодо сплати 921 516,0 грн. за уступлене право вимоги виконав шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується заявою позивача №027 від 24.09.2004р. про залік зустрічних однорідних вимог та згодою відповідача, про що свідчить його лист №9172 від 24.09.2004р. (а.с.10-11 т.1).
Відповідач свого зобов'язання, встановленого п.5.1. договору щодо передачі позивачу документів, що підтверджують право вимоги, не виконав.
На виконання вимог п.5.2. договору відповідач направив боржнику повідомлення №0080 від 25.06.2004р. про уступку позивачу права вимоги у сумі 921 516,0 грн., у тому числі, заборгованість, яка виникла у 2000р. у сумі 9 636,60 грн., у 2001 році -у сумі 540 187,68 грн., заборгованість, яка виникла з 01.01. по 30.07.2002р. у сумі 273 916,95 грн. та з 01.08. по 31.12.2002 у сумі 97 772,37 грн.
В силу ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права відносно кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсною угоду №457/04 від 07.04.2004р. про уступку права вимоги з тих підстав, що відповідач не передав документи, які підтверджують право вимоги, а також з тих мотивів, що угода укладена під впливом помилки відповідача щодо розміру та підстав виникнення уступленого за угодою права вимоги.
Так, відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт того, що відповідач, укладаючи спірну угоду помилився щодо розміру та підстав виникнення уступленого за угодою права вимоги, оскільки зазначені в ній відомості не відповідають дійсності та не підтверджуються будь-якими належними доказами, і ця помилка має істотне значення, бо вона стосується властивостей і якостей уступленого права вимоги, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність правових підстав для визнання угоди недійсною.
Погоджується колегія суддів й з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставне задоволення судом першої інстанції іншої вимоги позивача про застосування наслідків недійсності угоди та стягнення з відповідача 921 516,0 грн., сплачених відповідачу за утуплене право вимоги.
В силу ч.2 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, основною умовою застосування названої норми, є факт одержання на свою користь однією стороною від другої сторони будь-яких матеріальних і нематеріальних благ.
Між тим, своє зобов'язання щодо сплати відповідачу 921 516,0 грн. за уступлене право вимоги позивач виконав шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що свідчить його заява №027 від 24.09.2004р. та згода відповідача (лист №9172 від 24.09.2004р.).
Відповідно до ст.601 ЦК України, ст.ст.202, 203 ГК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, теж саме повинно бути і з боржником; однорідні, а саме необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання.
Отже, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони. Тому є вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що залік зустрічної однорідної вимоги є окремою угодою сторін, до укладання якої призвела угода про уступку права вимоги.
Між тим, угода сторін про залік однорідних вимог не є предметом розгляду у даній справі.
При цьому, висновок суду першої інстанції про необхідність повернення позивачу 921 516,0 грн. у зв'язку із спливом строку позовної давності, судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано помилковим, оскільки позивач не позбавлений права відновити своє первісне становище шляхом звернення до суду з окремим позовом про визнання недійсною угоди про залік зустрічних однорідних вимог та спонукання відповідача виконати зобов'язання, яке було припинено таким заліком. Отже, питання щодо стягнення суми у розмірі 921 516,0 грн., яка була предметом угоди про залік, може бути вирішено лише в межах іншої справи та за іншими фактами та колом доказів, що будуть стверджувати цю вимогу. З цих підстав обставини спливу строку позовної давності щодо стягнення вказаної суми не мають з'ясовуватися у межах даної справи щодо застосування наслідків недійсності угоди. Тим більше, що внаслідок визнання недійною угоди про залік зустрічних однорідних вимог, у відповідача, на рівні з позивачем, виникає право вимагати виконання зобов'язання, припинене заліком.
Враховуючи, що за спірною угодою про уступку права вимоги фактичного одержання відповідачем суми у розмірі 921 516,0 грн. не відбулося, то підстав для застосування передбачених ст.216 ЦК України правових наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача вказаної суми у межах даної справи немає.
Отже, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку й ухвалив постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратегія" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2008р. у справі №28/260-07 -без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій