іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Дембовського С.Г., Швеця В.А.,
за участю прокурора Міщенко Т.М.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 лютого 2012 року, якою змінено вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 10 березня 2011 року щодо ОСОБА_1,
встановила:
зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого,
- ч.2 ст.15 і ч.1 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 29 липня 2010 року близько 04 год 40 хв, в с.Верхнє Висоцьке Турівського району Львівської області, силоміць затягнув за волосся ОСОБА_2 до господарського приміщення, яке належить ОСОБА_3, де застосовуючи фізичне насильство та спричинивши тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя та здоров'я, намагався зґвалтувати потерпілу, проте не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2 чинила йому активний опір, якого ОСОБА_1 не зміг подолати.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 лютого 2012 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено та пом'якшено призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор доводить, що висновок апеляційного суду про можливість призначення покарання ОСОБА_1 нижче від найнижчої межі санкції, передбаченої ч.2 ст.15 і ч.1 ст.152 КК України, є необґрунтованим. Доводить, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав як пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття. Просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.15 і ч.1 ст.152 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, не встановлено.
Відповідно до вимог ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням даних про особу винного, суд може призначити засудженому основне покарання нижче від найнижчої межі санкції статті кримінального закону, за якою його засуджено.
Покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст.69 КК України судом апеляційної інстанції призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, пом'якшуючих покарання обставин.
Так, при призначенні покарання місцевий суд урахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, та пом'якшуючі покарання обставини, якими суд визнав: щире каяття, з'явлення із зізнанням і ті обставини, що ОСОБА_1 попросив вибачення у потерпілої, а також те, що він виявляє ознаки розумової відсталості в ступені легкої дебільності. Обтяжуючих покарання обставин встановлено не було.
З протоколу судового засідання убачається, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому злочині у зв'язку з чим суд правильно визнав це як пом'якшуючу покарання обставину.
Пом'якшуючи призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК України, суд апеляційної інстанції вказав на недостатнє урахування місцевим судом вищевказаних пом'якшуючих покарання обставин та правильно додатково визнав як такі, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину ті обставини, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має незадовільний стан здоров'я, а потерпіла ОСОБА_2 та її законний представник ОСОБА_4 після постановлення вироку висловлювали прохання про пом'якшення призначеного засудженому покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
Також з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебував, за місцем проживання характеризувався виключно позитивно, як соціальний працівник на громадських засадах доглядав тяжкохвору ОСОБА_5.
Суд апеляційної інстанції, дотримуючись принципів об'єктивності та неупередженості розгляду справи, а також того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, правильно пом'якшив призначене ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.15 і ч.1 ст.152 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі.
Інших обґрунтованих доводів, які б давали підстави для визнання призначеного ОСОБА_1 апеляційним судом покарання таким, що не відповідає даним про його особу та тяжкості вчинених злочинів внаслідок м'якості, не встановлено.
Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, і підстав вважати його м'яким немає.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України колегія суддів
ухвалила:
ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції,- без задоволення.
М.Й. ВільгушинськийС.Г. ДембовськийВ.А. Швець