донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.09.2012 р. справа №5006/34/23/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Стойка О.В.
при секретарі Ложка Н.Л.
від позивача:Мінько І.В. -за дов. № 60 від 10.09.12 р., Лаврік Д.В. -за дов. № 62 від 10.09.12 р.
від відповідача:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт", смт. Розівка Запорізької області
на рішення господарського суду Донецької області
від01.08.2012 року
у справі№ 5006/34/23/2012 (суддя Філімонова О.Ю.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт", смт. Розівка Запорізької області
до відповідача Фізичної особи-підприємця Торкіна Станіслава Анатолійовича, м. Донецьк
простягнення попередньої оплати у розмірі 12000 грн. 00 коп.
У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт", смт. Розівка Запорізької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Торкіна Станіслава Анатолійовича, м. Донецьк про стягнення попередньої оплати у розмірі 12 000 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.08.12 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт", смт. Розівка Розівського району Запорізької області до Фізичної особи-підприємця Торкіна Станіслава Анатолійовича, м. Донецьк про стягнення попередньої оплати у розмірі 12000 грн. 00 коп. було відмовлено.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт", смт. Розівка Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 01.08.12 р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 20.08.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги своєї апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5006/34/23/2012 та наданих представниками позивача пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, але за мотивами суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та стверджує позивач у своєму позові, між ним та Фізичною особою-підприємцем Торкіним Станіславом Анатолійовичем, м. Донецьк нібито було досягнуто усної домовленості з приводу пошуку, поставки лакофарбних виробів та попередньої оплати.
Позивач згідно платіжного доручення № 1934 від 05.10.11 р. перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 12000 грн. 00 коп., однак відповідач нібито свої обов»язки щодо пошуку та постачання товару на адресу позивача не здійснив, у зв»язку з чим позивач направив на адресу відповідача вимогу № 44 від 15.05.12 р., яку останній залишив без виконання та відповіді.
Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Торкіна Станіслава Анатолійовича, м. Донецьк попередньої оплати у розмірі 12000 грн. 00 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
У відповідності приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно норм ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач не довів суду належними засобами доказування факт наявності між сторонами фактичних правовідносин з купівлі-продажу товару та здійснення позивачем попередньої оплати саме на виконання або будь-якого договору, укладеного сторонами в письмовому вигляді в формі єдиного документу, або на виконання будь-яких усних правочинів між сторонами, оскільки відсутні будь-які письмові докази узгодження сторонами умов купівлі-продажу товару. Тобто, в даному випадку позивач без будь-якої оформленої належним чином підстави перерахував грошові кошти відповідачу і тому суд першої інстанції правомірно зробив висновок про відмову у задоволенні позовних вимог позивача саме про стягнення попередньої оплати, але за мотивами суду апеляційної інстанції щодо недоведеності існування між сторонами будь-яких правовідносин купівлі-продажу, як за договором, укладеним у вигляді єдиного письмового документу, так і за усним правочином, що повинен підтверджуватися будь-якими фактичними взаємовідносинами сторін (первинними документами, листуванням між сторонами тощо).
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України висновок рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2012 р. у справі № 5006/34/23/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт", смт. Розівка Запорізької області на рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2012 р. у справі № 5006/34/23/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 01.08.2012 р. у справі № 5006/34/23/2012 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
О.В. Стойка
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Дон. обл.
Ложка Н.Л.