Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого-суддіБританчука В.В.,
суддів Матієк Т.В., Марчук Н.О.,
за участю прокурора Підвербної Г.Я.,
представника скаржника ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2012 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2012 року.
З матеріалів справи убачається, що старший слідчий СВ ГУМВС України в Запорізькій області Хівренко Ю.П. при розслідуванні кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 185 КК України виніс постанову від 08 квітня 2011 року про примусовий привід до слідчого управління ОСОБА_6 для допиту його як свідка.
На зазначені дії слідчого ОСОБА_6 у порядку ст. 234 КПК України подав скаргу до суду.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2011 року скаргу ОСОБА_6 на дії слідчого Хівренка Ю.П. залишено без задоволення
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2012 року апеляцію ОСОБА_6 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з істотним порушенням судами вимог кримінально - процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представника скаржника, котрий підтримав скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 383 КПК України у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал).
Згідно з ч. 2 ст. 384 КПК України касаційні скарги на зазначені вище судові рішення мають право подавати засуджений, виправданий, обвинувачений, його законний представник і захисник; законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру; законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру; потерпілий, цивільний позивач та цивільний відповідач та їх представник; особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду; особи, котрі в судовому порядку оскаржили постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 подав до суду скаргу на постанову слідчого від 08 квітня 2011 року про примусовий привід до слідчого для допиту його як свідка.
Постановлені за результатами розгляду цієї скарги судові рішення, про перегляд яких порушує питання ОСОБА_6, не є предметом касаційного оскарження у розумінні ст. 383 КПК України, оскільки вони не перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Крім того, під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що ОСОБА_6, щодо якого постановою слідчого застосовано примусовий привід, є свідком у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 Таким чином, скаржник не є особою, яка за ч. 2 ст. 384 КПК України має право подавати касаційну скаргу.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_6
Враховуючи наведене, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2012 року - без зміни.
В.В. Британчук Т.В. Матієк Н.О. Марчук