Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів: Орлової С.О., Кульбаби В.М.,
за участю прокурора Волошиної Т.Г.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 04 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2
Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 січня 2012 року
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього згідно зі ст. 76 цього Кодексу обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання й періодично з'являтися для реєстрації в органи цієї інспекції.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, щодо якого судові рішення не оскаржуються.
Вирішені цивільні позови потерпілих шляхом стягнення з засуджених відшкодування заподіяної злочинами матеріальної й моральної шкоди.
.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою зі ОСОБА_4 згідно із заздалегідь розробленим планом вчинив чотири епізоди відкритого викрадення чужого майна за наступних обставин.
03 вересня 2011 року приблизно о 17 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на перетині вулиць Латишева й Ушакова Приморського району м. Маріуполя напали на ОСОБА_5, в якої ОСОБА_3 шляхом ривка з шиї відрито викрав золотий ланцюжок з кулоном вартістю 2185,65 грн., а ОСОБА_4 знаходився поряд з метою подолання можливого опору потерпілої.
Вони ж 10 вересня 2011 року приблизно о 16 год. навпроти магазину «Ельдорадо» по вул. Зелинського, 100-а в Жовтневому районі м. Маріуполя повторно напали на ОСОБА_6, в якої ОСОБА_3 шляхом ривка відкрито викрав золотий ланцюжок із кулоном вартістю 7000 грн., а ОСОБА_4 у цей час знаходився поряд з метою запобігання можливому опору з боку потерпілої.
Ці ж засуджені 13 вересня 2011 року приблизно о 16:30 год. поблизу будинку № 96 по вул. Зелинського в Жовтневому районі м. Маріуполя повторно напали на ОСОБА_7, у якої ОСОБА_3 шляхом ривка з шиї відкрито викрав золотий ланцюжок із кулоном вартістю 5000 грн., а ОСОБА_4 у цей час знаходився поряд з метою запобігання можливому опору з боку потерпілої.
Вони ж 21 вересня 2011 року приблизно о 16 год. поблизу будинку № 112 по пр. Леніна в Жовтневому районі м. Маріуполя напали на ОСОБА_8, яку ОСОБА_3 тримав за руки, застосовуючи таким чином насильство, яке не було небезпечним для життя і здоров'я, а ОСОБА_4 шляхом ривка з шиї відкрито викрав золотий ланцюжок із кулоном вартістю 6800 грн.
З місць злочину засуджені зникали, а викраденим розпоряджалися на власний розсуд.
Апеляційним судом вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 скасовано в частині призначення покарання й постановлено новий вирок, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок апеляційного суду змінити, пом'якшити призначене засудженому покарання, застосувавши статті 75, 76 КК України і встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки. При цьому не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що ОСОБА_3 був ініціатором злочинів, стверджуючи, що така роль належала іншому співучаснику - ОСОБА_4 Також, на думку захисника, апеляційний суд не врахував у повній мірі, що ОСОБА_3 є студентом Азовського морського інституту Одеської національної морської академії, раніше не судимий, частково відшкодував потерпілим матеріальну шкоду, тяжких наслідків від злочину не настало й потерпілі не наполягали на суворому покаранні для цього засудженого.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки судів щодо правильності встановлених фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Призначаючи засудженому покарання, апеляційний суд виходи із того, що ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння вчинив чотири епізоди грабежів, у скоєнні яких йому належала більш активна роль, не працював, отримані від злочинної діяльності доходи витрачав на розваги і спиртні напої.
Посилання захисника на те, що засуджений не працював у зв'язку з навчанням у вищому навчальному закладі, є безпідставними, оскільки згідно з довідкою, виданою Азовським морським інститутом Одеської національної морської академії, яка долучена до матеріалів справи в судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_3 є студентом заочної форми навчання, що не створювало перешкод для роботи й отримання законних джерел доходу (т. 2, а. с. 205, 206-зворот).
Доводи захисника про те, що потерпілі не наполягали на призначенні ОСОБА_3 суворого покарання, не ґрунтуються на матеріалах справи, з яких вбачається, що потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судових засіданнях участі не брали, а в поданих на адресу місцевого суду розписках про отримання грошей вказували лише про відсутність до засудженого претензій матеріального характеру (т. 2, а. с. 173-175). Потерпіла ОСОБА_7, взявши участь у розгляді справи судом першої інстанції, незважаючи на часткове відшкодування їй засудженим матеріальної шкоди, в судових дебатах підтримала думку прокурора, який просив призначити ОСОБА_3 покарання в виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з реальним його відбуттям (т. 2, а. с. 176-178).
Разом із тим, слушними є доводи захисника про безпідставність урахування апеляційним судом при призначенні покарання того, що ОСОБА_3 був ініціатором вчинення злочинів, оскільки органами досудового слідства вказана обставина йому не ставилася за провину, а докази щодо фактичних обставин справи на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України судом не досліджувалися. Тому касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а посилання на вказану обставину - виключенню з мотивувальної частини вироку.
Перевіряючи справу в повному обсязі, колегія суддів зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон, урахувавши повторність злочинів та вчинення їх за попередньою змовою групою осіб як обставини, що обтяжують покарання, оскільки ці обставини є кваліфікуючими ознаками злочинів, за які ОСОБА_3 засуджено, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 67 КК України не можуть бути повторно враховані при призначенні покарання. З огляду на зазначене, на підставі ст. 395 КПК України колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку вказівку на врахування цих обставин як таких, що обтяжують покарання.
Разом з тим, виключення з вироку вказаних обставин, на думку колегії суддів, не дає підстав для помякшення засудженому покарання, з урахуванням вказаних вище інших обставин, врахованих апеляційним судом при призначенні покарання, а також зухвалості грабежів, які ОСОБА_10 систематично скоював удень, через незначний проміжок часу, щодо жінок, які не могли чинити опору, і припинив злочинну діяльність лише у зв'язку з затриманням, що свідчить про обґрунтованість висновку суду щодо неможливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Наведені захисником обставини, що пом'якшують покарання, враховані апеляційним судом та знайшли належну оцінку, на підставі чого ОСОБА_3 призначено покарання в мінімальних межах, визначених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
Таким чином, призначене ОСОБА_3 апеляційним судом покарання за видом і терміном із реальним його відбуттям колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів, таким,що відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, та не знаходить підстав для його пом'якшення шляхом застосування статей 69, 75 КК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би давали підстави для скасування вироку апеляційного суду, у справі не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396, 398 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Донецької області від 04 квітня 2012 року щодо ОСОБА_3 за доводами касаційної скарги та на підставі ст. 395 КПК України змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на те, що ОСОБА_3 був ініціатором злочинів, а також вказівку на врахування вчинення злочинів повторно і за попередньою змовою групою осіб як на обставини, що обтяжують покарання.
В решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Судді:
______________ ________________ __________________
М.Ф. Пойда С.О. Орлова В.М. Кульбаба