Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Литвинова О.М.
суддів Тельнікової І.Г., Кульбаби В.М.,
за участю прокурора Деруна А.І.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 2 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2012 року щодо ОСОБА_2
Вироком Володарського районного суду Донецької області від 14 листопада 2011 року
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше судимого вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 31 січня 2005 року за ч. 3 ст. 187, ст. 304 КК України на 7 років позбавлення волі; постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 10 січня 2010 року звільненого умовно - достроково 28 січня 2010 року з невідбутим строком 1 рік 8 місяці 6 днів,
засуджено за ч. 3 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 31 січня 2005 року та остаточно визначено покарання 2 роки позбавлення волі.
Вироком Апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2012 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 31 січня 2005 року та остаточно визначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 30 березня 2011 року, 31 березня 2011 року та 1 квітня 2011 року, проникаючи до млина, розташованого по вул. Дзержинського в с. Новокрасновка Володарського району Донецької області повторно, таємно викрав майно ТОВ «Нова Нива», чим завдав цьому товариству шкоду на суму відповідно 442,50 грн., 282 грн. та 1117 грн.
У касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого ставить питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Вважає висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що висновок психіатричної експертизи є поверхневим і не вказує на те, що на момент вчинення злочину його підзахисний є осудним. Вважає, що при допиті ОСОБА_2 неусвідомлено, зважаючи на неврологічне захворювання, яке прогресувало на момент його допитів, обмовив себе не розуміючи значення своїх дій. Повідомляє, що суд не перевірив інших доказів у справі та не дав їм оцінку і засудив ОСОБА_2 при наявності фактів про причетність до даного злочину ОСОБА_3 щодо якого питання про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи на досудовому слідстві не вирішене.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Свої висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку. Суд дав належну оцінку зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, з проникненням у інше приміщення. Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України.
Доводи захисника про відсутність даних про осудність його підзахисного позбавлені підстав.
Згідно висновків амбулаторної судово-психіатричної експертизи №1002 від 14 вересня 2011 року (а. с. 145 - 149) засуджений є інвалідом 3 групи по неврологічному захворюванню, будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав і не страждає. Як на час вчинення інкримінованого йому злочину, так і на момент проведення експертизи ОСОБА_2 за своїм психічним станом міг і може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру за своїм психічним станом не потребує.
Посилання захисника на не вирішення питання про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3, який на його думку причетний до вчинення даного злочину, позбавлені підстав, оскільки постановою слідчого СВ Володарського РВ ГУ МВС України в Донецькій області від 16 травня 2011 року в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185, ст. 198 КК України відмовлено.
Перевіривши всі обставини справи, доводи апеляції прокурора, врахувавши дані про особу засудженого, який вчинив злочин не відбувши покарання за попереднім вироком, наявність інвалідності, пом'якшуючі обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства і призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. Правильно визначено ОСОБА_2 і остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.
Призначене судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 покарання, на думку колегії суддів, є законним, справедливим і сприятиме перевихованню засудженого та попередженню нових злочинів.
Таким чином, колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого судового рішення, як про це зазначає захисник засудженого у своїй касаційній скарзі, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді :
М.О. Литвинов І.Г. Тельнікова В.М. Кульбаба