Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів: Орлової С.О., Швеця В.А.,
за участю прокурора Кравченко Є.С.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_3 на вирок Сквирського районного суду Київської області від 21 грудня 2011 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, раніше не судиму,
засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік і покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В апеляційній інстанції вирок суду не переглядався.
Вироком суду ОСОБА_3 визнано винною і засуджено за те, що вона шляхом обману та зловживання довірою заволоділа чужим майном за таких обставин.
ОСОБА_3 20 квітня 2011 року отримала від ОСОБА_1 та її родини як завдаток за продаж 3/10 частини будинку АДРЕСА_1 1000 дол. США, при цьому достовірно знаючи про те, що своїх зобов'язань перед нею та її родиною, пов'язаних із продажем 3/10 частини будинку, не виконає, оскільки у червні місяці 2010 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 мирову угоду про те, що в разі несвоєчасного повернення йому заборгованої суми, право власності на 3/10 частини вищезазначеного будинку перейде до нього.
Ухвалою Сквирського районного суду від 15 липня 2011 року визнано право власності на 3/10 частини цього будинку НОМЕР_1 з відповідною частиною побутових будівель та споруд за ОСОБА_4, у рахунок погашення боргу ОСОБА_3
Таким чином, діючи умисно з корисливого мотиву - з метою заволодіння чужими грошима, зловживаючи довірою, шляхом обману ОСОБА_3 заволоділа грошима ОСОБА_1 та її родини в розмірі 1000 дол. США, що становить у перерахунку на національну валюту України згідно з курсом НБУ на 20 квітня 2011 року 7965,40 грн.
У касаційній скарзі засуджена ставить питання про скасування вироку та закриття справи за відсутності в її діях складу злочину. При цьому вказує на те, що між нею та потерпілими мали місце цивільно-правові відносини, пов'язані з договором позики, який ОСОБА_3 не виконала у зв'язку з відсутністю грошей.
У запереченні на касаційну скаргу потерпілі просять вирок залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора і потерпілих, котрі просили касаційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій щодо потерпілих, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними в установленому законом порядку та належно перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав вірну оцінку і кваліфікацію.
Свій висновок про винність ОСОБА_3 суд зробив на підставі аналізу показань потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до яких у вересні 2010 року вони домовилися із ОСОБА_3 про купівлю 3/10 частини вказаного будинку, після чого передали їй як завдаток 5000 дол. США, про що ОСОБА_3 написала розписку. 20 квітня 2011 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 ще 1000 дол. США, як завдаток за частину будинку, про що остання написала відповідну розписку. При цьому ОСОБА_3 не казала їм про борг перед ОСОБА_4 та про наявність домовленості стосовно передачі йому частини будинку. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 показали, що в лютому 2011 року ОСОБА_4 позичив ОСОБА_3 20 900 дол. США, в березні 2011 року - ще 28 000 грн, про що ОСОБА_3 написала відповідні розписки. В середині квітня 2011 року їм стало відомо, що ОСОБА_3 заборгувала гроші також іншим особам, тому ОСОБА_4 звернувся до неї з цього приводу, через що ОСОБА_3 віддала йому документи на 3/10 частини будинку. Про отримання нею завдатку за купівлю вказаної частини будинку від ОСОБА_1 він не знав. Крім того, між ним та засудженою було укладено мирову угоду про те, що у випадку неповернення суми боргу йому переходить у власність зазначена частина будинку.
Крім того, винність ОСОБА_3 підтверджується даними, що містяться: у розписках останньої, даних ОСОБА_1 від 18 вересня 2010 року та 20 квітня 2011 року; в розписках, даних ОСОБА_4 від 01 березня 2011 року; в мировій угоді між ОСОБА_3 і ОСОБА_4; протоколах очних ставок між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3; висновку експерта № 97 від 26 жовтня 2011 року (а.с. 13-15, 45-46, 62-70, 84-89, 126-129).
Виходячи з аналізу вказаних доказів, суд дійшов правильного висновку про те, що, отримуючи від потерпілих 1000 дол. США як завдаток, ОСОБА_3 мала на меті їх привласнити, не виконуючи зобов'язання з продажу частини домоволодіння, яку обіцяла передати іншій особі в рахунок погашення боргу.
За таких обставин кваліфікація дій ОСОБА_3 відповідає диспозиції ч. 1 ст. 190 КК України та роз'ясненням, що містяться в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».
Міру покарання ОСОБА_3 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли би перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, а також ухвали при перевірці справи в касаційному порядку, не виявлено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Сквирського районного суду Київської області від 21 грудня 2011 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.
Судді:
______________ ________________ __________________
М.Ф. Пойда С.О. Орлова В.А. Швець