іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Дембовського С.Г., Швеця В.А.,
за участю прокурора Міщенко Т.М.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 27 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2012 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна;
- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 років.
ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
У ніч із 22 на 23листопада 2007 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, який засуджений вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 15 червня 2009 року, шляхом зриву замка таємно проникли в сарай господарства ОСОБА_3 у с.Новоселиця Кролевецького району, звідки викрали майно на загальну суму 4410 грн.
У ніч із 22 на 23 квітня 2008 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 із метою крадіжки проникли до приміщення свинарника свинотоварної ферми №3 ТОВ «Тулиголово» в с. Тулиголово Кролевецького району, звідки таємно повторно викрали свиню, вагою 135 кг, вартістю 1620 грн.
У ніч із 17 на 18 червня 2008 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, зламавши замок проникли в гараж в с. Тулиголове Кролевецького району, звідки таємно викрали автомобіль ЗАЗ-968, державний номер НОМЕР_1, який належав ОСОБА_4, спричинивши потерпілому шкоду на суму 1596 грн 49 коп.
У ніч із 22 на 23 червня 2008 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 шляхом зривання навісного замка проникли в сарай господарства ОСОБА_5, яке знаходиться в с. Литвиновичі Кролевецького району, звідки таємно повторно викрали мотоцикл «Днепр-11», державний номер НОМЕР_2, та інше майно на загальна суму 1767 грн 40 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2012 року вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що його винуватість у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не доведена, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує на те, що ОСОБА_2 обмовив його у вчиненні злочинів з неприязних стосунків, що не було враховано судом при постановлені обвинувального вироку. Посилається на однобічність та неповноту судового розгляду справи. Доводить, що при призначенні йому покарання суд повинен був застосувати ст.69 КК України. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до вимог ст.395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у крадіжці майна та незаконному заволодінні транспортними засобами, повторно за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у приміщення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Посилання засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що крадіжки майна та незаконного заволодіння транспортними засобами він не вчиняв, а ОСОБА_2, який засуджений вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 15 червня 2009 року за ч.2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України, з неприязних стосунків обмовив його у вчиненні цих злочинів, спростовані дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями ОСОБА_2, даними ним на досудовому слідстві, не довіряти яким у колегії суддів підстав немає, даними явок з повинною останнього, протоколів відтворення обстановки та обставин події.
Так, ОСОБА_2 у тому числі у присутності захисника на досудовому слідстві послідовно та незмінно зазначав про те, що всі епізоди злочинної діяльності він вчиняв за попередньою змовою з ОСОБА_1, при цьому демонстрував механізм вчинення злочинів при проведенні обстановки та обставин події, деталізуючи роль кожного у вчиненні злочинів.
Показання ОСОБА_2, узгоджуються з даними протоколів обшуку в господарстві ОСОБА_1 під час проведення якого було виявлено і вилучено майно, якими заволоділи засуджені при вчиненні злочинів, та з іншими доказами по справі, дослідженими у встановленому законом порядку.
Твердження про невинуватість у вчиненні злочинів ОСОБА_1 висловлював у судах першої і апеляційної інстанцій, які їх ретельно перевірили та обґрунтовано визнали такими, що не відповідають матеріалам справи.
Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не навів ніяких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.
Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, по справі не встановлено.
При призначенні ОСОБА_1 покарання ч.2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України суд урахував тяжкість вчинених злочинів, те, що засуджений раніше не судимий, за місцем проживання характеризувався позитивно, проживав разом з матір'ю, яка страждає на тяжке хронічне захворювання.
Обтяжуючих покарання обставин судом встановлено не було.
За таких обставин, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_1 статей 69, 75 КК України і призначили йому покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Ті обставини та дані про особу засудженого, на які ОСОБА_1 посилається у касаційній скарзі, були враховані судом при призначенні йому покарання в мінімальній межі санкцій ч.2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України, за якими ОСОБА_1 засуджено.
Те, що ОСОБА_1 має неповнолітню дитину, не є підставою для пом'якшення призначеного засудженому покарання із застосуванням статті 69 КК України.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України колегія суддів
ухвалила:
вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 27 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
М.Й. ВільгушинськийС.Г. ДембовськийВ.А. Швець