Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Британчука В.В.,
суддів Матієк Т.В., Марчук Н.О.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 09 лютого 2012 року щодо нього.
Вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 грудня 2010 року
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено за п. п. 1, 4, 9, 10 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років; за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 09 лютого 2012 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано і постановлено свій вирок, яким ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 4 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років; за п. п. 1, 4, 9, 10 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Вироком ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
08 травня 2010 року після спільного вживання алкогольних напоїв разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у приміщенні колишньої тракторної бригади в м. Нетішині по вул. Солов'ївській, 54-а у ОСОБА_8 виник умисел на задоволення статевої пристрасті з ОСОБА_10 Усвідомлюючи, що остання не погодиться на його пропозицію, а ОСОБА_9 може перешкодити здійсненню насильницького статевого акту з нею, ОСОБА_8 вирішив убити їх.
Дочекавшись, доки потерпілі заснули, приблизно о 15:00 цього ж дня ОСОБА_8 умисно з метою позбавлення ОСОБА_9 життя двічі ударив його металевою арматурою по голові. Внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер.
Продовжуючи свій злочинний план, ОСОБА_8 із застосуванням фізичної сили затягнув ОСОБА_10 до розташованого неподалік лісового масиву, де двічі зґвалтував.
Після цього, діючи умисно, з метою приховати попередні злочини та бажаючи завдати страждань і фізичного болю потерпілій, ОСОБА_8, усвідомлюючи жорстокість своїх дій, наніс ОСОБА_10 тринадцять ударів по голові підібраною ним цеглиною. Через отримані тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_10 померла на місці події. Потім ОСОБА_8 сховав труп потерпілої на смітнику.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 повністю заперечує свою винність у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Заявляє, що раніше під час досудового слідства й судового розгляду цієї справи визнавав вину внаслідок застосування до нього психічного та фізичного насильства працівниками міліції. Тепер стверджує, що докази його винуватості сфальсифіковано, а справу розглянуто неповно й однобічно. Просить вироки щодо нього скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого і захисників, які підтримали касаційну скаргу, прокурора, котрий заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.
Як убачається з матеріалів справи, протягом досудового та судового слідства ОСОБА_8 не заперечував своєї причетності до вчинення інкримінованих йому злочинів, хоча й змінював свої показання стосовно мотивів їх вчинення. Його показання про обставини вбивства ним потерпілого ОСОБА_9, зґвалтування та подальшого вбивства потерпілої ОСОБА_10 узгоджуються із даними протоколів огляду місць події, з планами-схемами та фото-таблицями до них про виявлення трупів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також знарядь їх убивства; з даними висновків судово-медичних експертиз про характер, локалізацію та механізм утворення виявлених у потерпілих тілесних ушкоджень і причини їх смерті; з даними висновку судово-імунологічної експертизи щодо походження плям крові на штанах ОСОБА_8, вилучених з місця події, з іншими доказами у справі. Згідно з висновком судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_8 на психічні захворювання не страждає і не страждав, на момент вчинення злочинів у стані фізіологічного афекту не перебував, міг і може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За таких обставин показання ОСОБА_8 були обґрунтовано покладені судом в основу його обвинувачення.
Що стосується наведених у касаційній скарзі доводів засудженого про застосування до нього працівниками міліції незаконних методів впливу, внаслідок яких він обмовив себе у вчиненні злочинів, то жодних об'єктивних даних, які би свідчили про таке, в матеріалах справи немає. Із заявами про вжиття відповідних заходів за фактом вчинення щодо нього незаконних дій ОСОБА_8 до органів, що проводили розслідування у справі, та до суду не звертався.
Більше того, ОСОБА_8 не оскаржував вироку Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 грудня 2010 року про доведеність його винуватості. У запереченні на апеляцію прокурора щодо м'якості призначеного йому покарання зазначив, що вирок місцевого суду є законним і обґрунтованим, а призначене йому покарання він вважає справедливим (т. 2, а.с. 200 - 202, 207, 289).
За таких обставин висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів є правильним.
Дії засудженого, який вчинив умисне вбивство двох осіб, з особливою жорстокістю, з метою приховати інший злочин, що було поєднане із зґвалтуванням, суд вірно кваліфікував за п. п. 1, 4, 9, 10 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 152 КК України.
При вирішенні питання про призначення засудженому покарання суд апеляційної інстанції врахував, ОСОБА_8 вчинив злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких. Як встановив апеляційний суд, за місцем проживання засуджений характеризується позитивно, злочини вчинив у молодому віці.
З думкою місцевого суду, який визнав обставинами, що пом'якшують ОСОБА_8 покарання, його щире каяття, явку з повинною, те, що він є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився.
Так, за матеріалами справи ОСОБА_8 протягом досудового слідства та розгляду справи судом першої інстанції визнавав пред'явлене йому обвинувачення лише частково, періодично змінював свої показання щодо фактичних обставин вчиненого та мотивів своїх дій, намагаючись знизити ступінь своєї вини та пом'якшити відповідальність, що не може свідчити про його щире каяття. Явку з повинною ОСОБА_8 написав, будучи фактично викритим у вчинених злочинах, розуміючи, що зібрані докази вказують на його причетність до них, яку він намагався приховати. На момент вчинення злочинів ОСОБА_8 досяг повноліття, тобто до категорії дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, він відносився в минулому, і, як установив апеляційний суд, на формування його злочинного умислу цей факт не вплинув, як і на міру його відповідальності за вчинене.
Водночас апеляційний суд урахував, що ОСОБА_8 у віці 19 років, будучи психічно здоровою людиною, вчинив умисне вбивство двох молодих осіб, перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп'яніння та керуючись власними ницими спонуканнями.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, раніше ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153, ч. 1 ст. 129 КК України, проте був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі акта амністії (т. 2, а. с. 110).
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що покарання у виді позбавлення волі на певний строк, призначене ОСОБА_8 місцевим судом, не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даним про його особу та конкретним обставинам справи і не сприяє досягненню мети покарання, визначеної в ст. 50 КК України, а тому прийняв рішення про обрання йому найсуворішого виду покарання - довічного позбавлення волі, з чим погоджується і колегія суддів.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 378 КПК України, є законним і обґрунтованим. Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судового рішення, у справі не допущено, призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 09 лютого 2012 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 - без задоволення.
В.В. Британчук Т.В. Матієк Н.О. Марчук