Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.
суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.,
за участю прокурора Таргонія О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 вересня 2012 року справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2011 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Одеській області судові витрати в сумі 2531 (дів тисячі п'ятсот тридцять одну) гривню 52 (п'ятдесят дві) копійки.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними та засуджено за те, що 16 березня 2011 року, о 01 годині 40 хвилин в м. Одесі, вони, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння проникнули на територію, що охороняється та діючи умисно, шляхом вільного доступу, таємно викрали з підсобного приміщення належне ОСОБА_7 майно, на загальну суму 8200 гривень.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2011 року вирок суду першої інстанції змінено та на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та покладено на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 335 КПК України, не персоніфікував призначене для кожного засудженого покарання, чим на його думку, грубо порушив принцип індивідуалізації покарання. Крім того, вказує на те, що в порушення ст. 93 КПК України місцевий суд стягнув судові витрати з засуджених в солідарному, а не в дольовому порядку.
Також не погоджується з застосуванням апеляційним судом до ОСОБА_6 ст. 75 КК України та вважає, що призначене останньому покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням не відповідає особі засудженого та тяжкості вчиненого злочину внаслідок його м'якості.
Вказує, що все зазначене залишилось поза увагою апеляційного суду, ухвала якого, на його думку, не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції у своїй касаційній скарзі, наводить доводи, аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та просить також скасувати оскаржувані судові рішення і справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційні скарги та просив скасувати судові рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Доводи касаційних скарг про те, що судом першої інстанції, всупереч вимогам ст. 335 КПК України, не персоніфіковано призначене для кожного засудженого покарання є аналогічні доводам апеляційної скарги прокурора, за результатами розгляду якої було постановлено відповідну ухвалу. З висновком апеляційного суду щодо необґрунтованості посилань прокурора про порушення принципу індивідуалізації покарання погоджується і колегія суддів, так як відповідно до резолютивної частини вироку ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнані винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та їм призначено покарання по 3 (три) роки позбавлення волі кожному.
Погоджується колегія суддів також з висновком суду апеляційної інстанції щодо застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК України.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Дотримуючись наведених вимог закону, апеляційний суд при звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, визнав можливим виправлення та перевиховання останнього без ізоляції від суспільства, навівши в ухвалі переконливі мотиви такого рішення. Тому доводи, наведені у касаційних скаргах прокурорів про неправильне застосування судом кримінального закону, що потягло призначення занадто м'якого покарання засудженому ОСОБА_6 колегія суддів вважає безпідставними.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог кримінального закону при застосуванні ст. 75 КК України до ОСОБА_6 та справу було розглянуто у відповідності із вимогами кримінально-процесуального закону. Тому підстав, передбачених ст. 398 КПК України для скасування оскаржуваних судових рішень колегією суддів не встановлено.
Між тим, слушними є доводи касаційних скарг про порушення місцевим судом ст. 93 КПК України при стягненні судових витрат з засуджених в солідарному порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України суд мав визначити розмір стягнення цих витрат в дольовому порядку з кожного із засуджених, ураховуючи при цьому ступінь вини кожного з них та їх майновий стан. У зв'язку з наведеним, на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України судові рішення необхідно змінити.
Керуючись ст. 394-398 КПК України, колегія суддів, -
касаційні скарги прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції задовольнити частково.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінити.
Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1265 гривень 76 копійок з кожного на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Одеській області на р/р 31250272210015 МФО 828011 код ОКПО 25574222 в УДК в Одеській області.
В решті судові рішення залишити без зміни.
М.Ф. Пойда В.А. Швець Н.Д. Квасневська