ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
25 вересня 2012 р. № 2а-4105/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.
представників:
від позивача -Мицак Т.І., Сенишин Я.Б.,
від відповідача -Ортинська Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Оланта»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТзОВ «Оланта»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2012 року за №0001572321.
Позивач в позовній заяві стверджує, що на виконання умов договорів поставки ТзОВ «Оланта»та ПП «ОПТ-Бест»здійснили поставки товарно-матеріальних цінностей, які були оформлені необхідними первинними бухгалтерськими доументами, зауваження щодо форми і змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку перевіряючих в акті перевірки відсутні. Також, продовжується в позовній заяві позивач, позивач та його контрагент на момент укладення, виконання договорів поставки та складання податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали дійсне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Таким чином, підсумовує позивач, висновки відповідача в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.
Відповідач у своєму запереченні проти позову зазначає, що наявність формально складених, але недостовірних документів при відсутності факту придбання товарів чи послуг не є підставою для включення відповідних сум до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами виїзної планової перевірки ТзОВ «Оланта»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби складено акт від 18.04.2012 року за №69/22-10/30650355 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2012 року за №0001572321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2608799 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем -2608798 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 грн. 00 коп.
Перевіркою встановлено:
- порушення п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2608798 грн. 00 коп.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Щодо порушень оподаткування по податку з прибутку підприємств, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентом -ПП «ОПТ-БЕСТ».
Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як передбачено п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Між ПП «ОПТ-БЕСТ»(постачальник) та ТзОВ «Оланта»(покупець) укладено договори поставки товару від 20.01.2011 року за №20/01-Я , від 03.03.2011 року за №3/03, від 05.03.2011 року за №5/03, від 07.03.2011 року за №7/03, від 07.03.2011 року за №7/03-1, від 11.03.2011 року за №11/03-1, від 16.05.2011 року за №16/05, від 16.05.2011 року за №16/05, від 01.06.2011 року за №0106, від 01.07.2011 року за №01/07-Т, від 30.07.2011 року за №001/08, від 25.08.2011 року за №0025/08 згідно з умов яких постачальник зобов'язується передати покупцю визначений цими договорами товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.
В підтвердження обставин виконання даних господарських зобов'язань позивачем представлено видаткові накладні, податкові накладні, карточки товарів по склада та товарно-транспортні накладні згідно з яких здійснювалось транспортування товару від постачальника до позивача, а також подальше транспортування даного товару до покупців.
З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.
Орган державної податкової служби в акті перевірки зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ПП «ОПТ Бест»не підтверджуються стосовно врахуванн реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
При цьому, орган державної податкової служби посилається на обставини, викладені в акті перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 08.11.2011 року за №2462/23-1/36832340 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ОПТ-БЕСТ»з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ «Рубас».
Згідно з наведеного акта, взаємовідносини між ПП «ОПТ-БЕСТ»та його постачальником - ФГ «Рубас»не спричиняють реального настання наслідків та мають ознаки безтоварних операцій. Фактично в періоді з жовтня 2010 року по серпень 2011 року господарство сільськогосподарською діяльністю не займалось, а здійснювало виписки податкових накладних.
В свою чергу, позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій (договори, накладні, податкові накладні, карточки товарів по склада та частково товарно-транспортні накладні згідно з яких здійснювалось транспортування товару від постачальника до позивача, а також подальше транспортування даного товару до покупців).
Показами свідка -директора ПП «ОПТ-БЕСТ»ОСОБА_5 підтверджено факт відвантаження товару позивачу по згаданих договорах, при цьому свідок зазначив, що перегрузка товарів покупцям здійснювалась у транспортні засоби останніх на території підприємства де орендується офіс за допомогою працівників цього підприємства. Щодо оплати вартості наданих послуг та кількості залучених працівників свідок відмовився відповідати, оскільки вважає, що в даному випадку досліджуються обставини правомірності оподаткування господарських операцій позивачем, а не ПП «ОПТ-БЕСТ». Також, згаданий свідок зазначив, що товар, який постачався позивачу він отримував за договорами комісії, при цьому інформацію щодо таких договорів відмовився надавати, оскільки це є комерційною таємницею.
Окрім того, в матеріалах справи знаходяться товарно-транспортні накладні згідно з яких здійснювалась поставка, отриманого від ПП «ОПТ-БЕСТ», покупцям позивача -ТзОВ «ВКФ «Тріумф»та ТзОВ «ТВК «Львівхолод», що також вказує на реальність здійснення господарських операцій.
Також, представники відповідача в судовому засіданні поставили під сумнів реальність господарських операцій між ТзОВ «Оланта»та ПП «ОПТ-БЕСТ», у зв'язку з тим, що відсутні документи в підтвердження належної якості товарів, які передбачені Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів»від 23 грудня 1997 року №771/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, відсутністю належним чином обладнаних транспортних засобів та відсутністю деяких товарно-транспортних накладних.
При цьому, судом такі посилання не можуть братися до уваги з наступних міркувань.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Отже, відсутність згаданих документів про якість харчових продуктів або посилань на них в товарно-супровідних документах, не може підтверджувати відсутності реальних змін майнового стану платника податків, в сукупності з іншими засобами доказування, які досліджувались судом у цій справі. За певних обставин, відсутність цих документів, може вказувати на порушення положень Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», а не податкового законодавства.
При цьому, суд також зазначає і про те, що позивачем було надано санітарний НОМЕР_1 на напівпричіп державний номер НОМЕР_2, який є холодильником рефрижератором, який підтверджує обставини належного обладнання транспортного засобу для перевезення харчових продуктів.
Відсутність належно обладнаних інших транспортних засобів для транспортування харчових продуктів за наявності документів транспортування є лише непрямим доказом в підтвердження обставин відсутності руху активів, який спростовується наявними у справі товарно-транспортними накладними.
Наявності не всіх документів щодо транспортування товару, не може підтверджувати відсутності реальних змін майнового стану платника податків, в сукупності з іншими засобами доказування, які досліджувались судом у цій справі (показаннями свідка, договорами, накладними, податковими накладними, карточками товарів по складах). При цьому, судом також взято до уваги посилання позивача на те, що ним не формувалось валових витрат на підставі відсутніх товарно-транспортних накладних, а тому обов'язку зберігання таких податковим законодавством не передбачено.
Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеним контрагентом, а відтак було встановлено та не заперечується сторонами, що контрагент позивача на час вчинення господарських операцій знаходився в Єдиному державному реєстрі та був платником податку на додану вартість.
Таким чином, на час укладення правочину позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.
За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.
А відтак, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність господарських операцій з контрагентом позивача ПП «ОПТ-БЕСТ»та той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було.
Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків валових витрат за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.
Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, а тому адміністративний позов в слід задовольнити повністю.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення від 04.05.2012 року за №0001572321.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта»(код ЄДРПОУ 30650355), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Тернопільська, 42, 2146 грн. 00 коп. судового збору.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5 Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 вересня 2012 року.
Суддя В.Я.Мартинюк