Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого-суддіБританчука В.В.,
суддів Матієк Т.В., Марчук Н.О.,
за участю прокурора Гладкого О.Є.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 04 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 листопада 2011 року щодо нього.
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 11 грудня 2008 року за ч. 3 ст. 185, ст.ст. 71, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць, звільненого 29 квітня 2010 року умовно-достроково на 5 місяців 11 днів,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області 6 723,12 грн судових витрат.
В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.
Як установив суд, ОСОБА_5 в ніч на 23 серпня 2011 року таємно повторно шляхом проникнення до приміщення адміністративної будівлі державного підприємства «Охтирське лісове господарство» викрав майно підприємства на загальну суму 31 716,40 грн. При спробі переховати викрадене подалі в ліс ОСОБА_5 був помічений працівницею підприємства, покинув викрадене та втік з місця вчинення злочину, однак був затриманий співробітниками міліції.
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений порушує питання про зміну вироку в частині стягнення з нього судових витрат та пом'якшення призначеного йому покарання. Зазначає, що сума судових витрат безпідставно завищена. Крім того суд при призначенні йому покарання не врахував усіх обставин, що його пом'якшують, та призначив надто суворе покарання за його строком.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину по суті не оспорюються у касаційній скарзі. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судом.
Доводи ОСОБА_5 про його добровільну відмову від вчинення злочину, що є обставиною, яка пом'якшує покарання, не ґрунтуються на законі.
За змістом ст. 185 КК України крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам тощо).
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 переніс викрадені речі через паркан ДП «Охтирський лісгосп» до розташованого поруч лісового масиву та намагався його там заховати, під час чого його помітила працівниця підприємства. Таким чином, засуджений заволодів майном підприємства і встиг розпорядитися ним на власний розсуд, чим вчинив закінчений злочин. Отже, посилання ОСОБА_5 на неврахування судом при призначенні покарання його добровільної відмови від скоєння злочину є безпідставним.
Покарання ОСОБА_5 призначене із дотриманням вимог ст. 65 КК України.
Як убачається з матеріалів справи, суд при визначенні розміру покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженого, який неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, позитивно характеризується за місцем проживання, колишньої роботи та за місцем відбування покарання.
Обставинами справи, що пом'якшують покарання засудженому, є щире каяття, визнання ним своєї вини та повне відшкодування завданої шкоди.
Враховуючи сукупність зазначених обставин та дані про особу засудженого, зокрема й ті, на які є посилання у його касаційній скарзі, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті, за якою його засуджено. З такими висновками погоджується і колегія суддів, підстав для зменшення строку покарання або звільнення засудженого від його відбування з випробуванням не вбачається.
Так само необґрунтованим є і посилання засудженого на безпідставність стягнення з нього судових витрат за проведення експертиз.
Матеріалами справи встановлено, що зазначені засудженим у скарзі трасологічні та дактилоскопічні експертизи були проведені при провадженні по даній справі на виконання слідчим вимог ст. 22 КПК України. З постановами про призначення даних експертиз та з їх результатами ОСОБА_5 було ознайомлено відповідно до вимог процесуального закону. При цьому останній жодних клопотань чи заперечень з приводу проведення цих експертиз або їх результатів не подавав.
Відповідно до вимог ст. 93 КПК України судові витрати покладаються на засуджених. Слід також зазначити, що ОСОБА_5 у касаційній скарзі не навів переконливих мотивів своєї неспроможності сплатити ці судові витрати.
Доводи засудженого про те, що суд, прийнявши рішення про стягнення з нього судових витрат, погіршив його становище, оскільки в обвинувальному висновку ці витрати не вказано, є безпідставними. Судові витрати не відносяться до обсягу пред'явленого обвинувачення, тому суд положення ч. 3 ст. 299 КПК України дотримався.
Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судового рішення, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого не вбачається.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 листопада 2011 року щодо нього - без зміни.
В.В. Британчук Т.В. Матієк Н.О. Марчук