02 грудня 2008 р.
№ 2-1/6955-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Полянського А.Г.
Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідача
Бродський Є.Ю. -дов. від 26.11.2008 року
Генеральної Прокуратури України
Савицька О.В -посв. від 20.07.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Мар'євської сільської ради
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2008 року
у справі
№ 2-1/6955-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом
Мар'євської сільської ради
до
Опукського природного заповідника
за участю
Прокурора м. Севастополя
про
визнання технічної документації
У травні 2008 року Мар'євська сільська рада звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Опукського природного заповідника про визнання відмови Опукського природного заповідника в погодженні межі земель запасу Мар'євської сільської ради загальною площею 1673, 0818 га протиправною, визнання технічної документації по землеустрою в частині інвентаризації та встановлення в натурі (на місцевості) меж земель запасу Мар'євської сільської ради Ленінського району Автономної Республіки Крим такою, що не містить інформації про віднесення земель Опукського природного заповідника до земель запасу Мар'євської сільської ради та вважати, що межі земель запасу загальною площею 1673, 0818 га, визначені Актом встановлення меж від 07.09.2007 року не потребують додаткового погодження з боку Опукського природного заповідника.
04.07.2008 року позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, уточнив позовні вимоги і просив визнати технічну документацію з землеустрою в частині інвентаризації та встановлення в натурі (на місцевості) меж земель запасу, розташованих за межами населених пунктів Мар'євської сільської ради Ленінського району Автономної Республіки Крим такою, що не містить інформації про віднесення земель Опукського природного заповідника до земель запасу Мар'євської сільської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова Опукського природного заповідника в погодженні меж земель запасу є необґрунтованою та створює перешкоди для завершення робіт, передбачених статтею 198 Земельного кодексу України, завершення яких є необхідним для визначення земель запасу, які можуть бути передані до комунальної власності Мар'євської сільської ради. В матеріалах справи відсутні документально підтверджені відомості, які б свідчили про невідповідність технічного звіту по площі території, передбаченого для надання у користування Опукському природному заповіднику.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2008 року (суддя: Ковтун Л.О.) по справі № 2-1/6955-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим позов задоволено. Визнано технічну документацію з землеустрою в частині інвентаризації та встановлення в натурі (на місцевості) меж земель запасу, розташованих за межами населених пунктів Мар'євської сільської ради Ленінського району Автономної Республіки Крим такою, що не містить інформації про віднесення земель Опукського природного заповідника до земель запасу Мар'євської сільської ради.
Мотивуючи рішення, суд, з посиланням на статті 117, 123, 126, 152 Земельного кодексу України, статті 10, 12 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" зазначає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2008 року (судді: Лисенко В.А. -головуючий, Заплава Л.М., Латинін О.А.) по справі № 2-1/6955-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2008 року скасовано. Прийнято нове рішення. У позові відмовлено.
Мотивуючи постанову суду, апеляційний господарський суд зазначає, що судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що саме поняття технічна документація не є юридичним, питання про визнання такої документації не є правовим, оскільки Конституцією та законами України не встановлено обов'язку фізичних або юридичних осіб визнавати або не визнавати технічну документацію. Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки такий спосіб не передбачений діючим законодавством.
Не погоджуючиcь з постановою, Мар'євська сільська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2008 року по справі № 2-1/6955-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2008 року залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 16 Цивільного кодексу України, статті 8 Конституції України. Зокрема, заявник зазначає, що він мав право звернутися до суду на підставі статті 8 Конституції України.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників відповідача та Генеральної Прокуратури України, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом, Кримською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»на підставі договору № 15 від 07.08.2006 року були проведені геологічні роботи з інвентаризації земель запасу, розташованих за межами населених пунктів Мар'євської сільської ради Ленінського району, які оформленні у вигляді Технічної документації по землеустрою в частині інвентаризації і встановлення в натурі (на місцевості) меж земель запасу, розташованих за межами населених пунктів Мар"євської сільської ради Ленінського району.
Після проведення землевпорядних робіт Мар"євська сільська рада Ленінського району звернулася до суміжного землекористувача -Опукського природного заповідника за погодженням технічної документації, в якій містився акт встановлення в натурі земель запасу Мар"євської сільської ради.
Однак, листом від 05.12.2007 року № 223 відповідач повідомив, що технічний звіт не відповідає площі території, визначеної Указом Президента України № 459/98 від 12.05.1998 року "Про створення Опукського природного заповідника".
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі (з урахуванням уточнень позовних вимог) є вимога про визнання технічної документації з землеустрою в частині інвентаризації та встановлення в натурі (на місцевості) меж земель запасу, розташованих за межами населених пунктів Мар'євської сільської ради Ленінського району Автономної Республіки Крим такою, що не містить інформації про віднесення земель Опукського природного заповідника до земель запасу Мар'євської сільської ради.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції відзначив, що фактично між сторонами існує спір про право, пов'язане із встановленням меж земельних ділянок Опукського природного заповідника та меж земель запасу Мар"євської сільської ради.
Згідно з частиною першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Мар"євської сільської ради залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.08.2008 року у справі № 2-1/6955-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова