Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого-суддіБританчука В.В.,
суддів Матієк Т.В., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Сингаївської А.О.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 1 ст. 309 КК України - на строк 2 роки;
- ч. 2 ст. 307 КК України - на строк 5 років із застосуванням ст. 77 КК України без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 вересня 2011 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок суду - без зміни.
Як установив суд, ОСОБА_5 приблизно в 20-х числах вересня 2010 року на околиці с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області умисно зірвав листя дикорослої коноплі, які подрібнив, виготовивши таким чином особливо небезпечну наркотичну речовину - канабіс, та переніс до місця свого проживання по АДРЕСА_1, де незаконно зберігав без мети збуту.
15 жовтня 2010 року працівниками міліції було виявлено та вилучено зазначений наркотичний засіб, вагою у висушеному стані 5,4436 г.
Крім того, 15 жовтня 2010 року приблизно о 20:00 ОСОБА_5 за місцем свого проживання незаконно безоплатно збув ОСОБА_6 частину вказаної наркотичної речовини, яку останній вжив шляхом куріння.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що судом безпідставно було звільнено останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів відповідають установленим судом фактичним обставинам справи та по суті не оспорюються у касаційній скарзі. За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого кваліфіковано вірно.
Твердження прокурора про необґрунтованість застосування до засудженого положень ст. 75 КК України є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому ОСОБА_5 покарання суд у повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, що відповідно до ст. 12 КК України є середньої тяжкості та тяжким, дані про особу засудженого, який є особою раніше не судимою, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, його молодий вік (а.с. 90), однак потребує лікування від наркоманії (а.с. 45), характеризується посередньо (а.с. 88).
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд обґрунтовано визнав повне визнання засудженим своєї вини та його щире каяття, а також наявність на утриманні неповнолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 109).
Приймаючи рішення про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання, суд також урахував невелику кількість вилученого у ОСОБА_5 наркотичного засобу та відсутність корисливого мотиву при збуті засудженим цього засобу ОСОБА_6 Твердження прокурора про те, що своїми діями ОСОБА_5 залучив до протиправної діяльності ОСОБА_6, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки за показаннями самого ОСОБА_6 він раніше також вживав наркотичні засоби (а.с. 12).
З урахуванням сукупності зазначених обставин, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд прийняв обґрунтоване рішення про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням та встановленням максимального іспитового строку, передбаченого ст. 75 КК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу за апеляцією прокурора, дійшов висновку про законність вироку суду першої інстанції, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 377 КПК України докладні мотиви прийнятого рішення.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачається.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
В.В. Британчук Т.В. Матієк Л.В. Шибко