Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Єлфімова О.В.
суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Сингаївської А. О.,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 6 березня 2012 року.
Вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 січня 2012 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
не судимого,
засуджено за:
· ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання сержант міліції;
· ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання сержант міліції.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов'язків.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 6 березня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він у другій половині серпня 2009 року у м. Житомирі будучи працівником правоохоронного органу - інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Житомира та автомобільно-технічної інспекції м. Житомира при УМВС України в Житомирській області, вчинив зловживання владою та службове підроблення.
Так, умисно зловживаючи владою в особистих інтересах з метою
створення уявного благополуччя в роботі по виявленню фактів порушення
вимог Правил дорожнього руху України та штучного нарощування показників
своєї роботи, склав завідомо неправдивий офіційний документ - протокол про
адміністративне правопорушення (серія АМ № 012872) від 25 серпня 2009 року
щодо ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 121 КУпАП, внісши до нього завідомо неправдиві
відомості про те, що о 3 год. 10 хв. 25 серпня 2009 року ОСОБА_7 керував
автомобілем марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Щорса в м. Житомирі без
переднього державного номерного знаку і що останній від підпису у протоколі
відмовився, хоча фактично зазначений протокол щодо ОСОБА_7 складався у
його відсутності та без його відому, вказане правопорушення ОСОБА_7 взагалі
не вчиняв, а обставини вчинення правопорушення, викладені у протоколі, є
надуманими. В подальшому за результатами розгляду вказаного протоколу, на підставі постанови в справі про адміністративне правопорушення від 25 серпня 2009 року, ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн., чим спричинено йому істотної шкоди. Вказаними діями ОСОБА_5 заподіяв істотної шкоди ОСОБА_7, незаконно притягнувши його до адміністративної відповідальності, а також державним інтересам, що проявилось у підриві авторитету та престижу органів внутрішніх справ.
У касаційних скаргах засудженого та захисника, як убачається з їх змісту, порушено питання про скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_5 у зв'язку із істотним порушенням кримінально - процесуального закону, а саме ст. 299, 334 КПК України. Крім того, посилаються на те, що досудове та судове слідство було проведено упереджено, однобічно, неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, також посилаються на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370 - 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.
Як видно із змісту касаційних скарг засудженого та захисника, вони фактично посилаються на неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, просять доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тобто скасувати судові рішення через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочинів, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку.
Об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляцій засудженого та захисника, аналогічних викладеним у касаційній скарзі, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості. Тому підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів у колегії суддів немає.
Злочинні дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 364; ч. 1 ст. 366 КК України.
Що ж стосується доводів касаційних скарг засудженого та захисника про порушення вимог ст. 299, 334 КПК України, то колегія суддів уважає їх безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким на оспорюються, з'ясувавши думки учасників процесу, які проти цього не заперечували. Суд з'ясував, чи правильно розуміє підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм відповідні наслідки. При цьому суд допитав ОСОБА_5 щодо пред'явленого йому обвинувачення, надавши можливість прокурору і захисту задавати питання в ході його допиту та з'ясувати всі обставини справи. (т. 2, а.с. 141-142). Таке рішення суду прийняте у відповідності з вимогами ст. 299 КПК України. Суд, допитавши ОСОБА_5, який повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, дав їм належну оцінку, прийшовши до висновку про його винуватість у вчиненні злочинів в межах пред'явленого обвинувачення за ч. 3 ст. 364; ч. 1 ст. 366 КК України.
Мотивувальна частина вироку суду першої інстанції містить формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, наведені докази, на яких ґрунтується висновок суду, мотивовано призначення покарання засудженому. Мотивувальна частина вироку відповідає вимогам ст. 334 КПК України.
За таких обставин, доводи засудженого та захисника щодо порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 299, 334 КПК України є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи та вимогах закону.
Покарання, призначене ОСОБА_5 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.
Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу засудженого дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції, на кожний з них дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни.
Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально- процесуального закону, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг і скасування судових рішень щодо засудженого не знаходить.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,
Вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 13 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 6 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого, захисника - без задоволення.
Судді :
Єлфімов О.В. Сахно Р.І. Шибко Л.В.