Справа: № 2а-1258/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"18" вересня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Приходько О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 у справі за адміністративним позовом Васильківського міськрайонного центру зайнятості Київської області, як робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Васильківського міськрайонного центру зайнятості Київської області незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 5808,21 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
16.11.2007 ОСОБА_2 звернулась із заявою до Васильківського міськрайонного центру зайнятості Київської області про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що в даний час вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, пенсії не отримує. На підставі поданої відповідачем заяви та згідно статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 № 803-XII, їй було надано статус безробітної, визначено умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та її розмір відповідно до положень статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яке регламентується порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 № 7-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 № 232/16248, згідно даних обміну з Державним реєстратором позивачем отримано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.08.2010 № 6812563, стосовно даних ОСОБА_2 Так, у довідці зазначено, що, починаючи з 03.04.2007, відповідача зареєстровано як фізичну особу-підприємця.
Членами робочої групи позивача проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону Украйни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», про що складено акт від 27.09.2010 № 65 (а.с.12 Том 1).
У ході розслідування позивачем встановлено, що з 03.04.2007 відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Поряд із цим, ОСОБА_2 перебувала на обліку у центрі зайнятості як безробітна.
Згідно довідки, наданої позивачем, за період з 16.11.2007 по 09.08.2008 відповідачем отримано допомогу по безробіттю у розмірі 5808, 21грн. (а.с.14 Том 1).
29.09.2010 відповідачем прийнято наказ «Про прийняття рішення за результатами розслідування страхових випадків», на підставі якого 29.09.2010 позивачу направлено претензію із вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 5808, 21 грн.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апелянта полягають у тому, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що заява начальнику Васильківської ОДПІ від ОСОБА_2 зареєстрована за вхідним № 3139 від 23.08.2007 про припинення підприємницької діяльності; що була повністю впевнена, що вона не рахується підприємцем та жодним чином не подавала завідомо неправдиві відомості, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 (надалі -Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу), для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п.п. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, громадяни, зареєстровані, як безробітні знімаються з обліку з дня державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у період з 16.11.2007 по 09.11.2008 відповідач перебував на обліку у Васильківському міськрайонному центрі зайнятості Київської області та отримував допомогу по безробіттю. Поряд із цим, матеріали справи містять довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на 30.03.2012 № 194/01 (а.с.9-10 Том 2), відповідно до якої, починаючи з 03.04.2007, відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємниць. Водночас, 28.02.2011 державним реєстратором внесено запис про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності, 19.07.2011 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємцям з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Тобто, особа, зареєстрована як приватний підприємець не може набути статусу безробітної і не має права на виплату допомоги по безробіттю до припинення підприємницької діяльності, тобто до внесення в Єдиний державний реєстр відповідного запису
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що юридичний факт припинення підприємницької діяльності потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Колегія суддів звертає увагу на те, що подавши заяву про надання статусу безробітного та виплату державної допомоги по безробіттю, відповідач не повідомив позивача про наявність у нього статусу фізичної особи-підприємця, що виключає можливість отримання статусу безробітного та відповідних виплат. Отже, відповідач порушив вимоги статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Апелянт в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.