Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Кравченка С.І., Наставного В.В.,
за участю прокурора Гладкого О.Є.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні 30 серпня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 16 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 06 вересня 2011 року щодо нього.
Вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 16 травня 2011 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, який не має судимості,
засуджено за ст. 190 ч.4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
ОСОБА_1 в червні 2005 року, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 є власником великої компанії та успішним бізнесменом, з метою заволодіння чужим майном, використовуючи свій статус директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», увійшов в довіру до ОСОБА_2 та переконав останнього в необхідності і вигідності позики йому до 01.08.2007 року грошових коштів в сумі 300 000 доларів США для їх вкладення в фінансово-господарську діяльність ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», повідомивши останньому неправдиву інформацію про намір виконати своє зобов'язання щодо отриманої позики та її повернення у встановлений строк, не маючи достатніх доходів та реальних намірів по їх поверненню.
ОСОБА_2 добросовісно погодився виконати прохання ОСОБА_1, про що між ними 15 червня 2005 року було укладено договір позики на вказану суму. Грошові кошти передавались частинами за усними заявами ОСОБА_1 в безготівковій формі з рахунків англійської компанії OWMS.LTD, власником якої був ОСОБА_2 на вказаний ОСОБА_1 рахунок, по мірі надходження яких останній знімав їх з рахунку, не здійснюючи при цьому вкладень у фінансово-господарську діяльність ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», використав їх на власний розсуд, а 01.08.2007 року грошові кошти не повернув. В період з 30 червня 2005 року по 17 листопада 2006 року ОСОБА_2 перерахував з рахунків власної компанії на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 250 500 доларів США. Після цього ОСОБА_2, враховуючи, що ОСОБА_1 ухилявся від проведення взаємних звірок по даним розрахункам, засумнівався в намірах останнього повернути йому кошти, в зв'язку з чим припинив грошові перерахування.
В результаті таких дій ОСОБА_1 шляхом обману і зловживанням довірою заволодів чужим майном, чим завдав OWMS.LTD матеріальну шкоду в особливо великих розмірах на загальну суму 250 500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 1 265 375 грн.
Крім того, ОСОБА_1, знаючи, що ОСОБА_2 здійснює будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1, повторно, з метою заволодіння шляхом обману чужим майном в особливо великих розмірах, зловживаючи довірою ОСОБА_2, обманув останнього, та переконав його, що він, як директор ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», має можливість поставити на вигідних умовах кліматичне обладнання «DAIKIN» та «SWEGON» для установки у вказаний будинок.
ОСОБА_2, будучи впевненим в добросовісності намірів ОСОБА_1 погодився на його пропозицію, передавши останньому технічне завдання по підбору обладнання для установки системи вентиляції, кондиціонування та повітряного опалення вищевказаного будинку.
ОСОБА_1, вибравши сприятливий момент, зловживаючи довірою, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 шляхом обману останнього, повідомивши йому неправдиву інформацію про можливість придбання необхідного кліматичного обладнання для вказаного будинку по заниженій вартості та термінову необхідність для цього готівки в сумі 100 000 доларів США для їх передачі постачальнику обладнання, 18 липня 2005 року близько 14 години в квартирі АДРЕСА_2 заволодів грошовими коштами в сумі 100 000 доларів США, які йому передав ОСОБА_2 для вказаних цілей. ОСОБА_1 з метою приховати свої злочинні наміри, видав ОСОБА_2 гарантійне зобов'язання, в якому вказав строк поставки обладнання протягом 3-4 місяців. Після цього ОСОБА_1 обладнання не поставив, а отриманими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, завдавши ОСОБА_2 матеріальної шкоди в особливо великих розмірах на суму 100 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 505 500 грн., що більш ніж в 600 разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян на момент скоєння злочину.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 06 вересня 2011 року за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та представника потерпілого ОСОБА_3 вказаний вирок залишений без змін.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати в зв'язку з істотними порушеннями судами обох інстанцій вимог кримінально-процесуального і кримінального законів, а справу направити на новий судовий розгляд, зазначаючи, що суд дав неправильну оцінку наявним у справі доказам, внаслідок чого виніс незаконне рішення щодо його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, вважає, що призначене покарання є суворим та не відповідає тяжкості злочину і особі засудженого.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого про підтримання касаційної скарги, пояснення прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 67 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочинів суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин заволодіння ОСОБА_5 шляхом зловживання довірою і обману його грошовими коштами, показання свідків та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою. Перевірено судом і показання ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу інкримінованого злочину. При цьому показанням потерпілого, свідків та показанням ОСОБА_1 суд дав належну оцінку і прийняв мотивоване рішення.
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про недоведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за його апеляцією та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.
При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка та зроблені правильні висновки.
Апеляційний суд розгляд справи провів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Доводи апеляції засудженого, які аналогічні доводам касаційної скарги, апеляційним судом були належним чином перевірені та прийнято відповідне мотивоване рішення про їх безпідставність, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.
У справі не встановлено порушень судами вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які були б безумовними підставами для скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, а тому підстав для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд за доводами касаційної скарги засудженого немає.
Разом з тим, при призначенні засудженому покарання суд першої інстанції повною мірою не дотримався вимог ст. 65 КК України. Так, відповідно до вказаної статті суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинили злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, міський суд при призначенні ОСОБА_1 покарання за ст. 190 ч.4 КК України формально перерахував обставини, які можуть істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, проте не врахував їх при призначенні строку покарання за скоєний злочин та призначив покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його суворості .
Зокрема, судом не враховано те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працював, брав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан, має на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, позитивно характеризується за місцем проживання та громадськими організаціями і об'єднаннями, учасником яких він є.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити призначене ОСОБА_1 за ст. 190 ч.4 КК України основне покарання до мінімальної межі санкції вказаної статті.
За таких обставин, вирок та ухвала суду підлягають зміні, а касаційна скарга засудженого в цій частині задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Ялтинського міського суду АР Крим від 16 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 06 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Пом'якшити призначене ОСОБА_1 за ст. 190 ч.4 КК України основне покарання до 5 років позбавлення волі.
В решті вказані судові рішення залишити без змін.
Судді:
________________ ________________ ________________
М.М. Лагнюк С.І. Кравченко В.В. Наставний