79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.09.12 Справа № 5015/2174/12
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Марко Р.І.
суддів Костів Т.С.
Малех І.Б.
при секретарі судового засідання Самолюк У.
за участю представників:
від позивача: Янків І.М. (довіреність №55 від 01.08.2012р.);
від відповідача: не з'явились,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА", б/н від 10.08.12 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.12 р.
у справі № 5015/2174/12, суддя О. Шпакович
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна", с. Проліски, Бориспільський район, Київська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА", с. Побужани, Буський район, Львівська обл.
про стягнення заборгованості за надані послуги у сумі 2 463 525,56 грн.,
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.07.2012р. у справі №5015/2174/12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" задоволено повністю. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" стягнуто 2 463 525, 56 грн. суми боргу та 49 270, 52 грн. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання консультаційних послуг від 15.04.2010р. у розмірі 2 463 525, 56 грн. повністю підтверджується поданими позивачем та долученими до матеріалів справи доказами, в тому числі двостороннім Актом звіряння розрахунків станом на 30.03.2012р. Вказана сума боргу відповідачем не спростована.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповнотою з'ясування обставин справи.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, зокрема, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги акт звірки взаєморозрахунків від 30.03.2012 року, оскільки, на думку скаржника, чинним законодавством такому не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплати грошових коштів або ж відсутності такого обов'язку.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2012р. апеляційну скаргу прийнято судом до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2012р.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови суду від 10.09.2012р. замість суддів Бонк Т.Б. та Бойко С.М., які перебувають у відпустці, введено суддів Костів Т.С. та Малех І.Б.
Заяв про відвід складу суду, в порядку ст. 20 ГПК України, не поступало. Клопотань про фіксацію судового процесу технічними засобами не надходило.
В судове засідання 10.09.2012р. скаржник не з'явився, участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, подав на розгляд суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги з підстав, наведених у ньому.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2012р., з метою надання можливості скаржнику забезпечити явку свого повноважного представника в судовому засіданні, розгляд справи відкладено на 24.09.2012р.
В судове засідання 24.09.2012р. скаржник повторно не з'явився, подав на розгляд суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з хворобою його представника.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відмовила у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, оскільки надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.
Позивач вимог ухвали суду від 17.08.2012р. в частині подання відзиву на апеляційну скаргу не виконав. Представник позивача в судовому засіданні просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, з підстав законності та обґрунтованості оспорюваного судового акта.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Львівської області у даній справі -залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 15.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" (далі- Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (далі -Консультант) було укладено договір про надання консультаційних послуг (Т.1 а.с. 8-13), згідно якого консультант зобов'язаний надати замовнику послуги у відповідності з Додатком №1 (п.2.1.Договору), а Замовник -оплатити послуги Консультанта з розрахунку 4, 00 долари США за один гектар засіяної землі (п.4.1. Догвору).
Усі платежі за даним Договором здійснюються у національній валюті України (гривні) за курсом Національного банку України для Долара США, на дату перерахування коштів по даному Договору (п.4.1. Договору).
Відповідно до п.п. 2.1.8, 3.1.5. та 4.2. Договору сторони складають акт приймання - передачі наданих послуг.
На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв консультаційні послуги на загальну суму 2 463 525, 56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (Т.1 а.с. 14-18), підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими відтисками печаток товариств.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості консультаційних послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" відповідно до умов договору від 15.04.2012р., не виконав.
21 березня 2012 року позивач надіслав відповідачу претензію (Т.1 а.с. 20) про сплату заборгованості в розмірі 2 463 525, 56 грн., яку останній залишив без відповіді та задоволення.
З врахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаної суми боргу і останнім не спростовано тверджень позивача про надання ним послуг, обумовлених укладеним між сторонами договором, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" 2 463 525, 56 грн. боргу за договором про надання консультаційних послуг від 15.04.2010р.
Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками Господарського суду Львівської області з огляду на наступне.
У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку,що встановлені договором.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Як правомірно встановлено місцевим господарським судом та не спростовано відповідачем при перегляді справи апеляційним господарським судом, позивач умови договору від 15.04.2010 р. про надання консультаційних послуг виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (Т.1 а.с. 14-18), підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими відтисками печаток товариств.
Проте відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором від 15.04.2010 р., вартість наданих консультаційних послуг не оплатив. Доказів погашення боргу за надані послуги в розмірі 2 463 525, 56 грн. суду не надав.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 463 525, 56 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованими та підставно задоволені місцевим господарським судом.
Твердження скаржника про те, що акт звірки взаєморозрахунків не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що факт виникнення у відповідача обов'язку перед позивачем по оплаті 2 463 525, 56 грн. за договором про надання консультаційних послуг від 15.04.2012р. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами виконаних робіт. Доказів оплати вказаної суми боргу відповідачем не надано ні під час розгляду справи місцевим господарським судом, ні під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2012р. у справі № 5015/2174/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повна постанова складена 25 вересня 2012р.
Головуючий суддя Марко Р.І.
Суддя Костів Т.С.
Суддя Малех І.Б.