Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів: Орлової С.О., Швеця В.А.
за участю прокурора Волошиної Т.Г.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 13 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 грудня 2011 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування шкоди: матеріальної - 2867,70 грн., моральної - 50000 грн.
Вирішено питання про судові витрати й речові докази.
Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочину за таких обставин. 21 березня 2004 року в період із 03:00 по 04:10 год. на території бару «Рандеву», по вул. Першотравневій, 15-а в м. Новій Каховці Херсонської області між ним та ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних стосунків раптово виникла сварка, яка переросла в бійку. Під час неї ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, заздалегідь озброївшись ножем та діючи з метою вбивства ОСОБА_3, усвідомлюючи, що в результаті його дій невідворотно настане смерть потерпілого, і бажаючи такого наслідку, умисно позбавив ОСОБА_3 життя шляхом нанесення ударів ножем у життєво важливі органи - серце, живіт та обличчя.
Внаслідок дій засудженого згідно з висновком судово-медичної експертизи потерпілому було заподіяно кілька поверхневих шкірних поранень обличчя й живота та одне проникаюче поранення грудей з ушкодженням серця, від якого й настала смерть ОСОБА_3
У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення скасувати, а кримінальну справу закрити. При цьому, заперечуючи свою винуватість у вчиненні злочину, вказує, що фактично мала місце лише бійка між ним і потерпілим і чи використовувався в цій бійці ніж, йому невідомо, а причину смерті ОСОБА_3 належним чином не встановлено.
Як зазначає ОСОБА_1, під час досудового слідства він за порадою захисника обмовив себе, вказавши про нанесення потерпілому ударів ножем. А в ході розслідування справи були допущені численні порушення кримінально-процесуального закону: справу порушено за відсутності передбачених у ст. 94 КПК приводів; не проводився попередній огляд і впізнання трупа, внаслідок чого не встановлено особу потерпілого; до матеріалів справи не долучено предметів одягу ОСОБА_3 зі слідами крові; в основу обвинувачення покладено показання свідка ОСОБА_4, які той дав у результаті застосування недозволених методів слідства; судові рішення про обрання запобіжного заходу та про призначення йому стаціонарної судово-психіатричної експертизи приймалися без участі засудженого та захисника; експерт, який проводив судово-медичне дослідження трупа ОСОБА_3, не мав повноважень для проведення експертизи, оскільки був звільнений з роботи у зв'язку з виходом на пенсію. Судом порушено його право на захист і не виконано вказівок апеляційного суду про допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 367-369 КПК України доводи щодо однобічності або неповноти дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки апеляційного суду, який згідно зі ст. 366 КПК України має право на скасування вироку суду з зазначених підстав.
Як убачається з матеріалів справи доводи засудженого про недоведеність його винуватості у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 були перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у справі доказам. При цьому апеляційний суд дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи, викладені в поданих на вирок місцевого суду апеляціях засудженого та його захисника, на кожний із них дав вичерпну відповідь і прийняв обґрунтоване рішення.
Погоджуючись із рішенням місцевого суду, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджено його власними показаннями в судовому засіданні, в яких засуджений не заперечував фактів свого перебування в барі «Рандеву» в ніч на 21 березня 2004 року та бійки з ОСОБА_3 Засуджений заперечував застосування в бійці ножа, проте не міг пояснити походження ножових поранень у потерпілого та підтверджував, що дізнавшись про смерть ОСОБА_3, деякий час лікувався у м. Слов'янську під вигаданим прізвищем «ОСОБА_16» (т. 7, а. с. 252, 254).
Разом із тим, у своїх показаннях під час досудового слідства ОСОБА_1 підтверджував застосування ножа, вказуючи, що це знаряддя було в ОСОБА_3, який наніс ним удар засудженому по руці, а ОСОБА_1 перехопив ніж під час бійки. В подальшому потерпілий став його душити, а засуджений, захищаючись, наніс ОСОБА_3 один удар ножем у груди, після чого поїхав із місця події разом із ОСОБА_6 і за порадою останнього викинув ніж (т. 2, а. с. 85-88). Ці обставини ОСОБА_1 повідомив у явці з повинною та показав на місці під час відтворення обстановки і обставин події (т. 2, а. с. 74-75, 92-124).
Зазначені свідчення були ретельно перевірені судами й у частині бійки ОСОБА_1 з ОСОБА_3, яка закінчилася нанесенням потерпілому удару ножем, підтверджені сукупністю інших доказів, а в тій частині, що ніж першим застосував ОСОБА_3, а ОСОБА_1 захищався від його дій та наніс цим знаряддям лише один удар, обґрунтовано спростовані.
Згідно з висновком експерта від 29 листопада 2004 року № 519 у ОСОБА_1 не було виявлено ножових поранень, а лише укушену рану на тильній поверхні кисті лівої руки, у зв'язку з чим засуджений піддавався хірургічному втручанню (т. 1, а. с. 125-126).
Натомість відповідно до висновку експерта від 06 травня 2004 року № 102 при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3 було виявлено, крім проникаючого поранення грудей, яке стало причиною смерті, дев'ять поверхневих шкірних ран на обличчі, животі та на тильній стороні пальців обох рук. Рану на грудній клітині спричинено колюче-ріжучим знаряддям, яке має однобічно гострий клинок завширшки близько 25-28 мм, нечітко виражені ребра обуха та довжину клинка не менше 8-10 см. Інші рани на обличчі та животі також могли бути завдані цим знаряддям. Ушкодження на пальцях рук могли утворитися при спробах закритися від ударів, які наносилися (т. 1, а. с. 100-102).
Ці дані узгоджувалися з показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, які були очевидцями сварки і бійки в барі «Рандеву» між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і повідомили, що після цього потерпілого доставили у відділок міліції, а через деякий час відпустили й він повернувся до бару, де сварка продовжилась. У подальшому ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вийшли надвір, а хлопці з компанії засудженого не випускали свідків із приміщення, тримаючи ззовні двері бару. В цей час на вулиці ОСОБА_1 бив потерпілого, відтісняючи його за арку. Потім засуджений із товаришами втекли на автомобілі, а свідки, підбігши до ОСОБА_3, побачили в нього ножові поранення в області грудей, живота й обличчя.
Крім цього, на досудовому слідстві свідок ОСОБА_5, підтвердивши свої показання в ході відтворення обстановки і обставин події, зазначив, що під час першої бійки один із хлопців з компанії ОСОБА_1 передав йому складаний ніж, а під час другої бійки саме засуджений першим наніс удар, тоді як ОСОБА_3, навпаки, намагався оборонятися від його дій. Свідок ОСОБА_9 категорично заперечив наявність у потерпілого ножа (т. 1, а. с. 278-281, 286-288, 289-295, 296-300, т. 2, а. с. 42-45, 47-52).
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_10 підтвердили ці самі обставини сварки та двох бійок між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і зазначили, що вони разом із засудженим їхали в автомобілі з місця події. По дорозі ОСОБА_1 викинув ніж і розповідав про нанесення потерпілому ударів цим знаряддям (т. 1, а. с. 318-321, 329-331, т. 2, а. с. 45-66)
Крім цього, ОСОБА_4 вказав, що складаний ніж випав у когось під час першої бійки, його підібрав приятель ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_15 і перед другою бійкою передав засудженому. Вказане знаряддя свідок детально описав, намалювавши його на схемі, а під час відтворення обстановки і обставин події показав місце передачі ножа на території бару. Цей же свідок зазначив, що він протягом приблизно 15 років підтримував дружні стосунки з ОСОБА_1 і той постійно носив при собі ножі.
Свідок ОСОБА_6, очевидець другої бійки, бачив, що саме ОСОБА_1 завдав потерпілому удару ножем у груди. Механізм нанесення цього поранення та місце викидання ножа свідок показав під час відтворення обстановки і обставин події.
Доводи засудженого про те, що він обмовив себе в явці з повинною та в первинних показаннях за порадою захисника і внаслідок застосування недозволених методів слідства, були предметом перевірки судів і не знайшли свого підтвердження. У судовому засіданні ОСОБА_1, посилаючись на самообмову, переконливих пояснень про причини цього дати не зміг і заперечив застосування щодо нього фізичного насильства, вказавши лише про психологічний тиск з боку слідчого у вигляді погроз притягненням до відповідальності за ч. 2 ст. 115 КК (т. 7, а. с. 257, 258).
Проте з матеріалів справи вбачається, що до закінчення досудового слідства ОСОБА_1 з жодними скаргами на дії слідчого не звертався. Натомість, він написав явку з повинною, в якій власноруч зазначив про відсутність будь-якого фізичного та психологічного впливу, і дав показання 23 вересня 2004 року, тоді як захисник, який, за словами засудженого, порадив йому дати такі свідчення, був допущений до участі у справі вже пізніше - 27 вересня цього ж року. І в присутності вказаного захисника, запрошеного самим ОСОБА_1, останній підтвердив ці самі обставини, продемонструвавши їх на місці під час відтворення обстановки і обставин події (т. 2, а. с. 92-124). На досудовому слідстві та тривалий час у ході судового розгляду справи засуджений від послуг цього захисника не відмовлявся і про недобросовісне виконання ним своїх обов'язків нічого не вказував. А даючи початкові показання, ОСОБА_1 хоча й підтверджував застосування ножа, проте діяв із дотриманням власних інтересів, фактично визнаючи вину у вчиненні вбивства лише частково і намагаючись перекласти винуватість у цьому на потерпілого (т. 2, а. с. 74-75, 85-91).
Окрім наведеного, за заявою ОСОБА_1 про застосування до нього під час досудового слідства психологічного тиску та фальсифікацію матеріалів справи проведено перевірку прокуратурою Херсонської області, в результаті якої доводи засудженого не знайшли свого підтвердження, тому постановою від 07 грудня 2009 року в порушенні кримінальної справи щодо слідчого і прокурора було відмовлено за відсутністю події злочину (т. 7, а. с. 163-170).
Доводи засудженого в касаційній скарзі про те, що свідок ОСОБА_4 дав свої показання внаслідок застосування недозволених методів слідства, були перевірені судами та не знайшли об'єктивного підтвердження. Місцевий суд урахував зміну цим свідком у судових засіданнях при попередніх складах суду показань у частині застосування ножа (т. 3, а. с. 109-110, 521-523) й обґрунтовано зазначив, що на таку зміну суд відреагував окремою постановою, вважаючи змінені показання такими, що не узгоджуються із зібраними у справі доказами й, можливо, були надані з метою пом'якшення відповідальності ОСОБА_1, який є приятелем ОСОБА_4
У той же час у судовому засіданні 12 грудня 2006 року цей свідок зазначив, що хоча на момент допиту під час досудового слідства він дійсно утримувався в ІТТ, але це було пов'язано з крадіжкою, яка не стосується даної справи, слідчий на нього тиску не чинив, показання він давав вільно та самостійно зробив малюнок ножа, який бачив під час першої бійки (т. 3, а. с. 520-523). А в подальшому в поданих на адресу суду заявах свідок ОСОБА_4 підтвердив свої показання на досудовому слідстві (т. 5, а .с. 132, т. 6, а. с. 163).
До того ж, як установлено судами, первинні свідчення ОСОБА_4 повністю узгоджувалися з результатами експертних досліджень та показаннями інших свідків - ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_9 Жодних підстав для сумніву в добровільності й достовірності показань цих свідків з матеріалів справи не вбачається.
Посилання засудженого на невиконання вказівок апеляційного суду щодо допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не ґрунтуються на матеріалах справи, з яких вбачається, що судом вживалися всі передбачені законом заходи для забезпечення явки цих свідків, у тому числі шляхом примусових приводів. Від свідка ОСОБА_4, який на час розгляду справи перебував за межами Херсонської області, надійшла заява про розгляд справи без його участі. Виконання окремого доручення щодо встановлення місця перебування ОСОБА_5 позитивного результату не дало і процесуальні можливості для цього було вичерпано. З урахуванням наведеного, місцевим судом обґрунтовано визнано явку цих свідків неможливою з поважних причин та відповідно до вимог ст. 306 КПК оголошено їх показання, дані на досудовому слідстві (т. 6, а. с. 44-46, 82-84, 135-136, 163, 165, 201-202, 232-233, 263-267, 273, т. 7, а. с. 86, 87, 94, 96, 102-103, 114-116, 130, 143-144, 243, 245, 249).
Доводи засудженого про те, що кримінальну справу було порушено за відсутності передбачених у ст. 94 КПК приводів, є безпідставними, оскільки з відповідних постанов вбачається, що приводами для порушення справ за фактом умисного вбивства ОСОБА_3 та щодо ОСОБА_1 стало безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину (т. 1, а. с. 1-2).
Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що попередній огляд та впізнання трупа ОСОБА_3 не проводилися, у картці викликів швидкої медичної допомоги останній був записаний як невідомий і до матеріалів справи не долучено предметів його одягу зі слідами крові, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки особу потерпілого було достеменно встановлено як ОСОБА_3 і ніхто з учасників судового розгляду цієї обставини під сумнів не ставив.
Органом досудового слідства вилучено й визнано речовими доказами дублянку та майку, в які потерпілий був одягнений під час убивства (т. 1, а. с. 39-43). Згідно з даними, що містяться у протоколі огляду та у висновках експертиз, покладених в основу судових рішень, на дублянці виявлено кров людини, яка могла походити від ОСОБА_3, а на майці - плями бурого кольору й пошкодження від дії колюче-ріжучого предмета за типом клинка ножа шириною слідоутворюючої частини приблизно 25 мм (т. 1, а. с. 155-159, 171-173). У судовому засіданні було оглянуто ці речові докази, в результаті чого встановлено, що індивідуальні ознаки останніх та відображені на них сліди злочину повністю співпали із зафіксованими у протоколах і висновках (т. 7, а. с. 269-271).
Спростовано судами й доводи ОСОБА_1 про відсутність у експерта ОСОБА_11, який проводив судово-медичне дослідження трупа потерпілого, повноважень на проведення експертизи у зв'язку зі звільненням з роботи, а клопотання засудженого про вжиття додаткових заходів для перевірки таких повноважень місцевим судом відхилено. Приймаючи відповідне рішення, суд виходив із того, що експерт ОСОБА_11 був звільнений з роботи у 2005-му році, експертизи проводив у 2004-му, а відповідні його висновки завірені печаткою експертної установи, у зв'язку з чим жодних сумнівів у своїй легітимності не викликають (т. 7, а. с. 169-170, 261-262). З огляду на зазначене суди правильно визнали ці висновки допустимими джерелами доказів і обґрунтували свої рішення даними, які в них містяться, з чим колегія суддів погоджується.
Прийняття судами під час досудового слідства рішень про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді взяття під варту та про направлення його на стаціонарну психолого-психіатричну експертизу за відсутності засудженого і його захисника не є істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу по суті й постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення.
Доводи засудженого про порушення його права на захист у зв'язку з усуненням від участі у справі як захисника його брата ОСОБА_12 не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону.
Як убачається з матеріалів справи, постановою слідчого від 17 серпня 2009 року щодо ОСОБА_12 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК, за фактом учинення в залі судових засідань під час розгляду цієї справи хуліганських дій, поєднаних з опором представникові влади, які супроводжувалися пошкодженням меблів і технічних засобів фіксації процесу. Зазначена обставина згідно з п. 4 ч. 1 ст. 61 КПК унеможливлювала подальшу участь ОСОБА_12 у справі як захисника, що і стало підставою для усунення його від такої участі постановою суду від 13 жовтня 2009 року (т. 7, а. с. 56, 112-113).
Разом із тим, враховуючи, що протягом усього часу судового розгляду справи інтереси ОСОБА_1 захищала професійний адвокат - ОСОБА_13, право засудженого на захист жодним чином порушено не було.
Дії ОСОБА_1, які виразилися в умисному вбивстві, правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК.
Вирішення питання про призначення засудженому покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК. При цьому судами враховано: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК є особливо тяжким і посягає на життя людини, що є найвищою соціальною цінністю; особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, до затримання не працював і за місцем проживання характеризувався позитивно. Як обставину, що обтяжує покарання, враховано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а обставин, які пом'якшують покарання, не встановлено.
Покарання, призначене ОСОБА_1, колегія суддів вважає необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість прийнятих у справі рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 13 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
______________ ________________ __________________
М.Ф. Пойда С.О. Орлова В.А. Швець