Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Фесенка Л.І.,
суддів:Вільгушинського М.Й., Слинька С.С.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2012 року,
Зазначеним вище вироком
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
неодноразово судимого, останній раз 7 червня
2005 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України із частковим приєднанням невідбутої частини покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2004 року до 4 років 2 місяців позбавлення волі, звільненого 24 травня 2008 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 6 днів,
засуджено за ч. 2 ст. 164 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 червня 2005 року остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі строком 2 роки 3 місяці.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він, будучи раніше судимим за злочин, передбачений ст. 164 КК України, злісно ухилявся від сплати аліментів. Зокрема, ОСОБА_6, ігноруючи вимоги Сімейного кодексу України та рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2006 року, яким засудженого зобов'язано починаючи з 21 лютого 2006 року щомісячно сплачувати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення сином повноліття на користь матері - ОСОБА_8 - аліменти в розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, із 1 листопада 2008 року аліментів не сплачував, інших видів допомоги на утримання дитини не надавав, чим перешкоджав створенню належних умов для утримання та виховання дитини. На попередження державного виконавця про необхідність погасити заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 1 липня 2009 року склала 5 171 грн. 59 коп., ОСОБА_6 не реагував.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого, порушує питання про зміну судових рішень та пом'якшення ОСОБА_6 покарання, визначивши його не пов'язаним з обмеженням волі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора щодо залишення судових рішень без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 164 КК України як повторне злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей у касаційній скарзі не оскаржуються.
Твердження захисника про те, що призначене засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок тяжкості, є непереконливими.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_6, суд із достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме: визнання вини, щире каяття, позитивну характеристику, часткове погашення заборгованості. Судом враховано і те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий та вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, а також обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочину. Призначене покарання, на думку колегії суддів, у повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
З ухвали апеляційного суду вбачається, що суд апеляційної інстанції при перевірці вироку визнав необгрунтованою апеляцію засудженого, який посилався на доводи, які є аналогічними викладеним у касаційній скарзі захисника, навів мотиви на спростування цих доводів, належно обґрунтувавши свій висновок. Зміст ухвали відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.
Керуючись статями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Л.І. Фесенко М.Й. Вільгушинський С.С. Слинько