04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
17.09.2012 № 7/384-12/128
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Сухового В.Г.
Ропій Л.М.
при секретарі Реуцька Т.О.
За участю представників:
Від позивача: Залерцов М.О. (дов. №226 від 02.07.2012);
Від відповідача: Бойков О.С. (дов. б/н від 13.07.2012);
Від третіх осіб: 1. ОСОБА_4;
2. не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу «Суднобудівник -6»
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2012р.
у справі № 7/384-12/128 (суддя - Пінчук В.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Житлово - будівельного кооперативу «Суднобудівник -6»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. ОСОБА_4
2. Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»
про стягнення 202 492,02 грн.
На новому розгляді справи рішенням Господарського суду м. Києва від 26.07.2012р. у справі № 7/384-12/128 позов задоволено: стягнуто з Житлово - будівельного кооперативу " Суднобудівник - 6 " на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 176 785грн. 54 коп. - основного боргу, 5 193 грн. 93 коп. - пені, 3 851 грн. 14 коп. -3% річних, 16 661 грн. 41 коп. - інфляційних втрат та судові витрати.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2012р. у справі № 7/384-12/128 скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Скаржник наполягає на тому, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, що є підставою для його скасування. З огляду на це, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідач стверджує, що позивач всупереч умовам договору № 06497/4-05 від 29.03.2006р. безпідставно застосував для обліку води, що використовується ПАТ «Київенерго» для виготовлення гарячої води та надання послуг з теплової енергії в гарячій воді, додатковий код 5-50509 і вів додатковий розрахунковий лист, та зазначає нічим не підтверджену заборгованість за визначену ним «розрахунковим способом» питну воду, що надійшла в бойлер ПАТ «Київенерго».
Скаржник вважає, що вже сплатив вартість питної води, яка використовується для виготовлення гарячої і входить у вартість теплової енергії на користь ПАТ «Київенерго» на підставі договору № 230032 від 02.12.1999 р., укладеного між ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Суднобудівник-6» на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Позивач у своїх запереченнях, повністю не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що ЖБК «Суднобудівник-6» є споживачем послуг питного водопостачання та водовідведення, що надаються ПАТ «АК «Київводоканал» відповідно до договору № 06497/4-05 від 29.03.2006р. Знаття показань водо- лічильників здійснюється , як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Обсяги отриманих послуг підтверджуються схемою водоспоживання та водовідведення, а також журналом обліку поставлених послуг з водоспоживання та водовідведення по ЖБК «Суднобудівник-6» із зазначенням особових рахунків/кодів, а саме 5-509 та 5-50509 за період з 01.01.2007- 01.06.2011 по 1 та 2 під'їзді з врахуванням кубометрів наданої послуги.
Ухвалою від 20.08.2012 було призначено справу до розгляду на 03.09.2012р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 введено до складу судової колегії замість судді Рябухи В.І. суддю Сухового В.Г.
Ухвалою від 03.09.2012 розгляд справи було відкладено на 17.09.2012р.
В судове засідання 17.09.2012 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи 1, представник третьої особи 2 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду даної справи учасники процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
До господарського суду м. Києва звернулося з позовною заявою Відкрите акціонерне товариство « Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія « Київводоканал», про стягнення з Житлово - будівельного кооперативу «Суднобудівник - 6» 176 785,54 грн. основного боргу, 5 193,93 грн. - пені, 3 851,14 грн. - 3% річних та 16 661, 41 грн. - інфляційних витрат , а всього 202 492, 02 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається не те, що відповідачем в порушення строків встановлених договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06497/4-05 від 29.03.2006р. не здійснена оплата за надані йому послуги за період з 01.01.2007р. по 01.06.2011р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 176 785,54 грн.
Відповідач не визнає заявлені позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на відсутність боргу по оплаті за спірним договором, необґрунтованість нарахувань за послуги водопостачання та водовідведення за тарифами, які в установленому порядку не набрали чинності, безпідставність вимог щодо оплати питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.10.2010 р. у справі № 7/384 позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Житлово - будівельного кооперативу « Суднобудівник - 6» 176 785,54 грн. основного боргу, 16 661,41 грн. - інфляційних витрат, 3 851,14 грн. - 3% річних, 100,00 грн. пені, 1 973,98 грн. державного мита та 236, 00 грн. - витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р. у справі № 7/384 апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу « Суднобудівник - 6» на рішення Господарського суду м. Києва 14.10.2012р. задоволено; рішення Господарського суду м. Києва від 14.10.2010 р. у справі № 7/384 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2011 р. у справі № 7/384 скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 14.10.2010 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р., а справу № 7/384 направлено на новий розгляд до Господарського суду м.Києва.
Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з'ясували, яким чином сторонами визначено точку розподілу, в якій відбувається передача послуг з водопостачання, чи надходила питна вода, в подальшому використана на гаряче водопостачання, у мережі відповідача, та яким чином вона відображалася у показниках зареєстрованих за відповідачем приладів обліку, ким та на якій підставі відпускалася вода з мережі для надання послуг гарячого водопостачання, хто надав послуги з гарячого водопостачання споживачам.
Колегія суддів не підтримує позицію суду першої інстанції на новому розгляді, про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
29.03.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія « Київводоканал» (постачальник) та Житлово - будівельним кооперативом «Суднобудівник - 6» (абонент) укладено Договір № 06497/4-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, який рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2006р. у справі № 7/503 вважається укладеним в редакції позивача з дня набрання даним рішенням законної сили.
Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - розраховуватись за вищезазначені послуги на умовах договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01. 07. 1994 р. № 65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).
Пунктом 1.3 договору № 06497/4-05 від 29.03.2006р. сторони погодили обсяг води, що підлягає постачанню, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору.
Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.
Облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом (п.2.1.1. Договору).
Згідно пунктів 2.1.4 Договору та 21.1, 21.2 Правил, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що находить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників .
Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.3 договору № 06497/4-05 від 29.03.2006 р., оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу. У разі неотримання від позивача поточного місячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Пунктами 3.1, 3.7 Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Пунктом 3.13 Правил зазначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору позивачем було присвоєно відповідачу код абонента 5-509, за яким був зареєстрований прилад обліку води, що знаходиться у будинку № 11 по проспекту Оболонському в м. Києві.
Крім того, позивачем, без погодження з відповідачем, було присвоєно окремий абонентський код № 5-50509, за яким позивач щомісячно обраховує кількість та вартість питної води, яка була використана для виготовлення гарячої води, спожитої, в тому числі і ЖБК «Суднобудівник - 6».
Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, оскільки умови Договору № 06497/4-05 від 29.03.2006 р., укладеного між сторонами, передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води у вигляді гарячої води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води для потреб гарячого водопостачання є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 69 259,58 грн., яка виникла раніше спірного періоду, станом на 01.01.2007р., оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження підстав виникнення вказаної заборгованості .
Крім того, Договір не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно, договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, надані не були.
Відповідно до ст. 1 закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.
Тобто, чинне законодавство не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.
Гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.
Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Оскільки, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а тому, як наслідок, задоволенню не підлягають і вимоги про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені, які є видом забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів критично відноситься до доводів позивача, оскільки, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності у відповідача на балансі теплових пунктів (бойлерів), а також доказів, які б свідчили про те, що в управлінні, повному господарському віданні, користуванні відповідача перебувають теплові пункти (бойлери) і останні передавались йому в концесію.
Крім того, нормами Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України чи іншими нормами чинного законодавства не передбачено спосіб обліку використаної води за показниками водолічильника, встановленого на вході в тепловий пункт на групу будинків з подальшим їх розподілом у відсотковому відношенні пропорційно до кількості мешканців по кожному житловому будинку.
При цьому, спірний Договір укладено на постачання питної води для потреб будинків відповідача, і він не пов'язаний з постачанням питної (холодної) води для виготовлення гарячої, про що свідчить відсутність у Договорі положень, які б визначили, зокрема, порядок розрахунків за постачання питної (холодної) води до теплового пункту, балансоутримувачем якого є ПАТ «Київенерго», для приготування гарячої води, що в подальшому використовується у будинку відповідача, який встановлено на вході до Теплового пункту.
Додаткової угоди про постачання питної (холодної) води, яка використовується на виготовлення гарячої води, ПАТ «АК «Київводоканал» та ЖБК «Суднобудівник-6» не укладали, тому є необгрунтованими твердження позивача стосовно правомірності виставлення споживачу, який перебуває з ним у договірних відносинах, рахунків на постачання питної (холодної) води, яка використовується для виготовлення гарячої води, на основі показників водолічильників, встановлених на групу будинків, з подальшим їх розподілом у відсотковому відношенні пропорційно до кількості мешканців у кожному житловому будинку.
Крім того, згідно із ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. При цьому, ст.32 цього Закону передбачено, що за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за правилами та тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку, а порядок справлення плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що умовами Договору, який укладений між сторонами, не передбачено постачання питної (холодної) води для приготування гарячої води та не обумовлюється порядок розрахунків за постачання питної (холодної) води, що подається до групового бойлеру ПАТ «Київенерго» для приготування гарячої води, а тому вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» щодо оплати обсягів питної води для гарячого водопостачання не є правомірними.
Враховуючи вищезазначене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю, оскільки судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Апеляційна скарга Житлово - будівельного кооперативу «Суднобудівник -6» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст..49 України ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу «Суднобудівник -6» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2011р. у справі № 7/384-18/128 скасувати.
В позові відмовити повністю.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) на користь Житлово - будівельного кооперативу «Суднобудівник -6» 2024 (двадцять тисяч двадцять чотири) грн. 92 коп. - судових витрат за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
4. Матеріали справи № 7/384-18/128 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Суховий В.Г.
Ропій Л.М.
24.09.12 (відправлено)