Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Британчука В.В.,
суддів Матієк Т.В., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Волошиної Т.Г.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 24 квітня 2012 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7
Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 21 вересня 2011 року засуджено:
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, раніше судимого вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 жовтня 2009 року за ч. 1 ст. 190, ч. ч. 1, 2 ст. 358 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці;
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 300 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_6 і ОСОБА_7 визнано винними у тому, що вони 08 жовтня 2010 року близько 21:30 у стані алкогольного сп'яніння у кав'ярні "Тет-а-тет", розташованій на перехресті вулиць Гвардійської дивізії та 200 років Херсону в м. Херсоні, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинили хуліганські дії, пов'язані з опором гр. ОСОБА_9, який припиняв хуліганські дії ОСОБА_7 При цьому ОСОБА_6 наніс ОСОБА_9 декілька ударів пляшкою по голові, спричинивши йому фізичний біль, а ОСОБА_7 розбив холодильну вітрину вартістю 300 грн. Хуліганські дії ОСОБА_6 і ОСОБА_7 продовжувалися біля 10 хв. і були припинені працівниками міліції, які прибули на місце події.
За результатами розгляду справи в апеляційному порядку 24 квітня 2012 року апеляційний суд частково задовольнив апеляцію прокурора, залишив без задоволення апеляцію засудженого ОСОБА_7, скасував вирок місцевого суду щодо обох засуджених у частині кваліфікації їх дій та призначеного їм покарання і постановив свій вирок, яким визнав ОСОБА_6 і ОСОБА_7 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, призначивши за цим законом покарання: ОСОБА_6 - у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків визначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; ОСОБА_7 - у виді позбавлення волі на строк 2 роки. У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.
У касаційних скаргах:
прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та направлення справи на новий апеляційний розгляд з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону. Мотивує тим, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 2 ст. 378 КПК України вийшов за межі апеляції прокурора, котрий просив постановити вирок, яким дії засуджених кваліфікувати за ч. 3 ст. 296 КК України та призначити ОСОБА_7 за цим законом покарання із застосуванням ст. 75 КК України;
захисник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення скасувати, а справу закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Даючи свій аналіз наявним у справі доказам, зазначає, що стосовно потерпілого ОСОБА_9 засуджений ОСОБА_7 ніяких дій не вчинив, умислу на заподіяння йому тілесних ушкоджень не мав, тому в даному випадку відсутня кваліфікуюча ознака «вчинення злочину групою осіб». Вважає, що ОСОБА_9 сам неправомірно повівся щодо ОСОБА_7, безпідставно втрутившись у конфлікт між ним та ОСОБА_10, ініціатором якого була остання. Також стверджує, що майно у кав'ярні ОСОБА_7 пошкодив ненавмисно, неповаги до оточуючих не виявляв, а тому склад злочину, передбаченого ст. 296 КК України, в його діях відсутній і вони можуть містити лише ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Оскільки суд зазначені обставини до уваги не взяв, свої висновки щодо причетності ОСОБА_7 до вчинення хуліганських дій належним чином не мотивував, не вказав, чому він узяв до уваги одні докази й відкинув інші, вважає вирок щодо ОСОБА_7 таким, що суперечить вимогам ст. 323 КПК України, і є незаконним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу прокурора і заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, вважала вирок апеляційного суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги прокурора і захисника не підлягають задоволенню на таких підставах.
Висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні разом із ОСОБА_6 хуліганських дій за обставин, викладених у вироку, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.
Як убачається з показань засудженого ОСОБА_6, котрий визнав свою винуватість і щиро покаявся, працівниць кав'ярні свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, потерпілого ОСОБА_9, який у ніч події виконував функції охоронника, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 спільно вживали алкогольні напої. Згодом останній усупереч існуючим правилам приніс у кав'ярню пляшку горілки, придбану в іншому місці. Офіціант ОСОБА_10 забрала у них цю пляшку і віднесла на кухню, куди доступ сторонніх осіб заборонено, пояснивши перед тим засудженим, що поверне її, коли вони будуть залишати кав'ярню. Проте ОСОБА_7 прослідував за ОСОБА_10, голосно висловлювався на адресу її та інших співробітниць кав'ярні нецензурною лайкою, одну з них штовхнув рукою в обличчя, поводився агресивно і зухвало, на зауваження не реагував, узяв пляшку з горілкою і розбив її. ОСОБА_9, намагаючись припинити дії ОСОБА_7, силоміць вивів його з кухні в зал кав'ярні, проте останній продовжував чинити опір, при цьому розбив вітрину холодильника. У цей час до них підійшов ОСОБА_6 та почав наносити ОСОБА_9 удари пляшкою по голові. Таким чином було порушено нормальну роботу кав'ярні та спокій її відвідувачів. Хуліганські дії тривали протягом 10-15 хвилин і були припинені лише працівниками міліції ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які прибули на виклик. Останні підтвердили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у стані алкогольного сп'яніння, поводилися агресивно, нецензурно висловлювалися.
Показання засудженого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_9 і вищезазначених свідків є послідовними та незмінними, узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі, а тому не викликають сумніву в їх об'єктивності.
Дії ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які носили публічний характер, полягали в ігноруванні елементарних правил поведінки в громадських місцях, створили перешкоди нормальній роботі установи, призвели до порушення спокою громадян та пошкодження чужого майна, не припинялися, незважаючи на намагання інших осіб припинити їх, за ч. 3 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб та пов'язане з опором особі, яка припиняла хуліганські дії, судом кваліфіковано правильно.
Доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України, кваліфікуючої ознаки - вчинення цього злочину групою осіб є безпідставними.
Покарання, призначене засудженим апеляційним судом, згідно з вимогами ст. 65 КК України відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину, особі кожного з них та конкретним обставинам справи, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Стосовно доводів касаційної скарги прокурора про те, що, обираючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, апеляційний суд вийшов за межі апеляції прокурора, в якій порушувалося питання про звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, чим погіршив становище засудженого, то вони не ґрунтуються на вимогах закону. За змістом ст. 378 КПК України, скасовуючи вирок суду першої інстанції та ухвалюючи свій вирок у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин, а також призначення більш тяжкого покарання, апеляційний суд не пов'язаний доводами апеляції прокурора, потерпілого чи його представника про вид і міру такого покарання. Тобто, вирішуючи це питання, апеляційний суд має керуватися нормами кримінального закону, які регулюють призначення покарання та звільнення від його відбування. До того ж, в апеляції на вирок суду першої інстанції прокурор просив обрати ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, що є більш суворим, ніж визначене йому апеляційним судом.
Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни вироку апеляційного суду в даній справі, не виявлено.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 24 квітня 2012 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
В.В. Британчук Т.В. Матієк Л.В. Шибко