12.09.2012 року Справа № 22/5005/4672/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)
суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.
при секретарі -Мацекос І.М.
за участю представників сторін
позивач: Василевська Н.В.
відповідач: Оліфіренко Г.Ю.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фінансова компанія" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2012 року у справі № 22/5005/4672/2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Екран", м. Стрий Львівської області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фінансова компанія", м. Дніпропетровськ
про стягнення 5 096 015,51 грн.,
У травні 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 5 096 015,51 грн., що складаються з заборгованості, штрафних санкцій та компенсаційних виплат за попереднім договором №1 від 05.04.2011р. та договором № 14/094; Д-57/2011 купівлі-продажу цінних паперів від 14.09.2011року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2012 року у справі № 22/5005/4672/2012 (суддя Казарцева В.В.) позов задоволено у повному обсязі; з відповідача на користь позивача стягнуто 3 184 942,90 грн. основного боргу та 1 911 072,61 грн. штрафних санкцій.
Вмотивовуючи рішення, господарський суд послався на невиконання відповідачем зобов'язань за спірними договорами.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду. При цьому скаржник посилається на порушення місцевим судом норм процесуального та матеріального права.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення господарського суду залишити без змін.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.09.2012р.
У судовому засіданні 12.09.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, 05.04.2011 року між ТОВ „Придніпровська фінансова компанія" та ТОВ „Екран" був укладений Попередній договір №1, відповідно до якого сторони зобов'язалися до 06.05.2011р. (п. 2 договору) укласти Основний договір купівлі-продажу цінних паперів.
На виконання умов п. 3 Попереднього договору сторони узгодили всі істотні умови господарської угоди та 05.05.2011рок затвердили проект Основного договору.
Однак, в строки обумовлені Попереднім договором, а саме до 06.05.2011р., договір купівлі-продажу цінних паперів сторонами укладений не був.
Фактично договір купівлі-продажу цінних паперів між позивачем та відповідачем був укладений 14.09.2011 року за №14/09; Д-57/2011.
Таким чином, позов ТОВ „Екран" випливає з правовідносин, що виникли між сторонами як за Попереднім договором від 05.04.2011р., так і за договором купівлі-продажу цінних паперів від 14.09.2011р. та складається з вимог про стягнення
за попереднім договором від 05.04.2011р.:
- 618 203,94 грн. -20% штрафу за ухилення від укладання основного договору на підставі п. 4 попереднього договору;
за договором купівлі-продажу цінних паперів від 14.09.2011р.:
- 3 184 942,90 грн. -заборгованості по сплаті вартості цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів;
282 674,59 грн. -пені за несвоєчасне перерахування вказаних коштів;
955 482,87 грн. -30% штрафу на підставі п. 5 договору купівлі-продажу;
54 711,21 грн. -3% річних від простроченої суми.
За стягненням заборгованості, штрафних санкцій та компенсаційних виплат позивач звернувся до господарського суду. Місцевим судом заявлені вимоги були задоволені у повному обсязі, однак, колегія суддів з даним висновком погодитись не може, з огляду на наступне:
Статтею 635 Цивільного кодексу України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Отже, виходячи з правової природи попереднього договору, попередній договір покладає на сторони лише обов'язок у майбутньому укласти основний договір. Таким чином, в даному випадку виконання Попереднього договору полягає виключно в укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів не пізніше 06.05.2011року (як то узгоджено сторонами), а невиконання може полягати, відповідно, у відмові від укладення договору купівлі-продажу на умовах, встановлених у Попередньому договорі.
Стаття 635 ЦК України встановлює способи захисту прав та охоронюваних інтересів, у разі відмови від укладання основного договору, а саме: сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Крім того, ст. 182 ГК України встановлено, у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.
Матеріалами справи посвідчується, що після укладання Попереднього договору та узгодження проекту Основного договору жодна зі сторін у межах обумовленого строку не надіслала іншій проект договору купівлі-продажу для його підписання, тобто, не ініціювала укладення Основного договору в строк до 06.05.2011р.
Позивач не надав суду доказів того, що він направляв Відповідачу проект договору купівлі-продажу цінних паперів у порядку, встановленому чинним законодавством України; не довів ні факту власного наміру виконати Попередній договір, ні факту ухилення відповідача від його укладання; укладання спірного договору в судовому порядку, як то передбачено вищенаведеною нормою, не вимагав.
За відсутності юридичного факту - факту направлення позивачем відповідачу проекту основного договору, який є обов'язковою передумовою для застосування судом ст. 182 ГК України, апеляційний суд не вбачає правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій у сумі 618 203,94 грн. на підставі п. 4 Попереднього договору №1 від 05.04.2011р. та вважає, що позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.
Посилання позивача на протокол про наміри від 05.04.2011року, укладений сторонами у справі, не приймається колегією суддів, оскільки нормами ст. 182 ГК України передбачено, що угода сторін про наміри (протокол про наміри і т.п.) не є попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.
Щодо виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів від 14.09.2011року за №14/09; Д-57/2011.
Як убачається з матеріалів справи, 14.09.2011 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №14/09; Д-57/2011, відповідно до якого Продавець зобов'язався продати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначених цим договором цінні папери на загальну суму 3 184 942, 90 грн.
Оплату загальної договірної вартості цінних паперів відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язався здійснити шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача до 30.09.2011 року.
В порушення зобов'язань за договором перерахування коштів здійснено не було.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем зобов'язання за договором виконані не були; факт наявності заборгованості посвідчується матеріалами справи, доказів сплати грошових коштів не надано.
За вказаних обставин вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 3 184 942, 90 грн. є обґрунтованими і правомірно задоволені господарським судом.
В силу ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 3 184 942, 90 грн. місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачений п. 5.4 договору штраф у розмірі 30% від загальної вартості договору в сумі 955 482,87 грн., а також відсотки річних за період з 01.10.2011р. по 27.04.2012р. у сумі 54 449,44грн.
Стягнення відсотків річних за 30.09.2011р. є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного днями, починається наступного дня після календарної або настання події, якими визначено його початок. Відповідно до умов договору 30.09.11р. є останнім днем перерахування коштів, відтак строк прострочення платежу належить обраховувати з наступного календарного дня.
Посилання скаржника на зміну строків перерахування грошових коштів на підставі гарантійного листа відповідача не приймається колегією суддів, оскільки можливість зміни умов договору в односторонньому порядку не передбачена ні нормами чинного законодавства, ні умовами укладеного між сторонами договору. Відповідно до приписів ст. 654 ЦК України зміна договору відбувається в такій самій формі, що й договір, що змінюється. В порядку, визначеному законом, зміни у спірний договір внесені не були.
Не заперечуючи факту наявності заборгованості, відповідач вважає безпідставним нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді подвійної облікової ставки НБУ на підставі ст. 550 ЦК України, оскільки ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним законом щодо спірних правовідносин, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Колегія суддів з даним доводом погоджується та вважає безпідставним нарахування та стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 282 674,59 грн., оскільки договором купівлі-продажу цінних паперів сторонами не узгоджений розмір такої пені, рівно як не передбачена і можливість її застосування.
За викладених обставин колегія суддів вважає правомірним оскаржуване рішення місцевого суду в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 3 184 942, 90 грн., 955 482,87 грн. штрафу у розмірі 30% та 54 449,44грн. відсотків річних. В іншій частині висновок про задоволення позовних вимог не ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Окрім того, в резолютивній частині оскаржуваного рішення судом помилково зазначений розмір штрафних санкцій 1 911 072,61 грн., оскільки проценти річних (які включені у дану суму) являються не штрафними санкціями, а платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Відтак три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та поширювати на них норми чинного законодавства, які регламентують порядок стягнення штрафних санкцій.
З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи, вимоги скаржника про скасування останнього являються підставними і підлягають частковому задоволенню. Рішення місцевого суду належить змінити, витрати у справі -покласти на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник даний спір.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фінансова компанія" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2012 року у справі №22/5005/4672/2012 змінити, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська фінансова компанія" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, б.1, офіс 401, ЄДРПОУ 318747518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран" (82400, м. Стрий, Львівська обл., вул. Коновальця, 3, ЄДРПОУ 22415836) 3184942,90 грн. основного боргу, 955 482,87 грн. штрафу, 54 449,44 грн. процентів річних та 64380,00 грн. судового збору.
В решті позову відмовити."
В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Наказ господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.12р. у справі № 22/5005/4672/2012 про примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.12р. визнати таким, що не підлягає виконанню.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: Т.А.Верхогляд
Л.М.Білецька