19.09.2012 року Справа № 14/5005/4799/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)
суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.
при секретарі -Мацекос І.М.
за участю представників сторін:
позивач: Волчков О.В.
відповідач: Мондріч А.Є.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства „Агро-ФТ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.12р. у справі № 14/5005/4799/2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Остер-Центр", м. Київ,
до приватного підприємства „Агро-ФТ", м. Дніпропетровськ
про стягнення 385 102,62 грн.,
У травні 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми 385 102,62 грн., що становить вартість отриманих і не оплачених останнім засобів захисту рослин у сумі 250 102,62 грн., 13 605,59грн. 3% річних та 27 502,44 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2012 року у справі № 14/5005/4799/2012 (суддя Панна С.П.) позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто суму заборгованості повному обсязі, відсотки річних у розмірі 13 587,76 грн. та інфляційні втрати у сумі 27 502,44 грн. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати поставленого товару, що суперечить приписам чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та залишити позов без розгляду. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі.
Позивачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був; представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, за твердженням позивача правовою підставою виникнення спірних правовідносин між сторонами явився договір купівлі-продажу засобів захисту рослин від 11.03.2008р. № 01/11-03, укладений між ПП „Агро-ФТ", як покупцем товару та ТОВ „Остер-Центр", як продавцем останнього.
Відповідач в свою чергу заперечує, як факт укладання сторонами вищевказаного договору, так і факт отримання товару від позивача на загальну суму 685 102,62грн. за видатковими накладними № РН-0000004 від 23.06.2008р. та №РН-0000001 від 26.03.2009р. Твердження відповідача щодо обсягів та вартості отриманого і оплаченого підприємством товару не узгоджуються між собою і становлять 300 000,0 грн. у відзиві на позовну заяву (а.с.43) та 435 000,0 грн. в апеляційній скарзі (а.с.103).
Позивачем оригінал договору № 01/11-03 від 11.03.2008р. наданий не був.
Відповідач, як убачається з банківських виписок, перерахування коштів за засоби захисту рослин здійснював за договорами №11/03-1 від 11.03.2008р., №01/11-03 від 11.03.2008р., №311/03-1 від 11.03.2008р., жоден з яких у судове засідання не був наданий. Не були надані і видаткові накладні, за якими, за твердженням відповідача, був отриманий товар на суму 435 000,0 грн.
За відсутності доказів існування договірних відносин між сторонами колегія суддів дійшла висновку про те, що цивільні права та обов'язки сторін виникли не з договору, а внаслідок дій позивача та відповідача з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Позивач вимагає сплати заборгованості за відвантажений товар у сумі 250 102,62грн, а відповідач зобов'язання зі сплати останніх не визнає, посилаючись на неотримання товару за видатковими накладними № РН-0000004 від 23.06.2008р., №РН-0000001 від 26.03.2009р. та фальсифікацію видаткових документів.
Як визначено в ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та положень ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
22.01.10р. позивачем була направлена на адресу відповідача претензія, з вимогою щодо оплати поставленого товару; отримання претензії відповідачем посвідчується повідомленням про вручення поштового відправлення, відтак, до 01.02.10р. відповідачу належало сплатити вартість отриманого товару, однак, відповідачем заборгованість погашена не була.
Доказом отримання товару відповідачем являється довідка Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 04.07.2012 року за № 15493/10/152-112, що міститься в матеріалах справи, відповідно до якої приватним підприємством „Агро-ФТ" по контрагенту ТОВ "Остер-Центр" до податкової звітності по ПДВ за 1-й, 2-й квартали 2008 року та за 1-й квартал 2009 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 85435,00 грн. та 28748,16 грн., право на відображення яких виникло у відповідача в зв'язку з придбанням товарів у позивача на загальну суму 685102,62 грн. з податком на додану вартість в відповідних податкових періодах та на підставі п. 1.7 ст. 1, п. 6, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
За вказаних обставин господарський суд правомірно стягнув з відповідача суму 250 102,62 грн.
В силу ст. 625 ЦК України у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання боржник повинен сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми. Висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 27 502,44 грн. та 3% річних у сумі 13 587,76 грн. за період з лютого 2010 року по жовтень 2011 року відповідає вимогам законодавства і являється правомірним.
Заперечуючи факт отримання товару, скаржник послався на те, що підписи на видаткових накладних та довіреностях до них вчинені не керівником підприємства „Агро-ФТ", а невідомими особами.
В межах апеляційного провадження відповідачем було заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи фінансово-господарських документів.
Колегією суддів відмовлено в задоволенні даного клопотання з огляду на наступне:
- порядок видачі довіреностей регламентується Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 за № 99, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318;
- відповідно до п. 5 вказаної Інструкції довіреність може підписуватися керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства;
- з матеріалів справи убачається, що підписи керівника підприємства В.В.Кузнецова (рівно як і посада останнього) на різних документах відрізняються між собою:
· так, підпис керівника на відзиві на позовну заяву (а.с. 43) не співпадає ні з його підписом на довіреності (а.с.82), ні з його підписом на поясненнях (а.с.88);
· в свою чергу підпис на довіреності (а.с.82) тотожній підпису на видатковій накладній №РН-0000004 від 23.06.2008р.(а.с. 14) та підпису на довіреності до неї (а.с.15);
· водночас підпис на видатковій накладній №РН-0000001 від 28.03.2009р. (а.с.13) та підпис на довіреності до неї (а.с.16) відповідає підпису особи, якою завірено копію уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань, додану до клопотання про проведення почеркознавчої експертизи (а.с.112-113).
· підписи всіх вказаних осіб скріплені печатками ПП „Агро-ФТ";
- наведені обставини свідчать не про підробку фінансово-господарських документів підприємства невідомими особами, а про недбале ведення фінансово-бухгалтерської документації на підприємстві та відсутність контролю за використанням печатки підприємства з боку керівництва ПП „Агро-ФТ".
Копію уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, надану відповідачем в судове засідання, колегія суддів не приймає у якості належного доказу у справі, оскільки даний розрахунок не містить відмітки податкового органу про його прийняття; інформації про проведення відповідного корегування податковим органом відповідачем також не надано.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить п.1 ст.43 ГПК України і тому до уваги не беруться.
З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оспорюваного рішення являються обґрунтованими і підлягають задоволенню. Доводи скаржника не приймаються до уваги в силу викладеного.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2012 року у справі №14/5005/4799/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства „Агро-ФТ" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: Т.А.Верхогляд
Л.М. Білецька