Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів: Орлової С.О., Квасневської Н.Д.,
за участю прокурора Сенюк В.О.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2011 року.
Цією постановою попереднього розгляду справи
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
такого, що не має судимості,
звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України у зв'язку з добровільним зверненням до лікувального закладу і проходженням курсу лікування від наркоманії.
В апеляційному порядку вказана постанова районного суду не переглядалася.
Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 08 вересня 2011 року близько 15:30, перебуваючи на невстановленій органом досудового слідства вулиці в м. Ірпінь Київської області придбав у невстановленої досудовим слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований.
Після чого, сховавши наркотичний засіб в своєму одязі повернувся до м. Києва за місцем свого проживання - АДРЕСА_1, тим самим вчинив незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу.
09 вересня 2011 року ОСОБА_1, перебуваючи на території загальної середньоосвітньої школи № 124 по пр. Оболонському, був затриманий працівниками ВБНОН Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де в присутності понятих в нього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, що в перерахунку на суху речовину становить 0,020 г.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постанови районного суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що мотивувальна частина постанови суду в порушення вимог статей 64, 248 КПК України не містить даних щодо події злочину та винності саме цієї особи у скоєнні злочину. Також у вступній частині відсутні повні відомості про особу ОСОБА_1, зокрема щодо наявності судимостей. Крім того, суд всупереч вимогам ст. 93 КПК України поклав на ОСОБА_1 судові витрати, які покладаються на засуджених осіб, а не на звільнених від кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 64 КПК України, роз'яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», суд, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності під час попереднього розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла справа до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК.
Статтею 248 КПК України передбачено, що постанова суду першої інстанції про закриття справи має бути мотивованою.
Згідно з ч. 4 ст. 309 КК України звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті, особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії.
Натомість суд, виносячи постанову про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, вказаних вимог закону не дотримався, передбачених законом підстав та умов для прийняття такого рішення не перевірив, а в мотивувальній частині постанови зазначив лише дату надходження справи до суду, заявлене клопотання обвинуваченого про звільнення від відповідальності та рішення про його задоволення.
Приймаючи таке рішення, суд керувався тим, що ОСОБА_1 в добровільному порядку пройшов курс лікування у зв'язку із вживанням наркотичних речовин з 20 по 28 вересня 2011 року.
На обґрунтування своїх висновків суд послався на дані довідки ТОВ «Центр адиктологічної медицини» від 28 вересня 2011 року про проходження ОСОБА_1 відповідного лікування. Згідно з даною довідкою ОСОБА_1 було встановлено діагноз: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів» (а. с. 88).
Проте згідно з довідкою Київської міської клінічної наркологічної лікарні «Соціотерапія», яка також міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 на обліку в лікаря нарколога не перебуває (а. с. 63). Будь-які інші дані про те, що він страждав на наркоманію й дійсно потребував лікування від цього захворювання, в матеріалах справи відсутні.
Як убачається з матеріалів справи, зокрема, з протоколу судового засіданні, вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, суд, всупереч роз'ясненням, наведеним у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» від 26 квітня 2002 року № 4, не перевірив, чи дійсно ОСОБА_1 страждав на наркоманію і потребував лікування від неї, чи дійсно він звернувся до лікувального закладу і розпочав лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставив за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитися у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
За таких обставин рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України не може вважатися обґрунтованим.
Крім цього, у вступній частині постанови суд не зазначив відомості щодо наявності або відсутності судимостей у ОСОБА_1
Звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, суд поклав на нього витрати за проведення експертизи, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 93 КПК України, згідно з якими судові витрати покладаються на засуджених.
У зв'язку із наведеним постанова районного суду щодо ОСОБА_1 постановлена з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону й на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду слід усунути зазначені порушення та з урахуванням доводів касаційної скарги прокурора прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 394-396, 398 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу першого заступника прокурора м. Києва задовольнити.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
_______________ ___________________ ________________
М.Ф. Пойда С.О. Орлова Н.Д. Квасневська