Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Британчука В.В.,
суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,
за участю прокурора Волошиної Т.Г.,
захисника ОСОБА_1,
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянула в судовому засіданні 14 серпня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_1, ОСОБА_5 та засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2012 року.
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2011 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого,
що не має судимостей,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 9 місяців;
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, такого,
що не має судимостей,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
громадянина України, такого,
що не має судимостей,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто на відшкодування заподіяних збитків солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілих: ОСОБА_6 - 1695 грн. 60 коп., ОСОБА_7 - 1665 грн. 60 коп.; з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_8 - 15 633 грн. 03 коп., з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_9 - 345 грн. 60 коп.
Стягнуто з засуджених солідарно в дохід держави судові витрати за проведення судових експертиз.
За вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчинення ними злочинів за наступних обставин.
Так, 01 липня 2008 року, знаходячись на території парку «Победа» в м. Харкові, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою, зустрівши раніше невідомого їм ОСОБА_9, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я останнього, відкрито викрали його майно, чим спричинили йому матеріальної шкоди на загальну суму 1 258 грн. 50 коп.
13 листопада 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вступили в попередню змову, після чого групою осіб, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи повторно, біля буд. АДРЕСА_1, побачивши раніше незнайому їм неповнолітню ОСОБА_6 прослідували за нею в під'їзд вказаного будинку, де, застосувавши до останньої погрози про застосування насильства, відкрито викрали її майно, чим заподіяли останній матеріальної шкоди на загальну суму 1 539 грн. 15 коп.
Після чого, того ж дня біля буд. АДРЕСА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, побачили раніше їм незнайому ОСОБА_7, за якою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прослідували в під'їзд, а ОСОБА_4 залишився очікувати їх біля будинку та спостерігати за навколишньою обстановкою. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зайшовши слідом за ОСОБА_7 до ліфту, застосували до останньої насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, та відкрито викрали її майно, чим заподіяли їй матеріального збитку на загальну суму 1 866 грн. 75 коп.
Того ж дня біля буд. АДРЕСА_3 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, побачили раніше їм незнайому ОСОБА_10, за якою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прослідували в під'їзд, а ОСОБА_4 залишився очікувати їх біля будинку та спостерігати за навколишньою обстановкою. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зайшовши слідом за ОСОБА_10 до ліфту, застосували до останньої насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, та відкрито викрали її майно, чим заподіяли їй матеріального збитку на загальну суму 3 445 грн. 38 коп.
Крім того, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2, діючи спільно з ОСОБА_3, який допомагав у вчиненні злочину, застосовуючи фізичне насильство до ОСОБА_10 та подолавши її опір, змусив останню задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом.
Після чого, ОСОБА_11, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, залишивши місце вчинення злочину, прийшли на тролейбусну зупинку «вул. Героїв Праці» по вул. Барабашова в м. Харкові, де їх наздогнав батько потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_8 З метою уникнення затримання ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_8 удар порожньою скляною пляшкою в область голови, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження.
21 березня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3 скасувала вказаний вирок та постановила свій, за яким перекваліфікувала діяння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за епізодом від 01 липня 2008 року щодо потерпілого ОСОБА_9, діяння ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за епізодом від 13 листопада 2008 року щодо потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_10 з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 187 КК країни.
Даним вироком ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, за ч. 2 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Змінено вирок місцевого суду в частині стягнення судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати за проведення товарознавчих експертиз по 417 грн. 85 коп. з кожного. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати за проведення товарознавчих експертиз по 187 грн. 80 коп. з кожного.
Судове рішення щодо ОСОБА_4 в касаційному порядку не оскаржується.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та призначення йому надмірно суворого покарання, просить вирок апеляційного суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України, закрити провадження по справі за ч. 2 ст. 153 КК України та пом'якшити покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що апеляційний суд обґрунтував свої висновки виключно суб'єктивними показаннями потерпілих, які спростовуються сукупністю інших зібраних по справі доказів, але які не були проаналізовані та належним чином оцінені. Також при призначенні покарання просить врахувати незадовільний стан його здоров'я.
Захисник засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_1, посилаючись на доводи, подібні до наведених в касаційній скарзі засудженого, просить змінити вирок апеляційного суду, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України, закрити провадження по справі за ч. 2 ст. 153 КК України та пом'якшити покарання, врахувавши його вкрай незадовільний стан здоров'я.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту судового слідства, неправильне застосування кримінального закону, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону. Зокрема, вказує на те, що не доведено втрати потерпілими ОСОБА_10 і ОСОБА_13 свідомості, здійснення погроз ножем щодо ОСОБА_6, вчинення ним у співучасті з ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_10 насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України, закрити справу за ч. 2 ст. 153 КК України, пом'якшити призначене покарання.
Захисник ОСОБА_5 в касаційній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА_3, посилається на доводи, викладені у скарзі засудженого, та просить вирок апеляційного суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України, а по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_9 - на ч. 2 ст. 185 КК України, закрити провадження за ч. 2 ст. 153 КК України, призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Захисник також вказує на необґрунтоване визнання обтяжуючою покарання обставиною вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та неврахування при призначенні покарання всіх пом'якшуючих його обставин.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених та захисника ОСОБА_1 на підтримання поданих скарг, пояснення прокурора про часткове підтримання касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містили касаційні скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» від 15 травня 2006 року № 1, виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.
Цих рекомендацій апеляційним судом не враховано при розгляді справи щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та прийнятті рішення про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення свого вироку.
Так, висновок місцевого суду щодо винності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у пограбуванні потерпілого ОСОБА_9, винності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у пограбуванні потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у вироку обґрунтовано показаннями підсудних, потерпілих, свідків, даними, що містяться у протоколах виїмки, оглядів предметів, відтворення обстановки та обставин подій, пред'явлення осіб для впізнання, висновках судово-товарознавчої, судово-медичних експертиз та іншими доказами.
Що стосується показань потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про втрату свідомості під час пограбування, провівши додаткову судово-медичну експертизу та зіставивши вказані докази, суд дійшов висновку, що ці показання є суперечливими та спростовуються іншими доказами в справі.
Показання потерпілої ОСОБА_6 про погрози з боку засуджених на її адресу застосування ножа, які вона сприйняла як реальну для себе загрозу, суд першої інстанції також визнав недостатньо переконливими та не підтвердженими іншими доказами, зробивши висновок про те, що погроза використання ножа за відсутності реальної можливості його застосування не становить складу злочину - розбою.
Апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 362 КПК України, обмежившись лише допитом експерта ОСОБА_14 та з'ясуванням ставлення потерпілого ОСОБА_9 і засуджених до поданих по справі апеляцій, дослідивши тільки матеріали, що характеризують особи засуджених, та висновки судово-медичних експертиз, інакше оцінив докази, зазначаючи, зокрема, що показання потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 ( які не були безпосередньо досліджені під час апеляційного перегляду справи) підтверджують саме факт розбійного нападу на них.
Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог кримінально-процесуального закону, безпосередньо не дослідивши докази, дав їм іншу, ніж суд першої інстанції, оцінку, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість ухваленого рішення.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 378 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу. Зокрема, виходячи з положень ст. 335 КПК України, в резолютивній частині обвинувального вироку, крім перерахованих у цьому законі даних, повинно бути зазначено кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним, покарання, призначене підсудному по обвинуваченню, що визнане судом доведеним.
Постановляючи вирок щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, апеляційний суд не дотримався вимог названого вище закону, про що свідчить наступне.
Так, викладаючи резолютивну частину вироку, суд припустився таких суперечностей, які дають підстави вважати про непризначення засудженим покарання. Підтвердженням такої обставини слугує те, що, скасовуючи вирок Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2011 року (дослівно) «в частині кваліфікації дій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по епізоду від 01 липня 2008 року відносно потерпілого ОСОБА_9 і кваліфікації дій ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по епізодам від 13 листопада 2008 року відносно потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_10, а також в частині призначеного покарання», апеляційний суд призначив покарання усім засудженим лише за ч. 2 ст. 187 КК України. За ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 121 КК України щодо ОСОБА_2, за ч. 2 ст. 186 , ч. 2 ст. 153 КК України щодо ОСОБА_3, за ч. 2 ст. 186 КК України щодо ОСОБА_4 апеляційний суд покарання не призначив, обмежившись лише написанням вказівки про те, що кожного з них необхідно «вважати засудженим» за відповідними статтями до покарання, призначеного за вироком суду першої інстанції, якого вже не існувало, оскільки цей вирок про призначення вказаного покарання вже був скасований.
Викладення у такий спосіб резолютивної частини вироку є неприпустимим, оскільки при його виконанні неминуче виникнуть сумніви про те, яке саме призначено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 основне та додаткове покарання.
У зв'язку з наведеним вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_4 підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді кримінальної справи суд, провівши судове слідство, має ретельно перевірити зібрані у справі докази в їх сукупності, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку й прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Запобіжний захід ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 колегія суддів вважає необхідним залишити без зміни - у вигляді тримання під вартою, виходячи з обсягу та тяжкості пред'явлених їм обвинувачень.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_5 та засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2012 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Запобіжний захід ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без зміни - у вигляді тримання під вартою.
В.В. Британчук Н.О. Марчук Т.А. Широян