1
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів: Орлової С.О., Швеця В.А.,
за участю прокурора Кравченко Є.С.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що не має судимості
на підставі ст. 55 КК України (в редакції 1960 року),
засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що 26 січня 2010 року близько 20: 45 год. він, знаходячись біля магазину «Продукти» за адресою: вул. Вітчизняна, 16 в м. Дніпропетровську, розмовляв із ОСОБА_2 Під час розмови вони перейшли на пустир, розташований у районі будинку № 1 по вул. Бойовій, де у них виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних відносин. Під час конфлікту ОСОБА_1 з метою завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 дістав невстановлену органом слідства вогнепальну зброю, з якої умисно здійснив приблизно 6 пострілів в область грудної клітини та правої сідниці останнього, після чого наніс численні удари руками й ногами по обличчю та різних частинах тіла ОСОБА_2
В результаті вищезазначених дій ОСОБА_1 потерпілому згідно з висновком експерта від 23 грудня 2010 року № 191 були нанесені тілесні ушкодження у виді: непроникаючих поранень м'яких тканин правої половини грудної клітини і правої сідниці, переламу кісток носу без зміщення уламків, синця в області лівого ока, які за своїм характером відносяться до категорії легких, що супроводжуються короткочасним розладом здоров'я строком більше шести діб, але менше двадцяти одного дня.
Зі змісту касаційної скарги представника потерпілого вбачається, що він, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції не повідомив потерпілих про дату розгляду справи в апеляційному суді і всупереч вимогам ст. 377 КПК України не дав відповіді на всі доводи, наведені в його апеляційній скарзі.
В запереченнях на касаційну скаргу захисник засудженого ОСОБА_4 просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу частково в частині невиконання судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України, засудженого, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно з вимогами ст. 369 КПК України питання відповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який у силу ст. 374 КПК України наділений повноваженнями скасувати вирок районного суду за наявності вказаної невідповідності.
При цьому, якщо виходити з вимог статей 362, 365, 377 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій, у тому числі, якщо до того є підстави, шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів - так, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим. У своїй ухвалі суд повинен навести суть апеляції, докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою, а доводи апелянта - безпідставними.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.
Так, у своїй апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_3 посилався на безпідставність перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 125 КК України за відсутності заяви потерпілого про вчинення щодо нього злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КПК України, вказував на наявність у діях засудженого складу хуліганства з особливою зухвалістю, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, або замаху на завдання тілесних ушкоджень більшого ступеня тяжкості. Зазначав, що дані висновків судово-медичних експертиз від 28 січня 2010 року № 1310, від 08 жовтня 2010 року № 3453 та від 23 грудня 2010 року № 191 є протилежними, в останньому висновку експертизи відсутній підпис одного з експертів, а тому висновки цих експертиз є недопустимими доказами. Крім того, вказував на те, що: зміну прокурором пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення проведено з порушенням вимог кримінально-процесуального кодексу; при кваліфікації дій та призначенні покарання неповною мірою враховано особу засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності; при розгляді справи судами було порушено права потерпілого - попередній розгляд справи відбувся без повідомлення потерпілої сторони про дату засідання; судові дебати проведено без участі представника потерпілого; цивільний позов судом першої інстанції вирішено неправильно.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд повинен був ретельно вивчити і проаналізувати доводи поданої на вирок апеляції, в ухвалі необхідно було навести обґрунтовані міркування, які би спростовували або підтверджували викладені в апеляції доводи, і послатися на відповідні докази.
Проте колегія суддів апеляційного суду, залишаючи апеляцію представника потерпілого без задоволення, не навела переконливих мотивів, через які визнала доводи апелянта необґрунтованими.
Зокрема, в ухвалі апеляційного суду відсутні висновки стосовно тверджень апелянта про: відсутність заяви потерпілого про притягнення ОСОБА_1 за вчинення щодо нього злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КПК України; недопустимість наявних у справі висновків судово-медичних експертиз; порушення прав потерпілого при розгляді справи судом та норм процесуального закону при зміні обвинувачення у суді; те, що питання стосовно правильності кваліфікації дій засудженого суд вирішив, виходячи виключно із взаємовідносин між сторонами конфлікту і відсутності даних про порушення при цьому громадського порядку, без надання оцінки вказаному в обвинуваченні мотиву та особливій зухвалості, пов'язаній із застосуванням зброї, тощо.
Таким чином, суд апеляційної інстанції обмежився лише загальними фразами при обґрунтуванні доведеності винності та дотримання вимог закону під час розгляду справи.
Крім того, в описово-мотивувальній частині ухвали апеляційного суду взагалі відсутня частина доводів апеляції представника потерпілого, зокрема про неправильне вирішення цивільного позову.
Зазначені обставини дають підстави вважати висновки судової колегії суддів апеляційного суду неналежно мотивованими й передчасними, а ухвалу суду - такою, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
З огляду на це та з урахуванням положень ч. 1 ст. 370, п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді суду належить виконати всі вимоги чинного законодавства, ретельно перевірити доводи, які містяться в апеляційній скарзі представника потерпілого, а також у його касаційній скарзі, у частині, що стосується неповноти і неправильності досудового та судового слідства, після чого прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення у справі.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
______________ __________________ _______________
М.Ф. Пойда С.О. Орлова В.А. Швець