іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Слинька С.С., Британчука В.В.,
за участю прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2010 року щодо ОСОБА_2.
Зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
судимого 11.06.2009 року за ч.1 ст.204, ч.3 ст.204 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,
- за ч.1 ст.263 КК України із застосуванням ст. 20 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;
- за ч.1 ст.115 КК України із застосуванням ст. 20 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.
Відповідно до ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.06.2009 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.
За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
У середині травня 2009 року ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, виготовив нестандартну вогнепальну зброю «самопал», яку зберігав за місцем проживання, а також носив при собі без передбаченого законом дозволу. 13.06.2009 року працівниками міліції було виявлено та вилучено цю вогнепальну зброю, яку ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно зберігав і носив при собі.
28.06.2009 року близько 16 год ОСОБА_2, знаходячись на кухні своєї квартири за вищевказаною адресою, в процесі розпивання спиртних напоїв із ОСОБА_3 під час сварки, яка переросла в бійку, внаслідок виниклих неприязних відносин убив потерпілого, завдавши один удар ножем в живіт і спричинивши колото-різане проникаюче поранення живота з пошкодженням печінки, що супроводжувалося масивною внутрішньочеревною кровотечею та гострою крововтратою.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2012 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4, надаючи свій аналіз доказам, стверджує, що ОСОБА_2 убив ОСОБА_3, перевищуючі межі необхідної оборони, а суд неправильно встановив мотив вчинення злочину, внаслідок чого дії засудженого неправильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України. Доводить, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок суворості. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2 із ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України та пом'якшити призначене засудженому покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.263 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності належним чином зібраних та досліджених судом доказів, і є правильними.
Як на досудовому слідстві, так і в суді ОСОБА_2 не заперечував, що саме він умисно убив ОСОБА_3, завдавши йому один удар кухонним ножем у живіт. Те, що ОСОБА_2 умисно убив потерпілого не заперечується і у касаційній скарзі захисника.
Посилання захисника на те, що при цьому ОСОБА_2 діяв у стані необхідної оборони, перевірялися судом і обґрунтовано визнані безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Як визначено ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання, шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Із матеріалів справи, зокрема, показань ОСОБА_2 на досудовому слідстві при допитах як підозрюваного, при відтворенні на місці обстановки та обставин події видно, що ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, сварився з ОСОБА_3 і під час цієї сварки останній бив його, спричинивши легкі тілесні ушкодження. У зв'язку з цим у ОСОБА_2, який відповідно до даних висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи на момент вчинення злочину був обмежено осудним, на ґрунті виниклих неприязних стосунків виник умисел на вбивство ОСОБА_3. Із метою вбивства з мотивів особистої неприязні ОСОБА_2 завдав один удар кухонним ножем у живіт, спричинивши тілесні ушкодження, що потягли смерть.
Показання ОСОБА_2, які він давав на досудовому слідстві, про те, що він із мотивів особистих неприязних стосунків, які виникли внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3, узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у тому числі при проведенні очних ставок із ОСОБА_2, та з іншими наявними у справі доказами. Зокрема, указані свідки послідовно зазначали, що при проведенні слідчих дій із ОСОБА_2 останній стверджував, що убив ОСОБА_3 у зв'язку з нанесенням останнім йому одного удару рукою в обличчя. За таких обставин колегія суддів вважає, що з боку ОСОБА_3 не було такого суспільно небезпечного посягання, яке б потребувало негайного відвернення чи припинення шляхом завдання йому удару ножем у життєво важливий орган.
Повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч.1 ст.115 КК України, і підстав для їх перекваліфікації на ст.118 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, по справі не встановлено.
При призначенні ОСОБА_2 покарання судом було ураховано характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільну небезпеку, дані про особу винного, який на спеціальних обліках не перебував, позитивно характеризувався за місцем проживання, на час вчинення злочину був обмежено осудним, обтяжуючі покарання обставини, якими суд визнав вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Тому немає підстав вважати призначене ОСОБА_2 покарання надмірно суворим.
Те, що ОСОБА_2 з'явився із зізнанням та сприяв розкриттю злочинів не є підставами для зміни постановленого щодо нього вироку, оскільки ці обставини не знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів.
З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_1 не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України колегія суддів
ухвалила:
вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2012 щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1- без задоволення.
М.Й. Вільгушинський С.С. СлинькоВ.В. Британчук