Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В. ,
суддів:за участю прокурораСахна Р.І., Шибко Л.В., Волошиної Т.Г.,
розглянула в судовому засіданні 4 вересня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 3 квітня 2012 року.
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 20 грудня 2011 року,
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, раніше судимого у 1994 році за п. «а» ст. 93 КК України, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 145, ч. 3 ст. 206, ст. 208 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, судимість не погашена,
засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 4 вересня 2010 року, приблизно о 5:00, керуючи належним йому технічно справним автомобілем «Ховер», державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись зі швидкістю близько 100 км/год по автодорозі Київ-Харків-Довжанський в с. Тернова Чугуївського району Харківської області в порушення вимог п.п. 1.5, 10.1, 11.2, 12.6 Правил дорожнього руху України перевищив допустиму швидкість на закругленій дорозі не пересувався ближче до правого краю проїзної частини, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21144» під керуванням ОСОБА_6 В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру ОСОБА_7 та водію ОСОБА_6 було завдано тяжкі тілесні ушкодження, від яких вони померли на місці пригоди.
Цей вирок місцевого суду скасовано Апеляційним судом Харківської області від 3 квітня 2012 року та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.
У касаційній скарзі засуджений просить вирок апеляційного суду скасувати та застосувати до нього положення ст. 75 КК України. Посилається на те, що суд в порушення ст. 355 КПК України прийняв до розгляду доповнення до касаційної скарги прокурора про погіршення його становища поза межами строку на апеляційне оскарження.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом.
Дії засудженого за ч. 3 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.
Що стосується покарання, то воно призначене ОСОБА_5 у відповідності з вимогами ст. 65 КК України з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину. При цьому суд взяв до уваги те, що засуджений щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану шкоду, позитивно характеризується за місцем роботи. Разом з тим, суд правильно врахував і те, що як слідує з встановлених судом обставин дорожньо-транспортної пригоди, порушення правил дорожнього руху носили умисний характер з боку ОСОБА_5, який грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що призвело до загибелі двох людей, а тому призначив реальне покарання в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України. Таке покарання як за видом, так і за своїм розміром є необхідним, справедливим і підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.
Доводи засудженого ОСОБА_5 у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд в порушення ст. 355 КПК України прийняв до розгляду доповнення до касаційної скарги прокурора про погіршення його становища поза межами строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими.
Відповідно до ч. з ст. 349 КПК України, апеляція на вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено законом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляцію на цей вирок прокурор подав 28 грудня 2011 року, в якій поставив питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 у зв'язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості та просив направити справу на новий судовий розгляд, зазначивши, що мотивовані доводи будуть викладені після ознайомлення з вироком та матеріалами справи. (а.с. 236).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 355 КПК України до початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду. Внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого за межами строків на апеляційне оскарження не допускається.
12 січня 2012 року прокурор вніс доповнення до своєї скарги, в яких просив вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 скасувати за м'якістю призначеного покарання та постановити свій вирок, яким визначити засудженому за ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Оскільки ці доповнення за своїм змістом та позицією викладених в них доводів стосується виключно м'якості призначеного ОСОБА_5 покарання і по суті не відрізняються від первинної скарги, де також ставилось питання щодо м'якості міри покарання, то їх не можна розцінити такими, що тягнуть за собою погіршення становища засудженого.
Що стосується способу у який таке порушення закону буде усунуто, а саме - в ході нового судового розгляду справи судом першої інстанції або вироком апеляційного суду, то на думку колегії суддів, це не є порушенням вимог ч. 2 ст. 355 КПК України і не може бути підставою для скасування вироку, про що йдеться в касаційній скарзі засудженого.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» № 1 від 15 травня 2006 року, за змістом ст. 378 КПК України апеляційний суд не може постановити свій вирок тоді, коли в апеляції порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 1 цієї статті, але висловлено прохання повернути справу на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
В якості вказаних підстав Закон передбачає лише необхідність застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, доводи засудженого, наведені в касаційній скарзі засудженого з цього приводу, є безпідставними.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, то касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
Вирок Апеляційного суду Харківської області від 3 квітня 2012 року скасувати щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.
______________ ______________ _________________
О.В. Єлфімов Р.І. Сахно Л.В. Шибко