"11" вересня 2012 р.Справа № 5017/1527/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Мікулі К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;
від відповідача: Ткач О.С., за довіреністю; Анфіногентов В.В., за довіреністю; Шлєпаков Р.І., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом"
на рішення господарського суду Одеської області від 16 липня 2012 року
по справі № 5017/1527/2012
за позовом Підприємства "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, юридична адреса: м. Київ, вул. Багговустівська, 8/10; фактична адреса: м. Одеса, вул. Атамана Головатого, 67/69
до Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом", м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 15-А
про стягнення 329 325,58 грн.,-
У травні 2012 року Підприємство "Вторметекспорт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" про стягнення 329 325,58 грн.
Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечував відповідно до відзиву на позов від 02.07.2012 року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16 липня 2012 року по справі № 5017/1527/2012 (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" на користь Підприємства "Вторметекспорт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю суму заборгованості у розмірі 260 000,00 грн., суму нарахованої пені у розмірі 25 003,84 грн., суму трьох відсотків річних у розмірі -10 020,82 грн., суму індексу інфляції у розмірі -7 776,00 грн., суму судового збору у розмірі 6 056,31 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 16 липня 2012 року по справі № 5017/1527/2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, але його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції від 21.08.2012 року апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника позивача, тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 03.08.2012 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження було зазначено, що незабезпечення учасниками процесу в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.
Від позивача, представники якого не з'явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, між Державним підприємством "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" (Постачальник), як учасник договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005 року та Підприємством "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) був укладений договір №2/11 від 17.01.2011р., відповідно до якого відповідач -Постачальник зобов'язується виготовити продукцію та передати у власність Позивачу -Покупцю товар-продукцію (грейфера шестичелюсні електропривідні для перевантаження металобрухту в кількості 4 одиниць на загальну суму 320 000,00 грн., враховуючи ПДВ, строком до 01.05.2011 року) передбачену договором, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її.
Відповідно до умов договору № 2/11 від 17.01.2011 року та додаткової угоди № б/н. від 01.03.2011 року до нього, та рахункам № 1 від 18.01.2011 року, № 8 від 06.04.2011 року Покупцем були перераховані кошти, як передплата за Продукцію, яка повинна була поставитися, у загальному розмірі 260 000,00 гривень.
У квітні 2011 року на підставі довіреності ЯДЛ № 807984 від 28.04.2011р., по видатковій накладній № 5 від 27.04.2011р. відповідачем був виданий, а позивачем отриманий грейфер шестищелепний електропривідний для металолому у кількості одна одиниця вартістю 80 000,00 грн.
Однак, строком до 01.05.2011 року та на час подання позову, інша продукція так і не була передана позивачу, що стало підставою для звернення із позовом.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно із ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець (постачальник) передає покупцеві меншу кількість Продукції, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Згідно із ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець (постачальник), який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.
Навіть поставлений 27.04.2011 року один грейфер не свідчить про часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань, оскільки він був повернутий Постачальнику та до наступного часу знаходиться в нього, що сторони підтвердили під час розгляду справи в суді першої інстанції та при розгляді апеляційної скарги. Доводи Постачальника про пошкодження грейферу позивачем документально ні підтверджені .
Крім того договором була передбачена поставка в строк саме чотирьох, а не одного грейфера, а отже поставлення одного грейфера не є належним виконанням зобов'язання за договором.
Щодо твердження скаржника, що 20 жовтня 2011 року на ім'я директора позивача було направлено повідомлення про готовність трьох грейферів в якому було зазначено, що відповідно до умов договору № 2/11 завершено виготовлення грейферів для перевантаження металобрухту та запропоновано направити довіреність на отримання трьох одиниць грейферів та провести кінцевий розрахунок за договором у сумі 60 000,00 грн., то воно не заслуговує на увагу в зв'язку із наступним.
Наявні в матеріалах справи виписки телефонних переговорів за жовтень 2011 року не можуть вважатися належним та допустимим доказом, який підтверджує факт повідомлення позивача про виконання умов договору факсом, оскільки взагалі ніде не зафіксований саме факт такого повідомлення.
Крім того, в будь-якому разі, строк виконання зобов'язання, встановлений п.5.1. договору, а саме - 01.05.2011 року, відповідачем не дотриманий.
Згідно правил частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно приписів ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до листа від 27.10.2011 року позивач зазначив про втрату інтересу до замовлених грейферів в зв'язку із порушенням строку виконання зобов'язання.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо оплати відповідачу товару, однак строком до 01.05.2011 року Продукція не була передана позивачу, відповідно до пункту 5.1 договору не було поставлено 4 одиниці грейферів, а заборгованість відповідача перед позивачем становить 260 000,00 грн.
На час звернення з позовом до суду, позивач заінтересований саме у поверненні суми з передплати.
Згідно з пунктом 8.3. договору № 2/11 від 17.01.2011 року, за порушення строків поставки продукції Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення. Вартість простроченого зобов'язання складається з вартості продукції згідно з п.3.1. додаткової угоди до договору № 2/11 від 17.01.2011 року, що повинна була поставитися станом на 01.05.2011 року, чого зроблено не було, у розмірі 320 000,00 гривень (грошове зобов'язання).
Суд першої інстанції правильно послався на ст.ст. 216, 230, 231, 232 ГК України, 625 ЦК України та ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та дійшов до вірного висновку, що розмір пені становить 25 003,84 грн., розмір 3% річних становить 10 020,82 грн., а розмір інфляційних витрат становить 7 776,00 грн.
Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом", м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 16 липня 2012 року по справі № 5017/1527/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 17 вересня 2012 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов