09 грудня 2008 р.
№ 05-5-30/15060 (30/154)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників:
позивача
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
відповідача
прокурора
Гордієнко А.Г., дов. від 15.09.2008р.
Сахно Н.В., посв. № 99
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "Компанія "Лізинг Експерт"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008р.
у справі
№ 05-5-30/15060-30/154
господарського суду міста Києва
за позовом
Прокуратури Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до
Приватного підприємства "Компанія "Лізинг Експерт"
про
звільнення самовільно займаної земельної ділянки
Прокурор звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради про звільнення самовільно займаної відповідачем земельної ділянки площею 60кв.м. по пр. Перемоги у м. Києві, що використовується для будівництва літнього майданчика з накриттям, шляхом приведення земельної ділянки у придатний для використання стан та передачі Київській міській раді (в редакції заяви про уточнення позовних вимог, а.с.45), посилаючись на статті 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України та фактичне використання земельної ділянки відповідачем за відсутності документів, що посвідчують його право користування земельною ділянкою.
Відповідач не виклав власної позиції щодо позовних вимог, в зв'язку з чим справа розглядалася за наявними у ній матеріалами.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2008р. (суддя Ващенко Т.М.) позовні вимоги було задоволено повністю; зобов'язано Приватне підприємство "Компанія "Лізинг Експерт" звільнити самовільно займану земельну ділянку площею 60кв.м., що знаходиться за адресою проспект Перемоги, 136 у м. Києві, яка використовується для будівництва літнього майданчика з накриттям, шляхом приведення зазначеної земельної ділянки у придатний для використання стан, та передати її до Київської міської ради; з відповідача на користь Державного бюджету України стягнуто 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо зайняття відповідачем спірної земельної ділянки за відсутності у нього будь-яких документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди, незаконного використання відповідачем земельної ділянки, яка підлягає поверненню власнику згідно статті 212 Земельного кодексу України; при цьому порушено інтереси держави щодо регулювання земельних відносин.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року (судді: Моторний О.А. - головуючий, судді -Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення господарського суду міста Києва було залишено без змін з мотивів його обґрунтованості, відповідності чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та провадження у справі припинити.
Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме статей 116, 125, 126 Земельного кодексу України, які визначають порядок вилучення земельних ділянок та їх передачу належним користувачам; судами неповно з'ясовано обставини справи щодо наявності порушень зі сторони відповідача на час розгляду справи, оскільки спірну земельну ділянку на той час було передано законному користувачу -Товариству з обмеженою відповідальністю "О.М.С."; всупереч приписами статті 105 Господарського процесуального кодексу України ці доводи відповідача не були розглянуті та спростовані в апеляційній інстанції.
Відтак в порушення частини 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України прийняте рішення стосується прав та інтересів користувача земельної ділянки, якого не було залучено до участі у справі.
Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.
Відповідач у день слухання справи подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволено шляхом надання можливості для ознайомлення зі справою під час перерви, що була б оголошена судовою колегією в судовому засіданні; натомість представник відповідача не скористався наданою йому можливістю для ознайомлення.
Прокурор у судовому засіданні просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки її доводи не спростовують висновки судових рішень.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника відповідача та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно статті 9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.
Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, відповідно до закону, питання регулювання земельних відносин, а відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції, чинній до 07.05.2008р.), самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві здійснюється Київською міською радою.
Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві відповідно до вимог Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" було проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні Приватним підприємством "Компанія "Лізинг Експерт" земельної ділянки, про що складено акт № 1062/37 від 17.07.2007р.; за результатами вказаної перевірки встановлено, що у відповідача відсутні документи, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою площею 60кв.м., що знаходиться за адресою проспект Перемоги, 136 у м. Києві.
Також судами встановлено, що 17.07.2007р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві було винесено припис № П 1062/37 щодо усунення виявленого порушення, а саме самовільного використання земельної ділянки площею близько 60кв.м. по проспекту Перемоги, 136 у Святошинському районі м. Києва для будівництва літнього майданчика з накриттям за відсутності документів, передбачених статтями 125, 126 Земельного Кодексу України; за вказаним приписом відповідачу належало до 17.08.2008р. повідомити відповідний уповноважений орган про його виконання.
Таким чином, судами на підставі належних та допустимих доказів повністю встановлено істотні обставини справи, що полягають у фактичному використанні земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації, що відповідає поняттю самовільного зайняття земельної ділянки відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", та застосовано відповідні наслідки, передбачені статтею 212 Земельного кодексу України.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судами правомірно задоволені позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та передати її позивачу.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не ґрунтуються на жодних належних та допустимих доказах, наявних у матеріалах справи; зокрема, стверджуючи про недоведеності обставин справи щодо наявності порушень зі сторони відповідача на час прийняття судового рішення, відповідач не надав доказів виконання припису № П 1062/37 від 17.07.2007р.
Судові рішення не містять жодних висновків про прав чи обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С."; вказане товариство не зверталося з касаційною скаргою в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» (зі змінами та доповненнями), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Прийняті судами рішення відповідають положенням статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для їх скасування на підставах, зазначених скаржником, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Лізинг Експерт" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008р. у справі № 05-5-30/15060-30/154 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2008р. залишити без змін.
Головуючий Т.Дроботова
Судді: Н.Волковицька
Л.Рогач