Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлової С.О.,
суддів: Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,
за участю прокурора Підвербної Г.Я.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2011 року та постанову цього ж суду від 18 листопада 2011 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 364 КПК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади, пов'язані зі службою у правоохоронних органах, на строк 2 роки та з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання лейтенанта міліції.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням на засудженого згідно зі ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.
Вирішено питання про речові докази.
Постановою суду від 18 листопада 2011 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу в цій частині закрито.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Шахтарського МВ УМВС України в Донецькій області й будучи працівником правоохоронного органу, вчинив зловживання владою і службовим становищем за наступних обставин.
11 жовтня 2008 року ОСОБА_1 склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, щодо ОСОБА_2 У період з 12 по 14 жовтня цього ж року в пункті охорони громадського порядку за адресою: АДРЕСА_1, засуджений умисно, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби з корисливих мотивів, шляхом обману переконав ОСОБА_2 у тому, що зможе посприяти застосуванню щодо нього судом адміністративного стягнення, не пов'язаного з адміністративним арештом, в обмін на що запропонував передати йому гроші в сумі 1000 грн. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1 на автомобільній стоянці поблизу Шахтарського РВ УМВС України в Донецькій області, розташованого по вул. Дзержинського, 13 в м. Шахтарську, зустрівся з ОСОБА_2 в автомобілі останнього «Деу-Сенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, й отримав від нього гроші в обумовленій сумі, якими розпорядився на власний розсуд, спричинивши істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у виді підриву престижу й авторитету органів державної влади.
У касаційній скарзі заступник прокурора Донецької області просить судові рішення скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, статей 324, 334 КПК України. При цьому зазначає, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364; ч. 1 ст. 190 КК України, які складають ідеальну сукупність й окремий розгляд яких, на його думку, неможливий, суд до постановлення вироку окремо вирішив питання про звільнення засудженого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України та фактично на стадії судового слідства висловив позицію про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину.
На касаційну скаргу прокурора засудженим ОСОБА_1 та його захисником ОСОБА_3 подано заперечення, в яких вони наводять доводи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просять залишити їх без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий не підтримав касаційну скаргу та просив залишити вирок і постанову без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, правильності кваліфікації його дій, обраних виду й міри покарання за ч. 3 ст. 364 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Посилання прокурора на порушення встановленого законом порядку при звільненні засудженого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону.
Всупереч наведеним у скарзі доводам про неприпустимість окремого розгляду справ за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190; ч. 3 ст. 364 КК України, які складають ідеальну сукупність, вони відповідно до вимог ст. 26 КПК України розглядалися в одному провадженні. Як вбачається із протоколу судового засідання, докази щодо фактичних обставин обох цих злочинів досліджувалися одночасно у своїй сукупності.
В подальшому сам засуджений ОСОБА_1 заявив клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, проти задоволення якого ніхто з учасників судового розгляду, в тому числі прокурор, не заперечував (а. с. 262).
Прийняття судом такого рішення на стадії судового слідства не суперечило вимогам ст. 282 КПК України, згідно з якими в разі встановлення під час судового розгляду справи підстав для її закриття, передбачених у тому числі ст. 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.
Доводи прокурора про те, що суд у зазначеній постанові висловив свою позицію про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, до закінчення судового слідства, не досліджуючи зібрані у справі докази, є безпідставними. Керуючись вимогами ст. 11-1, 282 КПК України, суд вказав зміст пред'явленого засудженому обвинувачення, від відповідальності за яким звільнив його у зв'язку із закінченням строків давності.
Вирішення питання про таке звільнення окремим процесуальним рішенням до постановлення вироку про засудження особи за інші злочини, які входили в сукупність, не суперечить наведеним вимогам, виходячи з системного аналізу яких одночасне вирішення зазначених питань саме в вироку не є обов'язковим.
Виходячи зі змісту постанови суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що дії суду, пов'язані зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України виходячи з пред'явленого йому обвинувачення, жодним чином не перешкодили й не могли перешкодити повноті, всебічності й об'єктивності дослідження всіх обставин справи та прийняттю законних і обґрунтованих рішень.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість вироку й постанови, у справі не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396, 398 КПК України, колегія суддів
Касаційну заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а вирок Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 28 листопада 2011 року та постанову цього ж суду від 18 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
______________ ________________ __________________
С.О. Орлова Н.Д. Квасневська В.М. Кульбаба