Ухвала
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Єлфімова О.В.,
суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
захисника ОСОБА_5,
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року.
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, та покладенням на нього певних обов'язків;
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина ОСОБА_9,
такого, що в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, та покладенням на нього певних обов'язків;
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
громадянина України,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, та покладенням на нього певних обов'язків.
Вироком Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року вирок місцевого суду в частині визначення іспитового строку скасовано.
Постановлено свій вирок, яким призначено покарання:
· ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі. На
підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки;
ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі. На
підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки;
· ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі. На
підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
В решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 визнані винними у тому, що вони, за попередньою домовленістю між собою, 8 лютого 2011 року, приблизно о 22 год. 15 хвилин, біля будинку АДРЕСА_1, діючи спільно та узгоджено, згідно розподілених між ними ролей, відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, заволоділи майном потерпілого ОСОБА_10 на загальну суму 9769,45 гривень.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку із істотним порушенням кримінально -процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених, внаслідок м'якості, в зв'язку з чим просить направити кримінальну справу на новий апеляційний розгляд. На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 378 КК України, скасування вироку суду першої інстанції і постановлення вироку апеляційним судом у випадку необхідності застосування більш суворого покарання, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цих підстав. В апеляції прокурора ставилось питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, а не про постановлення нового вироку. Постановивши свій вирок , апеляційний суд значно погіршив становище засуджених. Одночасно посилається на те, що судом допущено однобічність та неповноту судового слідства, оскільки належним чином не з'ясовано чи мала місце втрата потерпілим свідомості, що має істотне значення для кваліфікації дій засуджених.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, думку захисника ОСОБА_5 та засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які заперечували проти скарги та просили вирок апеляційного суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 349 КПК України апеляція подається через суд, який постановив вирок. Зміст апеляційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК України. Повідомлення про надходження апеляційної скарги на вирок суду здійснюється судом, який постановив оскаржуване рішення, з додержанням вимог ст. 351 КПК України.
Згідно ст. 355 КК України, до початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, проте внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого за межами строків на апеляційне оскарження не допускається.
Вказаних вимог закону апеляційним судом дотримано не було.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 24 листопада 2011 року до місцевого суду надійшла апеляційна скарга прокурора, в якій фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засуджених за ч.2 ст. 186 КК України не оспорювалися, ставилося питання про скасування вироку суду та постановлення нового вироку. Проте, з яких саме підстав, передбачених ст. 372 КПК України, підлягав скасуванню вирок суду прокурор у цій апеляції не зазначив (а.с. 156-159,т. 2) .
Враховуючи невизначеність мотивів апеляції, 26 січня 2012 року постановою апеляційного суду м. Києва кримінальну справу відносно засуджених повернуто місцевому суду для виконання вимог 350 КПК України і 31 січня 2012 року постановою Подільського районного суду м. Києва апеляційну скаргу прокурора залишено без руху та надано строк для усунення недоліків ( а.с. 176-178, 180-181, т. 2).
7 лютого 2012 року на адресу місцевого суду надійшла апеляційна скарга прокурора в якій, як вбачається з її змісту, прокурор, не погоджуючись із призначеним засудженим покаранням, яке, на думку прокурора, не відповідає тяжкості злочину та особам засуджених, внаслідок м'якості, ставилося питання про постановлення нового вироку.
16 березня 2012 року справа надійшла до Апеляційного суду м. Києва для розгляду по суті.
Проте, лише 14 травня 2012 року до Апеляційного суду м. Києва надійшли зміни до апеляції прокурора, в яких прокурор, крім іншого, ставив питання про направлення справи на новий судовий розгляд в зв'язку із однобічністю та неповнотою судового слідства, що, на думку прокурора, мало істотне значення для правильної кваліфікації дій засуджених.
Незважаючи на заперечення захисника ОСОБА_11 проти апеляції через порушення прокурором вимог ст.. 355 КПК України ( а.с. 201-204, т. 2 ) апеляційний суд прийняв апеляцію з змінами до розгляду і 22 травня 2012 року вирок місцевого суду в частині визначення іспитового строку засудженим ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 скасував. При цьому не звернув уваги на заперечення захисника проти апеляції через порушення прокурором вимог ст.355 КПК України щодо незаконності внесення до апеляції змін, які тягнули погіршення становища засудженого, за межами строків на апеляційне оскарження вироку.
Оскільки зміни до апеляції прокурором дійсно були внесені за межами строку на апеляційне оскарження вироку, а також строку, наданого йому судом першої інстанції для виправлення апеляції, що не отримало відповідної правової оцінки з боку апеляційного суду незважаючи на передбачену ч. 2 ст. 355 КПК України категоричну заборону внесення змін до апеляції, які тягнуть погіршення становища засудженого, постановлення апеляційним судом свого вироку за такою апеляцією прокурора з змінами до неї без належного обгрунтування відповідності дій прокурора вимогам вказаного закону, а також без спростування заперечень захисника проти таких дій суду у вироку, колегія суддів вважає істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, у зв'язку з чим вирок апеляційного суду відповідно до п. 1 ч.І ст. 398 КПК України підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий апеляційний розгляд.
На думку колегії суддів, та як свідчать матеріали справи, прокурором, у порушення вимог ст. 355 КПК України, до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції були подані зміни до апеляції, які погіршували становище засуджених, оскільки обрана прокурором процесуальна позиція, викладена у змінах до апеляції, не відповідала судовому слідству та пред'явленому засудженим обвинуваченню, від якого останні не захищалися. Вказане підтверджується й положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 6 листопада 2009 року, відповідно до якої суди мають звертати увагу на те, що до небезпечного для життя чи здоров'я насильства, відноситься зокрема, й насильство, що призвело до втрати свідомості. Враховуючи викладене, зміна фактичних обставин справи могла вплинути й на кваліфікацію дій засуджених, що в даному випадку є неприпустимим. Вказана позиція прокурора випливає й зі змісту касаційної скарги, в якій прокурором вказується, що з'ясування вказаних обставин мало істотне значення для кваліфікацій дій засуджених.
Таким чином, апеляційний суд неправомірно прийняв до уваги зміни до апеляції прокурора при прийнятті рішення у справі, оскільки вони подані за межами строків на апеляційне оскарження та тягнуть за собою погіршення становища засуджених.
Крім того, ч. 1 ст. 378http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_433339/ed_2012_01_18/KD0007.html?pravo=1" \l "433339" \o "Кримінально-процесуальний кодекс України" \t "_blank КПК України передбачено виключний перелік випадків, у яких апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та постановляє свій вирок.
Відповідно до вимог ч.2 ст.378 КПК України скасування вироку суду першої інстанції і постановлення вироку апеляційним судом у випадках, передбачених частиною першої цієї статті, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цих підстав.
Таким чином, за змістом цієї статті апеляційний суд не може постановити свій вирок тоді, коли в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції з підстав, передбачених ч.1ст. 378 КПК України, але висловлено прохання повернути справу на додаткове розслідування чи на новий судовий розгляд. Якщо в зазначеному випадку позиція прокурора, потерпілого чи його представника є суперечливою і не узгоджується з вимогами ст.ст.374 ч.1 п.п.2,3, ч.2, 378 ч.1 КПК України, головуючий за наявності до того підстав вправі своєю постановою визнати, що апеляція не відповідає вимогам ст.350 КПК України та залишити її з дотриманням ст.352 цього Кодексу без руху, а в подальшому і без розгляду.
По справі була подана апеляція прокурора, в якій ставилося питання про скасування вироку суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду, питання про постановлення вироку судом апеляційної інстанції в апеляції не порушувалося.
Суд апеляційної інстанції, постановляючи свій вирок за вказаною апеляцією прокурора, зазначених вимог не врахував і постановив свій вирок за відсутності відповідної вимоги в апеляції.
Постановлення вироку судом апеляційної інстанції з порушенням вимог ст.378 КПК України є відповідно до ст.370 КПК України істотним порушенням вимог закону і таким, яке порушило право засуджених на захист, що є підставою для скасування судового рішення згідно з вимогами ст.398 ч.1 КПК України.
За таких обставин, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді апеляційний суд має перевірити дотримання вимог ст. ст. 350 та 355 КПК України, в межах апеляції визначитися із правильністю застосування кримінального закону до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та постановити своє рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
Єлфімов О.В. Сахно Р.І. Шибко Л.В.