09 грудня 2008 р.
№ 24-28-25/245-07-6381
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів :
Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Печерський Л.М., Петров Є.В., Панасюк О.Ю.,
відповідачів
- Фролова А.В.,
третіх осіб
- не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Теплодарської міської ради
на постанову
від 23.09.2008 Одеського апеляційного господарського суду
у справі
№24-28-25/245-07-6381
за позовом
Теплодарської міської ради
до
1.ТОВ "Залізничний цех";
2.Фонду державного майна України
(треті особи -
- Міністерство палива та енергетики України,
ВАТ "ЕК"Одесаобленерго")
про
визнання недійсним свідоцтва №П-438 від 03.05.95 про право власності на майно
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.2008 (суддя Оборотова О.Ю.) позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 03.05.1995р. №П-438 на майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства “Залізничний цех» у зв'язку з його видачею другим відповідачем з порушенням чинного на той час законодавства про приватизацію.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 (судді: Пироговський В.Т., Картере В.І., Жеков В.І.) рішення скасовано, провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України з посиланням на непідвідомчість господарським судам спорів про визнання недійсними свідоцтв про право власності.
Теплодарська міська рада в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати та рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що факт підвідомчості даного спору господарському суду встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2007, якою скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2007 №22/747-07 про відмову у прийнятті позовної заяви Теплодарської міської ради, а Вищий господарський суд України при розгляді даної справи (постанова від 19.03.2008) не зазначив будь-яких зауважень щодо порушення правил підвідомчості господарськими судами.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача і другого відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Скасовуючи рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Статтею 12 ГПК України, чинною на момент звернення з позовом, визначено, що господарським судам підвідомчі:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
- справи про банкрутство;
- справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
- справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у т.ч. числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
За правилами ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд зазначив, що ст.12 ГПК України, якою визначено перелік справ, підвідомчих господарським судам України, та ст.16 ЦК України, якою закріплено способи захисту порушених цивільних прав та інтересів, не передбачають можливості пред'явлення позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності.
За таких обставин, дана справа не підвідомча господарським судам, що не враховано під час прийняття оскарженого рішення.
Слід зазначити, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2007, якою скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2007 №22/747-07 про відмову у прийнятті позовної заяви, не має преюдиціального значення в розумінні положень ст.35 ГПК України, оскільки вказаною постановою вирішено суто процесуальне питання і будь-які факти судом не встановлювались.
Відтак, рішення господарського суду Одеської області від 09.06.2008 підлягає скасуванню в зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, а провадження у справі - припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції встановив той факт, що оспорюване свідоцтво про право власності видане Фондом державного майна України саме на підставі рішення Вищого арбітражного суду України від 18-23.11.1993р. у справі №215/6-рд (а.с.82-84 том 1) та акта прийому-передачі державної частки ЦМК ОП "Залізничний цех" від 20.04.1995р. (а.с.48 том 1). В свою чергу, вказаний акт прийому-передачі складено та підписано на підставі та на виконання умов договору оренди з правом викупу від 01.10.1991р., укладеного між Фондом державного майна України та ОП "Залізничний цех", правонаступником якого є ТОВ "Залізничний цех". Факт такого правонаступництва встановлено рішенням Вищого арбітражного суду України від 18-23.11.1993р. у справі №215/6-рд та не підлягає доведенню.
Отже, встановивши вказані фактичні обставини та розглядаючи спір по суті, місцевий господарський суд помилково не врахував того, що спірне свідоцтво само по собі не є правовстановлюючим документом та має лише похідний характер від судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню, а також спрямоване на виконання договору оренди з правом викупу від 01.10.1991р., тому не є документом, що породжує певні правові наслідки.
Відповідними правовстановлюючими документами у даному випадку є рішення Вищого арбітражного суду України від 18-23.11.1993р. у справі №215/6-рд та договір оренди з правом викупу від 01.10.1991р. (в частині умов викупу державного майна), який в разі виникнення спору про право власності на ЦМК ОП "Залізничний цех" може бути лише предметом іншого позовного провадження.
Окрім того, як правильно зазначив апеляційний суд, пред'явлений Теплодарською міською радою позов не відповідає способам захисту цивільних прав, визначеним ч.2 ст.16 ЦК України, оскільки свідоцтво про право власності не є ані правочином (на відміну від договору оренди з правом викупу від 01.10.1991р.) ані рішенням Фонду державного майна України (наказ, розпорядження тощо), який може визнаватися незаконним в судовому порядку.
Апеляційна інстанція правомірно відхилила посилання скаржника в обгрунтування своїх заперечень на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2007, якою скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 25.05.2007 №22/747-07 про відмову у прийнятті позовної заяви Теплодарської міської ради, з тих мотивів, що вказана постанова не має преюдиціального значення в розумінні положень ст.35 ГПК України, оскільки нею вирішено суто процесуальне питання і будь-які факти судом не встановлювались.
Адже, встановлені судовим рішенням факти не можна ототожнювати з оціночними судженнями суду, наведеними виключно з приводу (питань) застосування норм процесуального права, чим спростовується помилкове уявлення скаржника про встановлення вищевказаною постановою факту підвідомчості даного спору господарському суду.
Колегія не приймає до уваги твердження скаржника про те, що в постанові Вищого господарського суду України від 19.03.2008 у даній справі, якою справу було передано на новий розгляд, не вміщено будь-яких зауважень щодо порушення правил підвідомчості господарськими судами, оскільки відсутність відповідних вказівок касаційної інстанції не звільняє суд першої інстанції від процесуального обов'язку перевіряти предмет позову на предмет наявності чи відсутності підстав для припинення провадження у справі, врегульованих статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, яка входить до розділу ХІ цього Кодексу (Вирішення господарських спорів у першій інстанції).
Касаційна інстанція також відхиляє посилання скаржника в обгрунтування підвідомчості господарським судам спорів про визнання недійсними свідоцтв про право власності на постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2007 у справі №8/249-06 та від 06.12.2007 у справі №16-30-9/104-06-3061, оскільки предмет спору у даних справах охоплює значно ширше коло позовних вимог (визнання права власності, визнання недійсними актів, спонукання до вчинення дій тощо). Окрім того, постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2007 у справі №16-30-9/104-06-3061 попередні судові акти скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто касаційною інстанцією не було прийнято остаточного рішення по суті спору у даній справі.
Разом з тим, слід врахувати, що у випадках окремого оспорювання свідоцтва про право власності на майно Верховний Суд України погоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України щодо непідвідомчості господарським судам України таких спорів (постанова ВГСУ від 20.03.2007 у справі №2-29/10856-2006, у порушенні касаційного провадження з перегляду якої відмовлено ухвалою ВСУ від 07.06.2007).
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 у справі №24-28-25/245-07-6381 залишити без змін, а касаційну скаргу Теплодарської міської ради -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун