Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів: Орлової С.О., Кульбаби В.М.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2012 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого:
· 01 квітня 1996 року за ч. 3 ст. 140; ч. 4 ст. 81; ст. 86-1 КК України 1960 року на 4 роки позбавлення волі, звільненого 30 жовтня 1999 року по відбуттю строку покарання;
· 07 листопада 2000 року за ст.. 196-1; ч. 2 ст. 141; ч. 3 ст. 142; ч. 1 ст. 222; ч. 3 ст. 223; ч. 3 ст. 193; з застосуванням ст. 42 КК України 1960 року, на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
· 15 січня 2003 року за ч. 3 ст. 185 КК України 2001 року, з застосуванням ч. 3 ст. 42 КК України 1960 року, на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, звільненого 23 вересня 2009 року умовно-достроково на 3 місяці 8 днів,
засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вирішено питання про судові витрати й речові докази.
Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, маючи непогашені судимості за корисливі злочини, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив корисливий злочин за наступних обставин. 14 червня 2010 року приблизно об 11 год. засуджений, будучи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, з метою покататися незаконно заволодів транспортним засобом «Ніссан Сані», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, вартістю згідно з висновком автотоварознавчої експертизи 34353 грн. 57 коп. Цей автомобіль ОСОБА_1 угнав з місця паркування, розташованого по пр. 50-річчя СРСР, 20 у м. Харкові, і став здійснювати на ньому рух, а покатавшись, залишив на перетині проспектів Дзюби та Ілліча в м. Харкові, де транспортний засіб і було виявлено того ж дня.
Під час руху на вказаному автомобілі ОСОБА_1, не маючи навиків керування транспортними засобами, пошкодив його, що зумовило необхідність ремонтно-відновлювальних робіт вартістю 12593 грн. 15 коп.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу повернути на нове розслідування, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неповноту й однобічність досудового та судового слідства. При цьому посилається на те, що суди не перевірили його версію про причетність до вчинення злочину іншої особи, незважаючи на те, що в момент виявлення транспортного засобу та надходження у зв'язку з цим дзвінка до чергової частини райвідділу міліції він перебував на своєму робочому місці, розташованому на значній відстані від місця виявлення автомобіля. На думку засудженого, висновки судів фактично ґрунтуються лише на його первинних показаннях на досудовому слідстві, даних унаслідок застосування фізичного та психологічного тиску.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 367-369 КПК України доводи щодо однобічності або неповноти дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки апеляційного суду, який згідно зі ст. 366 КПК України має право на скасування вироку суду з зазначених підстав.
Доводи засудженого про його непричетність до угону транспортного засобу і вчинення цього злочину іншою особою були перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх такими, що не відповідають матеріалам справи. При цьому апеляційний суд дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій засудженого та його захисника, на кожний із них дав вичерпну відповідь і прийняв обґрунтоване рішення.
Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням місцевого суду й зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджено власними показаннями ОСОБА_1, даними під час досудового слідства і підтвердженими в ході відтворення обстановки і обставин події, в яких він докладно розповідав, як у стані алкогольного сп'яніння заволодів автомобілем «Ніссан Сані», щоб покататися, відчинивши двері та завівши двигун ключем від навісного замка китайського виробництва, показав маршрут свого руху й повідомив, що встиг утекти від переслідування й повернутися на роботу до того, як володільці виявили зникнення автомобіля (а. с. 34-36, 108-113, 171-174).
Ці показання узгоджувалися зі свідченнями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 про те, що автомобіль 12, 13 червня і 14 червня станом на 09:00 год. знаходився на стоянці і зник у день чергування ОСОБА_1, який перебував на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння. Як звернули увагу ОСОБА_5 і ОСОБА_8, після їх звернення з питанням про місце знаходження транспортного засобу засуджений одразу став заперечувати свою причетність до цього й кинувся тікати. Пояснити суду причини такої поведінки ОСОБА_1 не зміг (т. 1, а. с. 118-119, 210-212, 238-239, 267-268, 328-331, 371-372, т. 2, а. с. 36-38, 56-57).
Свідок ОСОБА_9, яка була очевидцем переслідування автомобіля «Ніссан Сані», на досудовому слідстві повідомляла, що з його водійських дверей вискочив високий хлопець худорлявої статури в одязі білого кольору, який став тікати й дуже швидко зник із поля зору У судовому засіданні свідок хоча і вказала, що цей хлопець був середнього зросту, проте зазначила, що підсудний, на її думку, вищий. Тобто охарактеризувала зріст ОСОБА_1 як вищий середнього, чим фактично підтвердила наявність у засудженого ознаки зовнішності, за якою запам'ятала вказану нею особу на момент допиту під час досудового слідства, коли після подій минуло менше часу (т. 1, а. с. 158-160, 269).
Повідомлений ОСОБА_1 маршрут руху співпадав із даними, які містяться в інформації з каналів зв'язку «Лайф» - роздруківці з'єднань з прив'язкою до адрес базових станцій з мобільного телефону абонентського номера НОМЕР_2, який належав засудженому і був залишений ним у салоні автомобіля. Така інформація була отримана органом досудового слідства 14 січня 2011 року, тобто значно пізніше, ніж допитувався ОСОБА_1
Крім цього, за 14 червня 2010 року було зафіксовано вхідні й вихідні дзвінки з одним і тим самим абонентом як уранці після прибуття ОСОБА_1 на автостоянку, так і після угону транспортного засобу, чим спростовано версію засудженого про викрадення в нього мобільного телефону цього дня з робочого місця й підтверджено, що протягом усього зазначеного часу телефон знаходився в розпорядження однієї й тієї ж особи, тобто ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 301-302).
Показання засудженого в частині способу і знаряддя відчинення дверей автомобіля й увімкнення двигуна об'єктивно підтверджені даними, одержаними в ході відтворення обстановки і обставин події, про можливість вчинити такі дії за допомогою ключа від навісного замка китайського виробництва (т. 1, а. с. 346-358).
За заявами ОСОБА_1 в судовому засіданні про застосування щодо нього недозволених методів слідства було проведено перевірку прокуратурою Комінтернівського району м. Харкова, в результаті якої повідомлені засудженим обставини не знайшли свого підтвердження і в порушенні кримінальної справи щодо оперуповноважених СКР Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області і старшого ДІМ цього райвідділу за ознаками злочинів, передбачених статтями 364, 365, 371, 373 КК України, відмовлено (т. 1, а. с. 286).
Доводи засудженого про відсутність у нього навиків керування транспортними засобами є безпідставними. Оскільки зібраними у справі доказами встановлено незаконне заволодіння ОСОБА_1 автомобілем «Ніссан Сані» і керування ним цим транспортним засобом, що узгоджувалося з первинними показаннями засудженого, який вказував, що має такі навики, незважаючи на відсутність права керування транспортними засобами. У той же час, відсутність у ОСОБА_1 водійського досвіду стала причиною виїзду на бордюр і пошкодження автомобіля.
Дії ОСОБА_1, які виразилися в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК.
Разом із тим, вказавши в мотивувальній частині вироку про вчинення ОСОБА_1 корисливого злочину, суд припустився помилки, оскільки згідно із встановленими судом фактичними обставинами справи засуджений заволодів транспортним засобом виключно щоб покататися і корисливої мети при цьому не переслідував. На підставі ст. 395 КПК України вказівка на дану обставину підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.
Вирішення питання про призначення засудженому основного покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК. При цьому судами враховано: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК є тяжким; особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується формально позитивно.
Як обставину, що обтяжує покарання, враховано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а обставин, які його пом'якшують, не встановлено.
Призначене ОСОБА_1 основне покарання в виді позбавлення волі колегія суддів вважає необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.
Згідно з диспозицією ч. 2 ст. 289 КК України цей злочин може бути вчинений із будь-якою метою, а санкцією додаткове покарання в виді конфіскації майна не передбачене як обов'язкове.
Системний аналіз цих норм кримінального закону дає підстави для висновку, що за ч. 2 ст. 289 КК України конфіскація майна може застосовуватися лише в разі вчинення злочину з корисливою метою.
Призначивши ОСОБА_1, засудженому за вчинення злочину без корисливої мети, додаткове покарання даного виду, місцевий суд неправильно застосував кримінальний закон, а апеляційний суд цих порушень до уваги не взяв.
На підставі ст. 395, п. п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України призначення ОСОБА_1 покарання в виді конфіскації майна підлягає виключенню з вироку.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були би підставою для скасування прийнятих у справі рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396, 398 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
На підставі ст.. 395 КПК України вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши з них вказівку на вчинення засудженим корисливого злочину та призначення ОСОБА_1 додаткового покарання в виді конфіскації майна.
В решті судові рішення залишити без зміни.
Судді:
______________ ________________ __________________
М.Ф. Пойда С.О. Орлова В.М. Кульбаба