Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" вересня 2012 р.Справа № 5023/2994/12 вх. № 2994/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєвою К.М.
за участю представників сторін:
позивача - Уханов С.В., довіреність № 1401/9/10-215 від 03.09.2012 року; Буряківський О.В., довіреність № 35/10/10-018 від 26.03.2012 року;
відповідача - не з'явився;
3-ї особи - Смола Т.О., довіреність № 2.8.1.1-22/1041 від 30.12.2011 року.
розглянувши справу за позовом Західної міжрайонної ДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, м. Харків
до Акціонерного товариства закритого типу "Гея" м. Харків
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна виконавча служба України відділ примусового виконання рішень, м. Київ
про зобов'язання вчинити певні дії
Західна міжрайонна ДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Акціонерного товариства закритого типу "Гея", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" № 1255-ІV від 18 листопада 2003 року, з урахуванням чого просить суд зняти арешт майна та оголошення заборони на відчуження майна відповідача відповідно до акту опису № 12 від 27.02.2010 року, який накладено ДВС України. Також просить суд заборонити ДВС України накладати арешт та заборону на відчуження майна відповідача, яке знаходиться у податковій заставі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, для його подальшої реалізації в рахунок погашення податкового боргу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 липня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/2994/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 31 липня 2012 року о 10:40. Також, вищезазначеною ухвалою було залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну виконавчу службу України відділ примусового виконання рішень.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 липня 2012 року, клопотання позивача про продовження строку розгляду справи № 5023/2994/12 задоволено, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, до 17 вересня 2012 року, розгляд справи відкладено на "17" вересня 2012 року о 11:45 годині.
Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд задовольнити їх з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.
В призначене судове засідання відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.
Представник 3-ої особи в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечує. Письмових пояснень по суті справи не надав.
Ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вважає, що в межах наданих суду повноважень ним створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Акціонерного товариства закритого типу "Гея", м. Харків, в якій просить суд зняти арешт та оголошення заборони на відчуження майна АТЗТ „Гея", відповідно до акту опису № 12 від 27.02.2010 року, який складено ДВС України, та заборонити ДВС України накладати арешт та заборону відчуження майна АТЗТ „Гея", яке знаходиться у податковій заставі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, для його подальшої реалізації в рахунок погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що на обліку Західної МДПІ знаходиться підприємство АТЗТ „Гея", яке станом на 08.05.2012 року має податковий борг 508,9 тис. грн. По підприємству описані активи які включені в податкову заставу відповідно акту опису № 12 від 27.02.2010 року на суму 271776,5 тис. грн. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2011 року по справі № 2-а-3743/11/2070 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова надано дозвіл на погашення суми податкового боргу АТЗТ „Гея" у розмірі 260,2 тис. грн., на підставі якої ДПІ здійснювало реалізацію описаного майна в рахунок погашення податкового боргу АТЗТ „Гея". Однак, як зазначає позивач, при проведенні останнього аукціону виставлене на продажу майно реалізувати не вдалось, у зв'язку з тим, що постановою державного виконавця Державної виконавчої служби України від 21.12.2011 року накладено арешт на майно АТЗТ „Гея" та заборонено відчуження будь-якого майна яке належить підприємству. Постанова винесена на підставі наказу Господарського суду Харківської області від 11.04.2011 року по справі № 42/339-10.
Позивач, посилаючись на положення ст. 14 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, № 125 5-IV від 18 листопада 2003 року зазначає, що ДПІ має вищий пріоритет зареєстрованого обтяження описаного майна, однак на теперішній час МДПІ позбавлена можливості реалізувати описане майно та погасити борг АТЗТ „Гея".
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів можуть захищатися способами визначеними ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позовні вимоги, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога позивача не до відповідача, а до 3-ої особи, відповідно до якої він просить ухвалити судове рішення, а саме зобов'язати вчинити дії, щодо майна відповідача.
Судом також встановлено, що підставою звернення позивача з позовом до суду, став наявний податковий борг в сумі 508,9 тис. грн. відповідача, проте, позивач просить суд зобов'язати 3-тю особу вчинити певні дії щодо майна відповідача.
В силу ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Суд зазначає, що арешт майна відповідача, який накладений Постановою державного виконавця Державної виконавчої служби України від 21.12.2011 року, не порушує права та обов'язки позивача, безпосередньо не впливає на його права та охоронювані законом інтереси, не тягне для позивача жодних правових наслідків.
Стосовно посилань позивача на положення ст. 14 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, № 125 5-IV від 18 листопада 2003 року „Якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно мають рівні права на задоволення своїх вимог".
Суд зазначає, що це положення закону стосується саме, зареєстрованих обтяжень та тих, які не зареєстровані, отже Закон надає пріоритет (переважне право) зареєстрованому обтяженню.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем взагалі не додано до позовної заяви Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Таким чином, суду не відомі, які ще є заборони на майно боржника (відповідача), окрім податкової застави ДПІ у Ленінського району м. Харкова.
З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд зазначає, що обов'язок по доведенню існування законних підстав для зняти арешту з майна та оголошення заборони на відчуження майна АТЗТ „Гея" відповідно акту опису № 12 від 27.02.2010 року, який накладено ДВС України та заборони ДВС України накладати арешт, а також заборони на відчуження на майна АТЗТ „Гея", яке знаходиться у податковій заставі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, для його подальшої реалізації в рахунок погашення податкового боргу, покладений на позивача.
Проте, в даному випадку цей тягар доказування позивачем не витриманий.
В силу принципу змагальності судового процесу (ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України) ризик ненадання необхідних доказів несе сторона, котра на них посилається.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, а відтак позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у даній справі не стягується.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, № 125 5-IV від 18 листопада 2003 року, 20 Господарського Кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 24.09.2012 р.
Суддя Жиляєв Є.М.
5023/2988/12