Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Єлфімова О.В.,
суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,
з участю прокурора Гошовської Ю.М.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
потерпілого ОСОБА_3,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника засудженого - адвоката ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2012 року.
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2011 року
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.
Питання про речові докази та судові витрати вирішено відповідно до вимог ст.ст. 81, 93 КПК України.
Вироком суду Харківської області від 18 травня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 в частині призначеного йому покарання скасовано, постановлено свій вирок, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він 18 вересня 2002 приблизно о 21 годині перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в робочому кабінеті № 800/1 професора ОСОБА_3, який розташований на восьмому поверсі корпусу № 83 нового майданчика Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» за адресою: м. Харків, вул. Академічна, 1, в ході конфлікту, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи умисел, направлений на протиправне позбавлення життя ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальність настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті потерпілого, і, свідомо допускаючи їх настання, протягом короткого відрізка часу зі значною силою умисно завдав ОСОБА_3 в праву тім'яну частину і потиличну частину голови з правої сторони не менше трьох ударів невстановленим в ході досудового слідства тупим твердим предметом з обмеженою поверхнею зіткнення, які мають ребро і грані в кількості трьох, що сходяться в одній точці, а також один удар тупим твердим предметом з обмеженою площею впливу в область задньої поверхні шиї. В результаті умисних дій ОСОБА_4, направлених на позбавлення життя ОСОБА_3, останньому, згідно з висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи № 62 від 28 вересня 2009 року, були спричинені наступні пошкодження: відкрита черепно-мозкова травма, забійна, веретеноподібної форми рана, в правій тім'яній області, якій відповідав вдавлений перелом правої тім'яної кістки неправильно-овальної форми з защемленим по краях перелому волоссям (рана №1), забійна рана дугоподібної форми в правій тім'яній частині голови на 5 см нижче рани № 1 з дефектом м'яких тканин в центрі, шкіряним лоскутом, розтрощеними краями (рана № 2), забійна рана дугоподібної форми нижче рани № 2 в потиличній частині праворуч, якій відповідав лінійний перелом потиличної і лівої скроневої кісток до її пірамідки (рана № 3) з деяким розм'якшенням і розтрощенням м'якої мозкової оболонки лобних і скроневих долей, крапковими темно - червоними крововиливами в місцях розтрощення, обмежений субдуральний крововилив у правій скроневій області, які носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; а також синець неправильної форми задньої поверхні шиї у верхній третині, що є за ступенем тяжкості легким тілесним ушкодженням.
ОСОБА_4 одразу після нанесення вищевказаних ударів потерпілому, побачивши, що ОСОБА_3 не подає ознак життя, знаходиться без руху, намагаючись скрити факт вчинення особливо тяжкого злочину, вирішив інсценувати заподіяння ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень в результаті нещасного випадку, а саме: падіння потерпілого на тверді предмети, тим самим, відвести від себе підозру. З цією метою ОСОБА_4, взявши ОСОБА_3 за ноги, перетягнув його в інший кінець кабінету, тягнучи його правою частиною обличчя і правим передпліччям по паркетній підлозі, після чого поклав його на спину, головою на виступаючий дерев'яний поріг. В результаті волочіння ОСОБА_5 по підлозі ОСОБА_4, згідно з висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи № 62 від 28 вересня 2009 року, заподіяв ОСОБА_3 наступні тілесні ушкодження: садна правої частини обличчя, садна нижньої третини правого передпліччя, які є за ступенем тяжкості, стосовно живих осіб, легкими тілесними ушкодженнями.
18 вересня 2002 в період часу з 21 години до 23 години за вищевказаною адресою ОСОБА_6 від отриманих травм помер. Причиною смерті ОСОБА_3 стала черепно-мозкова травма: відкритий перелом правої тім'яної, потиличної і скроневої кісток з пошкодженням м'якої мозкової оболонки і головного мозку, крововиливом під тверду мозкову оболонку.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_1 вважає вирок суду винесеним з порушенням вимог кримінально-процесуального та кримінального закону. В обґрунтування наведеного зазначає, що викладені у вироку висновки суду про наявність в засудженого ОСОБА_4 умислу на позбавлення життя ОСОБА_3, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами; стверджує, що вбивство ОСОБА_3 його підзахисний вчинив через необережність. З наведених підстав просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши дії засудженого на ч. 1 ст. 119 КК України та пом'якшити призначене засудженому покарання. Зазначає, що суд безпідставно послався на висновки повторної комісійної судово-медичної експертизи № 62 від 28 вересня 2009 року, які суперечливі, і не взяв до уваги ряд доказів, в тому числі і показання допитаних в судовому засіданні експертів Харківського ОБСМЕ ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо механізму спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.
За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_4 стверджуючи, що він вбивство вчинив з необережності, порушує питання про зміну вироку та просить перекваліфікувати його дії з ч.1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України та звільнити від відбування покарання на підставі Закону «Про амністію». Посилається на неповноту та однобічність дослідження обставин справи. На його думку, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що не доведено умислу на вбивство ОСОБА_3
У запереченнях на касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 представник потерпілих адвокат ОСОБА_2 просить залишити вирок суду без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1, без задоволення, як безпідставну.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, захисника ОСОБА_1, який підтримав свою та засудженого касаційні скарги, захисника ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3, які заперечували проти скарг засудженого та його захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України ґрунтуються на досліджених та перевірених судом доказах, яким дана належна оцінка.
Доводи скарг, щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону, - безпідставні.
Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, ОСОБА_4 не заперечував того факту, що саме від його дій настала смерть ОСОБА_3, але стверджував, що це вбивство сталося з необережності оскільки умислу на вбивство не мав.
Розповідаючи в подробицях про механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, засуджений, зокрема, стверджував, що коли ОСОБА_5 відштовхнув його руку, він втратив рівновагу та разом із ОСОБА_3 впали на підлогу. При цьому ОСОБА_4 стверджував також, що ударів ОСОБА_3 не наносив, моменту падіння останнього не бачив. Коли підвівся на ноги, була кров на обоях та приставній тумбі столу (а.с. 90-95, т.1).
Під час відтворення обстановки та обставин події злочину ОСОБА_4 показав, що коли він разом із ОСОБА_3 падали, останній вдарився головою об кут тумбочки, в результаті чого кров попала усередину ящика тумбочки (а.с .96-108, т.1).
Згодом ОСОБА_4 змінив свої показання щодо обставин вбивства ОСОБА_3 та показав, що, сильно штовхнув рукою ОСОБА_3 в обличчя, від чого останній разом із кріслом, на якому сидів, впав, вдарившись спочатку головою об тумбочку столу, верхній ящик якої був висунутий на 5см, а потім о виступаючі разйомні коробки та о підлогу.
Цим показанням у вироку дана детальна оцінка і вони спростовані наявними у справі доказами щодо вчинення вбивства з необережності і відсутності умислу на вбивство.
Зокрема, з протоколу огляду місця події, проведеного 19 вересня 2002 року в кабінеті № 800/1 Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут», де був виявлений труп ОСОБА_3 та доданих до цього протоколу схем і фотографій, видно, що письмовий стіл, за яким працював ОСОБА_3 і крісло, в якому він сидів, розташовуються таким чином, що висока спинка крісла практично стикається зі стіною. Зліва від крісла, на відстані декількох десятків сантиметрів, знаходиться додаткова тумба з чотирма висувними ящиками. Поруч з тумбою на відстані 8см від підлоги розташовані чотири пластикові телефонні розетки (а.с.7-26, т.1).
Безпідставними вважає колегія суддів викладені у касаційних скаргах доводи щодо недостовірності висновків повторної комісійної судово-медичної експертизи № 62 від 28 вересня 2009 року з посиланням лише на те, що суд не взяв до уваги показання допитаних в судовому засіданні експертів Харківського ОБСМЕ ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо механізму спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.
Так, за даними висновків судово-медичної експертизи № 2059 від 19 вересня 2002 року у ОСОБА_3 виявлено 3 забиті рани волосистої частини голови. Смерть потерпілого настала від закритої важкої черепно-мозкової травми з переломом кісток черепа і внутрішньочерепним крововиливом (а.с.189-194, т.1).
Згідно з висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи № 62 від 28 вересня 2009 року, ОСОБА_3 були спричинені наступні пошкодження: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забійної дугоподібної рани в центрі потиличної області, лінійний перелом потиличної та пірамідки лівої вискової кістки, розрив м'яких мозкових оболонок та крововиливи у речовину головного мозку на полюсах лобних та вискових долей; забійна веретеноподібної форми рана та вдавлений перелом в правій тім'яній області; крововиливи під тверду мозкову оболонку в області правої вискової долі головного мозку; забійна трьохлучова рана в правій тім'яній області.
Смерть ОСОБА_3 настала від відкритої черепно-мозкової травми, оскільки вона проявилася найбільш вираженими внутрішньо мозковими пошкодженнями.
Одночасно комісія експертів прийшла до висновку, що тілесні ушкодження у вигляді забійної трьохлучової рани в правій тім'яній області та у вигляді забійної веретеноподібної форми рани та вдавленого перелому в правій тім'яній області могли утворитися за обставин, викладених ОСОБА_4 в ході досудового слідства - при падінні ОСОБА_3 з положення сидячи в кріслі і взаємодії голови з елементами тумби ( край кришки, край та кут висунутого ящика, ручка ящика).
В той же час, як зазначено у висновках експертизи, спричинення відкритої черепно-мозкової травми ОСОБА_3 при ударі о стіну (підлогу), яке послідкувало після контакту з тумбою, виникнути не могло, оскільки ці умови виключають саму можливість утворення травми прискорення.
Переломи кісток черепа, враховуючи їх характер та локалізацію, є ізольованими ушкодженнями і могли утворитися у короткий проміжок часу. Одномоментне їх утворення при даних умовах травми маловірогідне.
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність висновків повторної комісійної судово-медичної експертизи № 62 від 28 вересня 2009 року по справі не встановлено.
За таких обставин доводи касаційної скарги засудженого щодо відсутності у нього умислу на умисне вбивство ОСОБА_3 і заподіяння йому смерті з необережності не заслуговують на увагу.
Апеляційний суд під час проведення судового слідства, дослідивши та оцінивши в сукупності докази в справі, в тому числі і показання допитаних в судовому засіданні судово-медичних експертів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, належним чином з'ясував механізм утворення спричинених ОСОБА_3 тілесних ушкоджень і причину смерті потерпілого ОСОБА_3, дійшов обґрунтованого висновку, про доведеність вини ОСОБА_4 в умисному вбивстві ОСОБА_3 і правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України.
Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, не встановлено.
Вивченням матеріалів справи не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б безумовне скасування постановлених у справі судових рішень.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженим та його захисником в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.
Призначене ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, при цьому суд урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, обстановку вчинення злочину, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та колишньої роботи.
Підстав для пом'якшення ОСОБА_4 покарання колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,
Вирок Апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2012 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_4, захисника засудженого - адвоката ОСОБА_1, - без задоволення.
Єлфімов О.В. Сахно Р.І. Шибко Л.В.