Категорія №10.1
Іменем України
25 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6904/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мирончук Н.В.
за участі секретаря - Стройної О.О.
за участю представників сторін:
позивача - Гамаза І.О., довіреність від 03.01.2012р.,
відповідача - Трофименко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Відродження" Лозівської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області про стягнення заборгованості в розмірі 20301,69 грн.,-
10 вересня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Відродження" Лозівської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області про стягнення заборгованості в розмірі 20301,69 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2011 році замість 1 інваліда не працювало жодного, таким чином, підприємством відповідача не було забезпечено працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, що підтверджується розрахунком суми позову та звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за №10-П1.
За 2011 рік підприємством самостійно не було перераховано 19736,84 грн., адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 576,70 грн.
Всього сума заборгованості Комунального підприємства "Відродження" Лозівської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області перед Державним бюджетом складає 20313,54 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позові, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив що на підприємстві з 2010 року склалось важке фінансове становище, на теперішній час відсутні кошти для сплати заборгованості та просив відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - Комунальне підприємство "Відродження" Лозівської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області зареєстрований Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області 19.10.2006 року за № 1 375 102 0000 000411 (а.с.21).
Згідно довідки з ЄДРПОУ, відповідач являється юридичною особою, ідентифікаційний код - 34201901. (а.с.22).
В судовому засіданні встановлено, що у 2011 році на КП «Відродження» працювало 19 працівників, з яких інвалідів - 0, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми №10-ПІ (а.с.16).
Підприємству на протязі 2011 року направлялось Слов'яносербським міським центром зайнятості для працевлаштування трьох осіб, не інвалідів. (а.с.26-28).
Проте, звіти форми 3-ПН Комунальним підприємством "Відродження" Лозівської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області до Слов'яносербського міського центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, протягом 2011р. не надавались.(а.с.7).
У зв'язку з цим, на час розгляду справи, за підприємством рахується заборгованість у розмірі 20313,54 грн., що підтверджується довідкою позивача. (а.с.36).
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002р. (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п.3, п.4 зазначеного Положення, Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук відповідної роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, що є у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.
Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 19 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить - 1 особа.(а.с.16).
Згідно розрахунку суми позову, відповідачу були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 19736,84 грн. Сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 576,70 грн. (а.с.6).
Частиною 5 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
За змістом ч.3 ст.19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно ч.1 ст.18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006р.) підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування Інвалідів, і звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не вжито заходів, передбачених чинним законодавством, по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцією щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007р. N 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.
Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі N 3-ПН, згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року N 420.
З матеріалів справи вбачається, що звіти про наявність вільних робочих місць за 2011 рік форми №3-ПН не надавалися відповідачем до Слов'яносербського районного центру зайнятості (а.с.7).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці.
За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-
Адміністративний позов Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Відродження" Лозівської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області про стягнення заборгованості в розмірі 20301,69 грн., задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Відродження" Лозівської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області (ідентифікаційний код 34201901, адреса: вул.Леніна, 7/А, смт. Лозівський Слов'яносербський район Луганська область, 93745) на користь Державного бюджету в особі Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі - 19736,84 грн., та пені за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 576,70 грн., а всього на загальну суму - 20301,69 грн., (двадцять тисяч триста одна гривня 69 коп.)
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
СуддяН.В. Мирончук