Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Лагнюка М.М.
суддів Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
розглянула в судовому засіданні 23 серпня 2012 року у м. Києві справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2012 року, постановлені у справі за їх скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 3 листопада 2011 року.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на постанову помічника прокурора м. Харкова про відмову в порушенні кримінальної справи від 3 листопада 2011 року за ознаками складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 371, 373, 374 КК України, щодо слідчого ОСОБА_4. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2012 року постанову суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушують питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з порушенням кримінально-процесуального закону. Посилаються на те, що суд першої інстанції, розглядаючи їх скаргу, не надав належної оцінки матеріалам дослідчої перевірки, з яких убачається, що за заявою про порушення кримінальної справи у зв'язку із незаконними діями слідчого щодо визнання ОСОБА_3 потерпілим по справі № 61061478 та фальсифікацією матеріалів справи посадовими особами Харківської облдержадміністрації, прокурором не було витребувано копій документів, на які скаржники посилалися у заяві, перевірка в порядку ст. 97 КК України проведена неповно. Посилаються на порушення процесуальних прав апеляційним судом, зокрема, зазначають, що справу розглянуто у відсутність заявниці ОСОБА_1, до того ж не було вирішено заявленого судді-доповідачу відводу. Вважають, що апеляційний суд поверхнево здійснив розгляд справи за апеляцією, не надав відповіді на доводи, викладені в апеляції щодо незаконності постанови суду. Крім того, скаржники просять винести окрему ухвалу на адресу прокурора м. Харкова, у якій вказати на необхідність направлення їх заяви від 16.08.2010 року та копії відповіді на неї для приєднання до матеріалів кримінальної справи № 61061478.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 236-2 КПК України, при розгляді судом скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи критерієм законності такої постанови є дотримання прокурором, слідчим, органом дізнання вимог ст. 99 КПК України.
Рішення про відмову в порушенні кримінальної справи згідно з ч. 1 ст. 99 КПК України приймається зазначеними посадовими особами при відсутності підстав для порушення кримінальної справи, якими відповідно до ч. 2 ст. 94 цього Кодексу є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 й ОСОБА_2 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суд дотримався вимог ст. 236-2 КПК України, з урахуванням доводів скаржників ретельно перевірив виконання прокурором вимог ст. 99 КПК України, повноту та всебічність проведеної перевірки й обґрунтування прийнятого рішення виклав у мотивувальній частині постанови.
Апеляційний суд, розглянувши справу відповідно до вимог ст. ст. 365, 377, 382 КПК України, дослідив усі доводи, наведені в апеляції скаржників, на кожний із них дав вичерпну відповідь й залишаючи апеляцію без задоволення, у своїй ухвалі зазначив підстави, через які визнав апеляцію необґрунтованою.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи за скаргою й матеріалів, на підставі яких відмовлено в порушенні кримінальної справи, в заяві ОСОБА_1 й ОСОБА_2 від 16 серпня 2010 року ставилося питання про порушення кримінальної справи щодо слідчого ОСОБА_4. за ознаками зловживання владою й фальсифікації матеріалів кримінальної справи № 61061478 за обвинуваченням ОСОБА_2 та інших осіб.
За цією заявою прокуратурою м. Харкова було проведено перевірку, під час якої відібрано пояснення у слідчих СГ СВ Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 й долучено до матеріалів документи на підтвердження направлення справи до суду.
З отриманих даних вбачалося, що слідчим ОСОБА_4. було прийнято рішення про визнання потерпілим у справі ОСОБА_3 на підставі одержаних у ході досудового слідства документів, що підтверджували право його власності на об'єкт культурної спадщини, зруйнований унаслідок злочину. Ці документи видані уповноваженим державним органом - Управлінням культури та туризму Харківської облдержадміністрації, й даних про їх нелегітимність не було встановлено.
Питання щодо обґрунтованості визнання особи потерпілим і правильності визначення розміру спричиненої злочином шкоди, на що посилаються скаржники, підлягають вирішенню під час розгляду судом кримінальної справи № 61061478.
Крім цього, об'єктивну сторону злочинів у сфері службової діяльності, за ознаками яких скаржники просили порушити кримінальну справу, утворюють використання влади та службового становища всупереч інтересам служби й такі порушення службовими особами своїх функціональних обов'язків, які прямо передбачені диспозиціями відповідних статей КК України. За суб'єктивною стороною ці злочини характеризуються прямим умислом. У своїх скаргах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не наводили переконливих доводів щодо наявності у діях слідчого ОСОБА_4. вказаних ознак. Не містить таких доводів і касаційна скарга.
Доводи скаржників про те, апеляційний суд не вирішив заявлене 05 січня 2012 року клопотання про відвід судді, яка брала участь у розгляді справи, є безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, цього дня скаржники не подавали заяв про відвід судді, в яких були б зазначені підстави для цього, передбачені статтями 54 чи 55 КПК України. Розгляд справи було перенесено на 12 січня 2012 року за клопотанням ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи, про що суд зазначив у відповідній ухвалі (а. с. 49). В день прийняття рішення по суті справи скаржники участі в апеляційному розгляді не брали, а в заяві, яка надійшла на адресу суду 12 січня 2012 року, ОСОБА_1 вказувала лише про ознайомлення з матеріалами справи і про відвід судді мову не вела (а. с. 55).
Виходячи з наведеного підстав вважати, що судді, який брав участь в апеляційному розгляді справи, заявлявся відвід, який не було вирішено судом, колегія суддів не знаходить.
Інших істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість прийнятих у справі рішень, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2012 року, постановлені у справі за скаргою ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 3 листопада 2011 року, - без зміни
М.М. Лагнюк Н.Д. Квасневська В.М. Кульбаба