Справа №2а-2695/08
«19» вересня 2008 року
м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - СпірідоноваМ.О.
за участю секретаря - Свіргун 0.0.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного підприємства «Аркада» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним податкового рішення- повідомлення , -
Позивач ПП «Аркада» звернувся до адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області у якому просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000012330/0 від 16.01.2008 року про донарахування податку на додану вартість у розмірі 81135 грн., та застосування фінансової санкції з податку на додану вартість у розмірі 40568 грн.
В обґрунтування позовові позивач вказав, що у листопаді-грудні 2007 року Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності приватного підприємства «Аркада» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2007 року. По результатам проведення перевірки було складено акт перевірки №4316/23-31465044 від 27.12.2007 року.
В акті перевірки зазначено про порушення п. 5.1 ст. 5, пп.. 5.2.7. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1, 4.3 ст.4, пп..7.4.4 п 7.4, пп.. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого за твердженням Відповідача підприємством було занижені податкові зобов'язання по податку на прибуток у 1 кварталі 2007 року в сумі 20324 грн., завищено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість за травень 2007 року на 41544 грн., занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2007 року на 118939 грн.
Підприємством, внаслідок незгоди з висновками акту перевірки щодо наявності вказаних порушень були подані заперечення №2712/В від 08.01.2008 року до акту перевірки з викладенням та обґрунтуванням правової позиції Позивача і підстав, з яких останній не погодився з наявністю таких порушень (заперечення від 08.01.2008 додаються до позову).
Відповідачем були прийняті до уваги заперечення Позивача (про що ДПІ повідомила листом, який додається) при прийнятті рішень за наслідками акту перевірки. Заперечення Відповідача, однак, були враховані Позивачем при винесенні рішення лише частково.
При цьому, Відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000012330/0 від 16.01.2008 року, відповідно до якого Підприємству донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 81135 грн., та застосовано фінансову санкцію по податку на додану вартість у розмірі 40568 грн. (податкове повідомлення-рішення додається).
Представник позивача зазначив, що як підставу донарахування податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 81135 грн. (та, відповідно, донарахування суми фінансової санкції в зв'язку з його донарахуванням) Відповідач вказує на наступне: «ПП "Аркада" на порушення п. 4.1, п. 4.3 cm. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями було занижено суму податкових зобов 'язань за січень 2007року на суму 81135,0 грн. (сума ПДВ при імпорті - сума ПДВ при реалізації) внаслідок невірного визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів, яка визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, що у відповідності до п. 4.3 вищевказаного Закону для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації» (цитата, сторінка 51 акту перевірки).
Представник позивача вказав, що на думку відповідача, суть начебто допущеного позивачем порушення полягає в такому, що в січні 2007 року позивачем було імпортовано в Україну з Російської федерації тканини в асортименті, імпорт (митне оформлення) яких було проведено згідно вантажних митних декларацій №802000001/7/000354 від 26.01.07, 802000001/7/000355 від 26.01.07, 802000001/7/000327 від 25.01.07. Фактурна вартість зазначених товарів, за якою вони були придбані у постачальника, складала, відповідно, 121472,08 грн., 214172,31 грн. та 215755,20 грн., а митна вартість, з розрахунку якої при ввезенні та митному оформленні цих товарів було сплачено «ввізний» податок на додану вартість - 205039,71, 378757,21 та 382021,23 грн. (всього 193163,65 грн.).
В тому ж місяці (січні 2007 року) зазначена тканина була реалізована позивачем покупцеві - товариству з обмеженою відповідальністю «Азимут-В», при цьому були виписані такі податкові накладні на ці товари, нараховані наступні суми ПДВ при продажу:
1. п/н № 1 від 26.01.2007 р. на суму 263 267, 26 грн., в т.ч. ПДВ 43 877,88 грн.
2. п/н № 2 від 26.01.2007 р. на суму 261 419,35 грн., в т.ч. ПДВ 43 569,89 грн.
3. п/н № 3 від 29.01.2007 р. на суму 147 487,69 грн., в т.ч. ПДВ 24 581,28 грн.
Таким чином як зазначив представник позивача, загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ, нарахована позивачем по операціям з продажу на митній території України зазначених товарів , склала 112029,05 грн.
Відповідач, посилаючись на пункти 4.1 та 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», вважає, що сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які мали бути нараховані при продажу вказаних товарів на території України, не може бути меншою, ніж сума ПДВ, сплачена при здійсненні митного оформлення товарів при їх ввезенні на митну територію України, (так як пунктом 4.3 ст. 4 передбачено, що «Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також: інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування»).
Однак, на думку представник позивача висновок відповідача є хибний, та таким, що не відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.
Пункт 4.3 статті 4 Закону «Про ПДВ» стосується лише нарахування податку на додану вартість на товари, які імпортуються (ввозяться) в Україну безпосередньо при їх ввезенні, митному оформленні та сплаті відповідних сум ввізного податку на додану вартість. Це чітко видно з формулювання частини 4.3 - «Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку...». База оподаткування товарів, які продаються на митній території України, в тому числі після їх ввезення в Україну, не повинна розраховуватись у відповідності до вимог пункту 4.3 Закону, так як при такій реалізації товари є не товарами, що імпортуються, а товарами, які реалізуються на території України, при цьому база їх оподаткування визначається відповідно до інших норм Закону «Про податок на додану вартість».
Щодо порушення пункту 4.1 статті 4 ЗУ «Про ПДВ», яке, на думку Відповідача, допущено Підприємством.
У відповідності до пункту 4.1 ст. 4 «База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також: збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами».
На думку представника позивача відповідача, вказуючи в акті перевірки пункт 4.1 ст. 4 Закону «Про ПДВ», та стверджуючи що його порушено позивачем, відповідач мав на увазі те, що митна вартість товару також може вважатися звичайною ціною товару в розумінні даного пункту, та, відповідно, Відповідач вважає що база оподаткування товарів при їх продажу не може бути нижчою митної вартості таких товарів. Однак, ця теза є безпідставною.
В відповідності до пункту 1.18 статті 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до пункту 1.20 статті 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» «Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також; ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг)». Однак, ринок товарів (робіт, послуг) - це сфера обігу товарів, тобто це територія України, де вже ввезені та розмитнені товари продаються за цінами, встановленими продавцями та, відповідно, покупцями таких товарів, які формують попит на товари.
Податковим інспектором стверджується, що митна вартість, визначена митним органом, є базою оподаткування при продажу на території України (тобто є звичайною ціною). Однак, визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну, здійснюється у відповідності до Митного кодексу України тільки з метою нарахування податків та зборів, і тільки при перетині товарами митного кордону України та здійсненні їх митного оформлення. Звичайна ціна визначається для встановлення можливої ціни продажу товарів в конкретних умовах здійснення господарської діяльності, виходячи з ситуації, що склалася на ринку товару, відповідно до попиту та наявних пропозицій.
Правила її визначення встановлені пунктом 1.20 статті 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», а не Митним кодексом.
У відповідності до пп. 1.20.8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, покладається на податковий орган. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом. У відповідно до пп. 1.20.10 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податків внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Підпунктом 4.3.3 ст. 4 Закону №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами встановлюється законом. На сьогоднішній день (як це було і станом на період, охоплений перевіркою), такого закону немає. Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що органам державної податкової служби надаються права у випадках, в межах компетенції і в порядку, встановлених законами України. Оскільки не існує затвердженого законом порядку (методики) донарахування податків непрямими методами, то податкові органи позбавлені права на здійснення такого донарахування.
Виходячи з вище викладеного представник позивача зазначив, що донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям реалізації товару по ціні товару нижче митної вартості здійснено безпідставно, з порушенням законодавства та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі, вказавши, що оскаржене податкове повідомлення рішення було винесено у відповідності до чинного законодавства України.
Судом встановлено, що в січні 2007 року ПП «Аркада» було імпортовано в Україну з Російської федерації тканини в асортименті, імпорт (митне оформлення) яких було проведено згідно вантажних митних декларацій №802000001/7/000354 від 26.01.07, 802000001/7/000355 від 26.01.07, 802000001/7/000327 від 25.01.07. Фактурна вартість зазначених товарів, за якою вони були придбані у постачальника, складала, відповідно, 121472,08 грн., 214172,31 грн. та 215755,20 грн., а митна вартість, з розрахунку якої при ввезенні та митному оформленні цих товарів було сплачено «ввізний» податок на додану вартість - 205039,71, 378757,21 та 382021,23 грн. (всього 193163,65 грн.).
В тому ж місяці (січні 2007 року) зазначена тканина була реалізована позивачем покупцеві - товариству з обмеженою відповідальністю «Азимут-В», при цьому були виписані такі податкові накладні на ці товари, нараховані наступні суми ПДВ при продажу:
4. п/н № 1 від 26.01.2007 р. на суму 263 267, 26 грн., в т.ч. ПДВ 43 877,88 грн.
5. п/н № 2 від 26.01.2007 р. на суму 261 419,35 грн., в т.ч. ПДВ 43 569,89 грн.
6. п/н № 3 від 29.01.2007 р. на суму 147 487,69 грн., в т.ч. ПДВ 24 581,28 грн.
З загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ, нарахована позивачем по операціям з продажу на митній території України зазначених товарів , склала 112029,05 грн.
Також судом встановлено, що співробітниками Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності приватного підприємства «Аркада» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2007 року за результатам проведення перевірки було складено акт перевірки №4316/23-31465044 від 27.12.2007 року.
Актом перевірки встановлено факт порушення ПП «Аркада» п. 5.1 ст. 5, пп.. 5.2.7. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1, 4.3 ст.4, пп..7.4.4 п 7.4, пп.. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме підприємством було занижені податкові зобов'язання по податку на прибуток у 1 кварталі 2007 року в сумі 20324 грн., завищено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість за травень 2007 року на 41544 грн., занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2007 року на 118939 грн.
ПП «Аркада» не погодилось з висновками акту перевірки щодо наявності вказаних порушень були подані заперечення №2712/В від 08.01.2008 року до акту перевірки з викладенням та обґрунтуванням правової позиції ПП «Аркада» і підстав, з яких останній не погодився з наявністю таких порушень (заперечення від 08.01.2008 додаються до позову).
Відповідачем були прийняті до уваги заперечення Позивача при прийнятті рішень за наслідками акту перевірки. Заперечення Відповідача, однак, були враховані позивачем при винесенні рішення лише частково та винесене податкове повідомлення-рішення №0000012330/0 від 16.01.2008 року, відповідно до якого ПП «Аркада» донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 81135 грн., та застосовано фінансову санкцію по податку на додану вартість у розмірі 40568 грн. (податкове повідомлення-рішення додається).
Суд зазначає, що позивачем не оскаржується митна вартість товару визначена митним органом.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 259 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 p. N307 (у редакції наказу Держмитслужби України від 18 квітня 2002 p. N207) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 травня 2002 p. N462/6750:
'"митна вартість - вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики".
Стаття 261 МК України передбачає , що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Суд зазначає, що у відповідності до висновку спеціаліста № 3764 від 24.04.2007 року тканини продані ТОВ „Азімут В" за ціною, вищою від фактурної, але нижчою від митної.
Вказаний вище висновок спеціаліста також підтвердив представник позивача в судовому засідання
Виходячи з аналізу вище зазначених норм права, суд приходить до висновку, що при визначенні об'єкту оподаткування за правилами п. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідно враховувати, що наведена норма, визначає, що ціна продажу не повинна бути нижче звичайної, в даному випадку звичайна ціна, враховуючи ввезення товару через кордон, не може бути нижче митної вартості товару, яка була визначена митним органом на підставі п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» виходячи х положень ст. 261 МК України яка прямо передбачає, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України, а тому посилання позивача на той факт, що звичайна ціна не може обраховуватись митною вартістю товару, а виключно повинна бути врахована лише фактурна вартість товару суд вважає без підставною.
Крім цього суд зазначає, що в даному випадку заниження ціни товару, в порівнянні з митною вартістю товару, при подальшому продажу товару на митній території України , по цині яка нижче митної вартості, але вище вартості по угоді, призвело до штучного створення від'ємного значення податку на додану вартість.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позивач невірно занизив прибуток у 1 кварталі 2007 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за 1 квартал 2007 року, а тому відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення -рішення від 16 січня 2008 року № 0000012330/0.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволення адміністративного позову Приватного підприємства «Аркада» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним податкового рішення- повідомлення - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена 22.09.2008 року
Суддя
М.О. Спірідонов