Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Британчука В.В.,
суддів Широян Т.А., Марчук Н.О.,
за участю прокурора Гошовської Ю.М.,
скаржника ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2012 року справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду від 14 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року.
14 листопада 2011 року Печерський районний суд м. Києва розглянув скаргу засудженого ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) Генеральної прокуратури України, до якої він звертався із скаргою від 19 липня 2006 року, про вчинення злочину злочину суддею Верховного суду України ОСОБА_2
Постановою судді Печерського районного суду від 14 листопада 2011 року скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) прокуратури залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року апеляція ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без зміни.
У касаційних скаргах та доповненнях до них засуджений ОСОБА_1 просить постановлені за його скаргою судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, зазначаючи, що судові рішення є необґрунтованими, а Генеральна прокуратура України, за наявністю на те достатніх підстав, належним чином не відреагувала на його скаргу та не притягнула відповідальних осіб до кримінальної відповідальності, чим вчинила протиправні дії (бездіяльність) які порушують його права.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1.є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню, самого скаржника на підтримку поданої ним касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 положення статті 97 КПК України в системному зв'язку з положеннями частини 2 ст. 55 Конституції України, частини 3 статті 110, частини 5 статті 234, частини 2 статті 236 КПК України, частини 2 статті 2, пункту 2 частини 3 статті 17 КАС України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні вирішувати у кримінальному судочинстві.
Аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочин, подані відповідно до ст. 95 КПК України, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та прийняти одне з передбачених даною статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.
Таким чином, предметом оскарження в порядку кримінального судочинства є дії або бездіяльність прокурора щодо заяв або повідомлень про злочини, поданих відповідно до вимог ст. 95 КПК України.
Фактично ОСОБА_1 оскаржує те, що Генеральна прокуратура України проігнорувала його звернення від 18 березня 2011 року та не прийняла відповідне процесуальне рішення в порядку ст. 97 КПК України.
Втім, як убачається із матеріалів справи, скарга ОСОБА_1 на бездіяльність до Генеральної прокуратури України подана ним повторно, по якій вже було прийняте у відповідності до вимог ст.ст. 94-97 КПК України рішення, про що він був належним чином повідомлений.
Листом від 14 листопада 2011 року № 06/1-12199-02 Генеральною прокуратурою України ОСОБА_1 був повідомлений про припинення переписки через те, що прокуратура розглянула всі його звернення по суті та вжила всіх необхідних заходів для перевірки та викриттю злочинів.
Наведене свідчить, що Генеральною прокуратурою України виконувались відповідні дії щодо ретельної перевірки заяв ОСОБА_1, і вважати, що мала місце бездіяльність Генеральної прокуратури України, підстав нема.
Суд першої інстанції з додержанням порядку, встановленого процесуальним законом із дослідженням всіх матеріалів перевірки, розглянув скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України та дійшов обґрунтованого висновку про залишення скарги без задоволення, який належним чином вмотивований.
Доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яка залишила апеляцію без задоволення.
Колегією суддів не встановлено й істотних порушень кримінально-процесуального закону судом апеляційної інстанції при розгляді справи в апеляційному порядку, які б впливали на законність ухвали апеляційного суду, винесеної в даній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень не знаходить.
Керуючись статями 394-396 КПК України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду від 14 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року - без зміни.
Судді:
Т.А. Широян В.В. Британчук Н.О. Марчук