Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого-суддіБританчука В.В.,
суддів Матієк Т.В., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Сенюк В.О.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за:
- ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися організаційно - розпорядчою діяльністю строком на 2 роки;
- ч. 4 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися організаційно - розпорядчою діяльністю строком на 3 роки;
- ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн з позбавленням права займатися організаційно - розпорядчою діяльністю строком на 1 рік 6 місяців;
- ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися організаційно - розпорядчою діяльністю строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися організаційно - розпорядчою діяльністю строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ЗАТ «Бердянськбуд» 136 666,23 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2011 року апеляцію засудженого залишено без задоволення, а вирок суду - без зміни.
Як установив суд, ОСОБА_5, будучи головним бухгалтером структурного підрозділу СП-5 «Заводстрой» ЗАТ «Бердянськбуд», тобто посадовою особою, наділеною організаційно - розпорядчими повноваженнями, діючи у власних корисливих інтересах та в інтересах своєї онуки ОСОБА_6, дав вказівку бухгалтеру підприємства скласти платіжне доручення № 101 від 22 лютого 2007 року про перерахування Бердянському державному педагогічному університету оплати за навчання ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_5 було достовірно відомо, що ОСОБА_6 не працювала в СП-5 «Заводстрой». Після цього ОСОБА_5, зловживаючи своїм службовим становищем, підписав завідомо неправдиве платіжне доручення, внаслідок чого було перераховано з розрахункового рахунку даного підприємства на рахунок університету 1235 грн, а зазначена сума була необґрунтовано списана на витрати підприємства.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 19 вересня 2007 року повторно за аналогічних обставин, зловживаючи своїм службовим становищем, вніс до офіційного документу завідомо неправдиві відомості та видав завідомо неправдивий документ - платіжне доручення, згідно якого СП-5 «Заводстрой» перерахувало на розрахунковий рахунок Бердянського державного педагогічного університету 1235 грн в рахунок оплати за навчання ОСОБА_6
Крім того, у період з 01 січня 2004 року по 11 квітня 2008 року ОСОБА_5, працюючи на посаді головного бухгалтера СП-5 «Заводстрой» ЗАТ «Бердянськбуд», будучи посадовою особою, наділеною організаційно - розпорядчими повноваженнями, діючи в особистих корисливих інтересах, повторно, вніс до офіційних документів (платіжних доручень) завідомо неправдиві відомості та видав завідомо неправдиві документи, чим допустив розтрату грошових коштів підприємства. А саме: будучи головою садового товариства «Зоря», ОСОБА_5 за допомогою складених та виданих ним завідомо неправдивих документів перерахував з банківських рахунків СП-5 «Заводстрой» ЗАТ «Бердянськбуд» без відповідного рішення правління ЗАТ «Бердянськбуд» гроші у виді благочинної, фінансової та спонсорської допомоги в сумі 39 000 грн, за автопослуги - в сумі 500 грн, у рахунок погашення кредитної заборгованості - в сумі 94 696,23 грн, а всього на загальну суму 134 196,23 грн.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень із закриттям провадження по справі за відсутністю в його діях складу злочину. Зазначає, що висновки суду не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, суд не дав належної оцінки усім доказам по справі. Стверджує, що він діяв у межах наданих йому повноважень та на виконання рішень загальних зборів. Посилається на те, що судові рішення підлягають скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу частково та просив судові рішення змінити, звільнити ОСОБА_5 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України та вважати його засудженим за частинами 3, 4, ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 70 КК України до покарання, визначеного судом, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Засуджений у касаційній скарзі порушує питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судом.
Твердження ОСОБА_5 про відсутність прямого умислу на вчинення інкримінованих злочинів та неправильну кваліфікацію судом його дій є безпідставними.
Згідно Положення про структурні підрозділи, що входять до ЗАТ «Бердянськбуд», вони не є юридичними особами, а тому не мають права від свого імені брати кредити, заставляти чи продавати майно, яке перебуває на балансі підрозділу. Крім того, керівник СП-5 «Заводстрой» не має права без відповідної довіреності правління здійснювати фінансово-господарську діяльність, у тому числі укладати та підписувати угоди, а також надавати оплатну та безоплатну фінансову допомогу.
Зазначене Положення затверджене головою правління ЗАТ «Бердянськбуд» у відповідності до Статуту ЗАТ.
Як убачається з матеріалів справи, 22 лютого та 19 вересня 2007 року з розрахункового рахунку СП-5 «Заводстрой» ЗАТ «Бердянськбуд» на рахунок Бердянського державного педагогічного університету були перераховані кошти в оплату за навчання ОСОБА_6 При цьому жодних договорів про сплату за навчання між даним підприємством та ОСОБА_6 не укладалося, остання ніколи не перебувала у трудових відносинах з СП-5 «Заводстрой». Згідно висновку спеціаліста та пояснень у судовому засідання експерта зазначені кошти були списані на валові витрати підприємства всупереч вимогам нормативно - правових актів про необхідність узгодження даного питання із власником. При цьому експерт зазначив, що якщо ОСОБА_6 не є працівником даного підприємства, то гроші за її навчання слід вважати безоплатною фінансовою допомогою. Однак, відповідно до зазначеного Положення СП-5 «Заводстрой» є структурним підрозділом ЗАТ «Бердянськбуд», а отже не мало право відносити ці кошти на валові витрати і таким чином зменшувати оподатковуваний дохід підприємства.
Твердження ОСОБА_5 про технічну помилку в реквізитах платника є безпідставною, оскільки згідно показань свідка ОСОБА_7 засуджений особисто дав їй вказівку скласти дане платіжне доручення, вказав усі реквізити та пояснив, що плата за навчання буде проводитися з розрахункового рахунку СП-5 «Заводстрой», оскільки це питання узгоджено із керівництвом.
Посилання засудженого на те, що кошти на рахунок СТ «Заря» перераховувалися відповідно до рішення зборів акціонерів СП-5 «Заводстрой» також не ґрунтуються на законі. Згідно Положення про структурні підрозділи СП-5 «Заводстрой» не має права без відповідної довіреності правління ЗАТ «Бердянськбуд» здійснювати фінансово-господарську діяльність. Поясненнями свідка ОСОБА_8 установлено, що перерахування коштів у виді благочинної та спонсорської допомоги СТ «Заря» здійснено з порушенням вимог цього акту. Висновками та поясненнями у судовому засіданні експерта також встановлено, що перерахування коштів з рахунку СП-5 «Заводстрой» на рахунок СТ «Заря» в якості сплати за автопослуги, електроенергію, що не пов'язано із господарською діяльністю садового товариства, та погашення кредиторської заборгованості є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та є сумнівними фінансовими операціями.
Свідок ОСОБА_7 підтвердила, що платіжні доручення на перерахування коштів з рахунку СП-5 «Заводстрой» на рахунок СТ «Заря» складалися за вказівкою ОСОБА_5, який власноручно підписував їх та ставив печатку. Грошові кошти перераховувалися протягом 2006 -2007 років щомісячно на підставі листів голови СТ «Заря», яким був сам ОСОБА_5
Посилання скаржника на те, що в його діях відсутня така кваліфікуюча ознака, як завдання збитків у великому розмірі не ґрунтуються на матеріалах справи.
Суд під час судового слідства установив, що розтрата грошових коштів у виді надання матеріальної допомоги СТ «Заря» здійснювалася з одного джерела - розрахункового рахунку СП-5 «Заводстрой» та одним способом - шляхом перерахування грошових коштів на підставі складених і виданих ОСОБА_5 завідомо неправдивих документів. Тобто, суд установив, що зазначені дії є неодноразовими, тотожними, охоплювалися єдиним умислом і мали загальну мету.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів засудженого про відсутність прямого умислу та неправильну кваліфікацію судом його дій, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Доводи засудженого про безпідставність заявленого до нього цивільного позову були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими, про що в ухвалі наведено докладні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.
Разом із тим, при постановленні вироку суд допустив неправильне застосування кримінального закону.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема, три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, вчинений ОСОБА_5 у 2007 році. Цей злочин відповідно до ст. 12 КК України є невеликої тяжкості і за його вчинення передбачене покарання у виді обмеження волі. Таким чином, строк давності притягнення до відповідальності за цим законом сплинув у 2010 році.
Враховуючи невизнання ОСОБА_5 своєї винуватості у скоєнні даного злочину, місцевий суд повинен був звільнити засудженого від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
Разом із тим, місцевий суд не дотримався вимог цих законів, що є підставою для зміни судового рішення.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи за апеляцією засудженого не звернув уваги на неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вирок та ухвала суду в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК України слід змінити, звільнити засудженого від призначеного за цим законом покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України. У решті судові рішення слід залишити без зміни.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити, звільнити його від відбування покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Вважати його засудженим за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися організаційно - розпорядчою діяльністю строком на 2 роки; за ч. 4 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися організаційно - розпорядчою діяльністю строком на 3 роки; за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися організаційно - розпорядчою діяльністю строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 вважати засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися організаційно - розпорядчою діяльністю строком на 3 роки, зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
В.В. Британчук Т.В. Матієк Л.В. Шибко