16 грудня 2008 р.
№ 33/98
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові, м. Львів (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2008
зі справи № 33/98
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду
до товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський механізатор - 538», м. Львів (далі -ТОВ “Львівський механізатор - 538»)
про стягнення 32 035, 20 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Магировського Ю.А.,
відповідача - Гнатківського Р.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано про стягнення суми 32 035, 20 грн. в порядку регресу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.04.2008 (суддя Цікало А.І.) позов задоволено повністю: з ТОВ “Львівський механізатор - 538» стягнуто на користь відділення виконавчої дирекції Фонду 32 035, 20 грн. та в доход державного бюджету України -суму судових витрат зі справи. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи статей 2 - 4, 6, 13, 21, 28, 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі -Закон), статей 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходив з доведеності і обґрунтованості позовних вимог.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 (колегія суддів у складі: Слука М.Г. -головуючий, судді Процик Т.С. і Дубник О.П.): апеляційну скаргу ТОВ “Львівський механізатор - 538» задоволено; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначеної постанови суд виходив з того, що: право на подання позову про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України мають члени сім'ї потерпілого, а не позивач у даній справі; страхові виплати, здійснені позивачем сім'ї потерпілого, не кваліфікуються як шкода, завдана потерпілому, не підпадають під дію статей 1166, 1187 названого Кодексу; нещасний випадок з потерпілою особою безпідставно кваліфікований як такий, що стався на виробництві, а тому позивач безпідставно здійснив виплату грошової суми 32 035, 20 грн. на підставі статті 34 Закону.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення виконавчої дирекції Фонду просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу з посиланням на приписи Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, статей 2, 6, 11, 13 Закону, статей 1166, 1172, 1191 Цивільного кодексу України мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Львівський механізатор - 538» заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та безпідставність, і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а в задоволенні скарги відмовити.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що:
- 11.05.2006 близько 14 години на території оптового ринку “Шувар» сталася дорожньо-транспортна пригода - наїзд вантажного автомобіля КАМАЗ-5410 (д.н. ВС2691АА) з напівпричепом, що належить ТОВ “Львівський механізатор - 538», на муляра приватного підприємства (далі -ПП) “Шуварбуд» Городника М.В., який від отриманих тілесних ушкоджень помер;
- вироком Сихівського районного суду м. Львова від 17.09.2007 у справі № 1-166 водія ТОВ “Львівський механізатор - 538» Коція М.Б., що здійснив наїзд, визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 268 Кримінального кодексу України;
- керуючись статтями 2, 21, 33, 34 Закону, відділення виконавчої дирекції Фонду здійснило одноразову виплату сім'ї потерпілого в сумі 32 035, 20 грн., яку й просить стягнути з ТОВ “Львівський механізатор - 538»;
- назване товариство, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що нещасний випадок стався не з його вини, оскільки потерпілий порушив Інструкцію з охорони праці, - під час виконання робіт з перевезення залізобетонних плит на території ринку “Шувар» був у стані алкогольного сп'яніння, а виконроб ПП “Шуварбуд», у свою чергу, “проявив недостатній контроль» за потерпілим;
- те, що нещасний випадок, який стався з Городником М.В., пов'язаний з виробництвом, підтверджується актом розслідування нещасного випадку, що стався 11.05.2006 (форма Н-5), складеним комісією та затвердженим начальником територіального управління Держпромгірнагляду по Львівській області, та актом № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1), складеним комісією та затвердженим тією ж посадовою особою; зазначені акти ТОВ “Львівський механізатор - 538» у встановленому порядку не оскаржувалися;
- здійснена виплата є одноразовою допомогою в разі смерті потерпілого його сім'ї, що підтверджується постановою начальника відділення виконавчої дирекції Фонду від 16.07.2007 № 474;
- згаданим вироком Сихівського районного суду міста Львова, який набрав законної сили, установлено, зокрема, таке:
підсудний Коцій М.Б. (працівник ТОВ “Львівський механізатор - 538») визнав свою вину у вчиненому;
Коцій М.Б., керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілого;
потерпілий порушив Інструкцію з охорони праці, оскільки під час виконання робіт з перевезення залізобетонних плит перебував на території ринку “Шувар» у стані алкогольного сп'яніння, за що був відсторонений від роботи, однак території, де проводилися роботи, не залишив; виконроб ПП “Шуварбуд» “проявив недостатній контроль за муляром Городником М. після його відсторонення від роботи через нетверезий стан». Ці обставини враховані названим загальним судом при винесенні вироку та призначенні покарання;
- Городник М.В. на час нещасного випадку працював на ПП “Шуварбуд» на умовах трудового договору.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- акт спеціального розслідування нещасного випадку від 11.05.2006, складений 22.11.2006 і затверджений начальником територіального управління Держпромгірнагляду у Львівській області, не містить посилання на те, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом;
- акт форми Н-1 б/дати затверджено начальником територіального управління Держгірпромнагляд у Львівській області 22.11.2006, що суперечить пункту 13 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112;
- відсторонення потерпілого Городника М.В. від роботи 11.05.2006 о 13 год. 15 хв. оформлено актом, наданим ТОВ “Львівський механізатор - 538»; наявність у крові потерпілого алкоголю 0, 51 промілле підтверджено листом Бюро судово-медичної експертизи;
- факт відсторонення потерпілого від роботи встановлено згаданим вироком загального суду;
- нещасний випадок з потерпілим стався після відсторонення його від роботи, і не на його робочому місці, а в місці оптової торгівлі товарами на ринку “Шувар»; таке відсторонення мало місце о 13 год. 15 хв. 11.05.2006, а нещасний випадок стався о 14 год.;
- відсторонений від роботи Городник М.В. знаходився в місцях оптової торгівлі, де стався нещасний випадок, вже не як працівник ПП “Шуварбуд».
Відповідно до преамбули Закону останній визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, зокрема, від нещасного випадку на виробництві; страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Частина друга статті 13 Закону визначає страховий випадок, зокрема, як нещасний випадок на виробництві, що спричинив застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з частинами першою і другою статті 14 Закону нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть; перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.
Пунктом 18 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112, встановлено, що не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками, зокрема, у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання.
З урахуванням наведених законодавчих приписів та з'ясувавши, що в момент нещасного випадку потерпілий не знаходився у процесі виконання трудових обов'язків (внаслідок попереднього відсторонення його від роботи через перебування у стані алкогольного сп'яніння), суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що нещасний випадок у даному разі безпідставно кваліфіковано як такий, що пов'язаний з виробництвом, а тому відділенням виконавчої дирекції Фонду також безпідставно здійснено виплату грошової суми з посиланням на норми Закону.
У зв'язку з цим у ТОВ “Львівський механізатор - 538» не виникло обов'язку щодо відшкодування названому відділенню відповідної суми на підставі норм Цивільного кодексу України, на які посилається скаржник.
Посилання останнього на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в його постанові від 03.10.2006 зі справи № 19/12, не береться до уваги, оскільки відповідне судове рішення було прийнято за іншої фактично-доказової бази. Зокрема, в зазначеній справі йшлося про нещасний випадок, що стався з застрахованою особою при виконанні нею своїх трудових обов'язків.
Не спростовує висновків апеляційного господарського суду й довід скаржника про те, що “фактично суд дав правову оцінку кваліфікації нещасного випадку як такого, що непов'язаний із виробництвом, однак така позовна вимога позивачем по справі не заявлялась». Проте в даному разі йдеться не про вихід суду за межі позовних вимог, а про здійснення ним згідно з правилами статті 43 ГПК України оцінки доказів у справі, зокрема, актів, пов'язаних з нещасним випадком; таку оцінку здійснено судом у межах наданих йому законом повноважень.
Визначених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 зі справи № 33/98 залишити в силі, а касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов