Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.
суддів: Орлової С.О., Кульбаби В.М.
за участю прокурора Волошиної Т.Г.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2012 року щодо ОСОБА_1
Вироком Карлівського районного суду Полтавської області від 18 січня 2012 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що
не має судимості в силу ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням на нього згідно зі ст. 76 цього Кодексу обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Цивільний позов прокурора Карлівського району в інтересах ЦРЛ задоволено повністю і стягнено з ОСОБА_1 на користь Карлівської ЦРЛ 3843,28 грн. відшкодування витрат на лікування потерпілого.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково і стягнено з ОСОБА_1 на його користь відшкодування шкоди: 62721,82 грн. - матеріальної, 7 000 грн. - моральної. В решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
27 травня 2011 року приблизно о 16:40 год. ОСОБА_1, у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 21070», державний номер НОМЕР_2, і рухаючись по другорядній дорозі, при виїзді на головну дорогу Карлівка - Білухівка, всупереч вимогам пунктів 16.11, 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху, не надав переваги в русі автомобілю «CHEVROLET AVEO SF 69Y», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, котрий рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «CHEVROLET AVEO SF 69Y» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження в виді хребетно-спінальної травми, які згідно з висновком судово-медичної експертизи є тяжкими за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.
Апеляційним судом вирок місцевого суду скасовано в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду скасувати в частині призначення покарання та пом'якшити йому покарання шляхом застосування ст. 75 КК України. При цьому посилається на те, що апеляційним судом не в повній мірі враховано: зв'язку спричинених потерпілому тяжких тілесних ушкоджень із захворюванням, яким той хворів до ДТП; відшкодування заподіяної потерпілому шкоди; отримання самим ОСОБА_1 унаслідок ДТП тілесних ушкоджень і його захворювання на туберкульоз; наявність у засудженого на утриманні неповнолітньої доньки, те, що він є єдиним годувальником у сім'ї та позитивно характеризується за місцем проживання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки судів щодо правильності встановлення фактичних обставин справи і кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи засудженого в касаційній скарзі про те, що спричинені ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження пов'язані з наявністю в нього хвороби Бехтерева, не ґрунтуються на матеріалах справи. Згідно з висновком судово-медичної експертизи, дані якого покладено в основу вироку, ці ушкодження перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з ДТП (а. с. 135). У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 підтвердив, що на момент розгляду справи лікувався лише за наслідками ДТП і це не було пов'язано із наявною у нього хворобою Бехтерева (а. с. 196).
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства, апеляційний суд виходив із того, що засуджений вчинив тяжкий злочин, грубо порушивши правила дорожнього руху у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до тяжких наслідків для здоров'я потерпілого. Враховано дані про особу засудженого, його позитивну характеристику з місця проживання, незадовільний стан здоров'я, наявність неповнолітньої дитини, а також. обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття і часткове відшкодування заподіяної шкоди, на підставі чого засудженому призначено покарання в мінімальних межах, визначених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Виходячи з наведеного, покарання, призначене ОСОБА_1 апеляційним судом, колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів та підстав для його пом'якшення шляхом застосування ст. 75 КК України не знаходить.
При цьому колегія суддів враховує пояснення у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 про те, що, ОСОБА_1, виплативши йому після ДТП 2876 грн. на лікування, подальші відшкодування припинив і вартість пошкодженого автомобіля не сплатив (а. с. 196).
До того ж, унаслідок ДТП, окрім заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, було спричинено легкі тілесні ушкодження в виді кількох ран обличчя дитині - ОСОБА_3, 2005 року народження (а. с. 81-82). Дана обставина не є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 286 КК України, проте в сукупності з іншими обставинами, які впливають на таку кваліфікацію, підвищує ступінь тяжкості скоєного за характером наслідків, що настали.
Не дає підстав для застосування ст. 75 КК України і спричинення внаслідок ДТП тілесних ушкоджень самому ОСОБА_1, оскільки зібраними у справі доказами встановлено винуватість у виникненні цієї пригоди лише засудженого.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість вироку апеляційного суду, не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396, 398 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2012 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.
Судді:
______________ ________________ __________________
М.Ф. Пойда С.О. Орлова В.М. Кульбаба