Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Кравченка С.І. і Дембовського С.Г.,
за участю прокурора Гошовської Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2012 року щодо нього.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2011 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз Ленінським районним судом м. Миколаєва від 11.05.2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.
На підставі ст. 71 КК України зазначено про самостійне виконання вироків.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 24 червня 2011 року близько 21 години, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на перехресті вулиць Садової та Чигрина в м. Миколаєві у невстановленої особи незаконно придбав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою 0, 045 г., який в той же день у нього було виявлено та вилучено працівниками міліції.
За апеляцією прокурора вирок місцевого суду в частині рішення про самостійне виконання вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.05.2011 року скасовано Апеляційним судом Миколаївської області та постановлено свій вирок від 26 квітня 2012 року. Цим вироком ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК України призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 визначено остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та штрафу в розмірі 850 грн. із самостійним виконанням покарань.
У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що апеляційний суд прийшов до помилкового рішення про скасування вироку суду першої інстанції та призначив йому суворе покарання. Також зазначає про те, що він добровільно пройшов курс лікування з приводу синдрому залежності від опіоїдів та канабіоїдів, а тому справа щодо нього підлягає закриттю на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а він має бути звільненим від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка просила відмовити в задоволенні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у незаконному придбанні й зберіганні без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу підтверджується доказами, дослідженими судом у порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, і в касаційній скарзі не заперечується.
Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України.
Що стосується доводів засудженого про те, що апеляційний суд безпідставно призначив йому покарання у виді позбавлення волі, то вони не заслуговують на увагу.
Як убачається з матеріалів справи, вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.05.2011 року ОСОБА_5 було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Новий злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, він учинив 24 червня 2011 року. Тобто, в період іспитового строку за попереднім вироком.
Відповідно до вимог ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України та роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року, у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково, і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Отже, покарання засудженому призначено судом 2-ї інстанції відповідно до вимог закону, і воно за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Не заслуговують на увагу доводи засудженого про закриття справи щодо нього на підставі ч. 4 ст. 309 КК України та звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.
Як убачається з протоколу судового засідання, засуджений надав суду довідку обласного наркологічного диспансера м. Миколаєва про те, що він добровільно пройшов курс лікування з приводу залежності від алкоголю та зловживання опіоїдами та канабіоїдами. Ця обставина була врахована судом при призначенні покарання. Клопотання про закриття справи на підставі ч. 4 ст. 309 КК України та звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України від засудженого подано не було.
Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, засуджений клопотань не подавав та просив залишити вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Разом із тим, апеляційний суд при постановленні вироку в резолютивній частині допустився помилки, вказавши, що вирок Заводського районного суду м. Миколаєва суду від 12 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_5 у частині рішення про самостійне виконання вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.05.2011 року скасовано, а тому, колегія суддів вважає необхідним виправити, її зазначивши про скасування рішення в частині про самостійне виконання вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.05.2011 року.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394-396 КПК України колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
У порядку ст. 395 КПК України вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5 змінити, уточнивши, що цим вироком скасовано вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2011 року в частині вирішення питання про самостійне виконання вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.05.2011 року.
У решті вирок щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
Судді:
В.В. Наставний С.І. Кравченко С.Г. Дембовський