Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Міщенка С.М.,
суддів Крещенка А.М., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.,
захисника ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2011 року.
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2010 року
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за:
- ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 4 роки позбавлення волі зі сплатою штрафу в сумі 10 тисяч гривень з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки та з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання старший лейтенант міліції;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за:
- ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі зі сплатою штрафу в сумі 10 тисяч гривень;
- ч. 1 ст. 296 КК України на 3 роки обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців зі сплатою штрафу в сумі 10 тисяч гриве
Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України судові рішення щодо яких не оскаржуються.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2011 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2010 року змінено:
- пом'якшено покарання ОСОБА_9 за ч 1. ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах пов'язані з оперативно - розшуковою діяльністю строком на три роки та з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання старший лейтенант міліції. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього певних обов'язків;
- уточнено вирок стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про застосування щодо них додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах пов'язані з оперативно - розшуковою діяльністю;
- виключено з резолютивної частини вироку вказівку суду про призначення засудженим додаткового покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 грн.
В решті вирок залишено без зміни.
ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він 19 лютого 2010 року, біля 22 год. 30 хв. знаходячись навпроти торгового дому «Максі», що по вул. Майдан Незалежності, 1-А у м. Полтаві, грубо порушуючи громадський порядок, вчинив хуліганські дії, що супроводжувалися особливою зухвалістю стосовно потерпілого ОСОБА_10 Ображаючи честь та гідність ОСОБА_10 , висловлюючись нецензурною лайкою, безпричинно , проявляючи особливе зухвальство наніс останньому два удари кулаком в обличчя.
ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 працюючи оперуповноваженими сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Полтавського міського управління ГУ МВС України в Полтавській області, будучи службовими особами, знаходячись поруч із ОСОБА_6, замість припинення незаконних дій останнього, незважаючи на те, що ОСОБА_10 ніяких незаконних дій не вчиняв та прохав залишити його, оскільки поспішав принести ліки додому, перевищуючи свої службові повноваження, застосовували до потерпілого ОСОБА_10 психічне та фізичне насильство, що виявилося у нанесенні потерпілому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 чисельних ударів ногами по голові, тулубу, кінцівках чим спричинили останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Для приховування злочинних дій по вчиненню перевищення своїх службових повноважень як працівників міліції ОСОБА_9, ОСОБА_8 ОСОБА_7 по прибуттю наряду ПМУ передали ОСОБА_10 слідчо- оперативній групі, повідомивши, що він є підозрюваним у вчиненні бійки та незаконному застосуванні вогнепальної зброї, а самі з місця скоєння злочину зникли.
ОСОБА_6 у співучасті із службовими особами - працівниками ВКР ПМУ ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, застосовуючи як ним самим, так і останніми стосовно потерпілого ОСОБА_10 насильство, у групі осіб, вчинив пособництво у перевищенні ними своїх службових повноважень,
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 ставиться питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття кримінальної у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину. При цьому засуджений посилається на порушення вимог ст. 275 КПК України, оскільки судом першої інстанції безпідставно та без належного обґрунтування було перекваліфіковано його дії з ч.2 ст. 27, ст. 365 КК України на ч.5 ст. 27, ст..365 КК України . Одночасно зазначає про порушення судом вимог ст. 334 КПК України, оскільки у мотивувальній частині вироку не зазначено мотив вчинення ним злочину. Крім того, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зазначає, що його вина у вчиненні злочину не доведена, досудове та судове слідство у справі проведено упереджено, неповно та однобічно, що призвело до постановлення незаконного вироку.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 посилається на однобічність, неповноту дізнання, досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо перевищення ним своїх службових повноважень. Просить закрити щодо нього кримінальну справу на підставі п. 2 ст. 213 КПК України в зв'язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав задоволення касаційні скарги, захисника ОСОБА_5, на підтримання касаційної скарги ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370 - 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.
Як видно із змісту касаційних скарг засуджених, вони фактично посилаються на неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, просять доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тобто змінити судові рішення через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засуджених у вчиненні злочину за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку.
Так, судом правильно зроблений висновок на підставі показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_10, висновків відповідних експертиз та інших доказів по справі про те, що ОСОБА_6 із хуліганських спонукань, проявляючи особливе зухвальство, наніс потерпілому ОСОБА_10 удари кулаками в обличчя, заподіявши цим легкі тілесні ушкодження, а також те, що він усвідомлюючи, що ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, як працівники міліції стали без достатніх підстав затримувати потерпілого, висловлювати наміри арештувати його та застосовували до потерпілого фізичне насильство, сприяв цьому у групі з ними. Так як ОСОБА_6 не був службовою особою, яка за підстав вказаних у законі, має право вчиняти дії по затриманню особи, то будучи об'єднаним єдиною метою у групі зі службовими особами, які наділені відповідними владними повноваженнями, він діяв як їх пособник у перевищенні наданих їм службових повноважень, та його дії судом правильно кваліфіковані за ч.1 ст.296 КК України та ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України. Правильно зроблений висновок й про те, що ОСОБА_7, вчиняючи дії по затриманню ОСОБА_10, у якого помітив шприці, діяв як працівник міліції, перевищив надані йому повноваження, оскільки не припинив злочинних дій ОСОБА_6 та, застосувавши разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до потерпілого протиправне насильство, заподіяв останньому тілесні ушкодження.
Об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляцій засуджених та захисників, аналогічних викладеним у касаційній скарзі, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості. Тому підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів у колегії суддів немає.
Посилання засудженого ОСОБА_6 на те, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку має бути викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину та наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду.
Зі змісту вироку вбачається, що суд, відповідно до вимог названої норми закону, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, мотиви його вчинення, зазначив дії і роль засуджених, тому доводи касаційної скарги в цій частині є неспроможними.
Покарання, призначене засудженим є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.
Апеляційний суд, розглядаючи апеляційні скарги засуджених та захисників, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій, на кожний з них дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок в частині доведеності винності засуджених без зміни.
Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2011 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.
Міщенко С.М. Крещенко А.М. Шибко Л.В.